§ 5. Черговість задоволення претензій кредиторів

Суть принципу черговості полягає у встановленні законом кредиторів першої, другої і т. д. категорій, або черг. При цьому діє правило про те, що вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої. Тобто цей принцип є протилежним принципу поділу майна банкрута на частки, пропорційні майновим вимогам кредиторів усіх категорій.

Передусім, поза чергою покриваються витрати, пов'язані з провадженням справи про банкрутство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної комісії, функціонуванням розпорядника майна, а також задовольняються вимоги кредиторів, забезпечені заставою.

Статтею 21 Закону «Про банкрутство» встановлено, що у першу чергу мають бути виконані майнові зобов'язання перед працівниками підприємствабанкрута. Йдеться про

зобов'язання із заробітної плати, пільг та компенсацій звільненим працівникам, які передбачені трудовим законодавством (Кодексом законів про працю України, Законом України від 1 березня 1991 р. «Про зайнятість населення»).

З кола зобов'язань першої черги стосовно працівників зроблено винятки щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства або виплат по акціях трудового колективу. Така позиція законодавця пояснюється тим, що в цьому плані працівники розглядаються як співвласники майна банкрута і несуть спільну майнову відповідальність за його борги на загальних підставах.

У другу чергу задовольняються вимоги щодо державних і місцевих податків та неподаткових платежів до бюджету. Сюди ж віднесені вимоги органів державного страхування та соціального забезпечення.

Третя черга є основною для кредиторів.

Четвертою є черга названих вище співвласників підприємствабанкрута. З суми, що залишилася, задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства та виплат по акціях членів трудового колективу.

До п 'ятої черги віднесено «всі інші вимоги». Наприклад, чинним законодавством передбачена категорія так званих сумнівних боргів заборгованості, термін позовної давності щодо стягнення якої минув. Ця заборгованість не скасовується. Вона має відображатися на балансі кредитора протягом п'яти років з часу її списання на збитки внаслідок неплатоспроможності боржника. В цей термін кредитор зобов'язаний вести спостереження за майновим станом боржника з метою стягнення заборгованості у випадку зміни цього стану. При банкрутстві можуть бути заявлені вимоги і по таких сумнівних боргах.

Щодо кожної окремої черги встановлено принцип пропорційності задоволення вимог кредиторів, суть якого полягає у пропорційному розподілі майна між кредиторами (пропорційно належній кожному сумі) у разі недостатності майна для повного задоволення всіх вимог однієї черги.

Погашення (незадоволення) боргів має місце у двох випадках: 1) щодо вимог, заявлених після закінчення строку, встановленого для їхнього подання (прострочених); 2) щодо вимог, не задоволених внаслідок недостатності майна банкрута.

Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів і членів трудового колективу, передається власникові, якщо арбітражний суд прийняв ухвалу про реорганізацію (ліквідацію) юридичної особиборжника.

Завдання та запитання на закріплення вивченого

1. Дайте визначення поняття банкрутства.

2. Хто може бути визнаний суб'єктом банкрутства?

3. Хто може звертатися із заявою про порушення справи про банкрутство?

4. З яких стадій складається провадження у справах про банкрутство?

5. В якому разі арбітражний суд визнає боржника банкрутом?

6. Яким органам надсилається ухвала про визнання боржника банкрутом?

7. Назвіть основні функції ліквідаційної комісії.

8. Які наслідки визнання боржника банкрутом?

9. В якому порядку здійснюється оцінка майна банкрута?

10. Яким чином проводиться продаж майна банкрута?

11. Яка черговість задоволення претензій кредиторів встановлена Законом України «Про банкрутство»?