7. Забезпечення належного виконання господарських договорів
Сторони господарського договору повинні виконувати свої зобов'язання:
• належним чином (відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться) ч.
1 ст. 193 ГК України;• реально (в натурі): заміна реального (в натуральній формі) виконання грошовим, як правило, заборонена, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання (ч. З ст. 193 ГК України);
• 5 дотриманням інтересів іншої сторони та загальногосподарського інтересу (кожна сторона зобов'язана вживати заходів, необхідних для належного виконання нею договірних зобов'язань, а у разі порушення контрагентом своїх обов'язків вжити заходів до зменшення негативних наслідків від цього.
На забезпечення виконання договірних зобов'язань відповідно до згаданих засад спрямовані спеціальні правові механізми. До них належать:
234
порядок укладення договору (а отже вибір найбільш оптимального способу вибору найкращого для ініціатора встановлення договірного зв'язку виконавця чи покупця);
зміст господарського договору (і відповідно той ступінь ґрунтовності регулювання договірного зв'язку, що відповідає інтересам сторін);
форма господарського договору (обирається з врахуванням вимог закону, важливості договірного зв'язку для сторін, предмета договору, договірної ціни, терміновості виконання тощо сукупності факторів, що визначають найбільш оптимальний спосіб фіксації договірного зв'язку між сторонами);
а також способи забезпечення належного виконання господарських договорів, доцільність (а в певних випадках необхідність),' застосування яких пов'язане зі складністю договірних відносин.
Наявність господарського договору, укладеного в передбаченій законом формі та з дотриманням вимог щодо змісту, не гарантує дотримання сторонами умов договору. Реальному та належному виконанню господарських договорів сприяють різноманітні способи забезпечення виконання договірних зобов'язань.
Розрізняють два основних їх різновиди: (1) цивільноправові (порука статті 553559 ЦК України, гарантія статті 560569 ЦК України і ст. 200 ГК України, завдаток статті 570571 ЦК України, застава статті 572593 ЦК України, притриманий статті 594597 ЦК України) та (2) господарськоправові, до яких належать:правова (в т. ч. договірна і претензійнопозовна) робота, від організації якої залежить якість укладеного господарського договору (в тому числі щодо повноти закріплення за контрагентами договірних зобов'язань, відповідальності за порушення цих зобов'язань) і виконання договором притаманних йому функцій;
позитивне стимулювання, тобто надання стороні, яка належним або поліпшеним способом виконала покладені на неї договірні зобов'язання, певних пільг чи додаткових матеріальних благ (наприклад, залишення у виконавця устаткування, що було передано йому замовником для виконання обумовлених договором робіт);
негативне стимулювання, тобто заходи відповідальності, що застосовуються до порушника договірних зобов'язань згідно із законом або договором (відшкодування збитків, сплата неустойки, оперативногосподарські санкції).
235