Загальна характеристика екологічного права

Людина і природа як частини єдиного цілого взаємопов’язані

1 тісно взаємодіють. Але впродовж останніх двох століть людина почала активно втручатися в природні процеси. Це зумовило реальну загрозу для навколишнього середовища і різко погіршило умови життя.

2 млрд тонн двоокису вуглецю та понад 150 млн тонн сірчаного газу. Лише в Україні функціонують 1700 шкідливих виробництв, що становлять екологічну небезпеку.

За показником дитячої смертності Україна посідає одне з перших місць у світі, як і за показником кількості онкологічних захворювань. З 1992 р. в Україні смертність перевищує народжуваність. Тому дедалі гучніше лунають застороги про екологічну небезпеку.

Для допитливих (з історії поняття)

Екологія (від грецької «ойкос» - будинок, житло, місцеперебування і «логос» - наука, вивчення) - одна з найдавніших наук. Це наука про те, як жити та господарювати у власному будинку. Для сучасної людини її будинок - це планета Земля і навколоземний простір («Ближній космос»).

Уперше поняття «екологія» було вжито в 1838 р. у книжці «Життя в лісі» американським філософом, письменником-

романістом Генрі Девізом Торо в розумінні «природознавці по». Він вважав, що природу необхідно вивчати, тому що нона є справжнім житлом для людей.

Термін «екологія» був запропонований у 1896 р. відомим німецьким біологом-дарвіністом Ернстом Геккелем, який вкачував, що екологія досліджує життя тваринного та рослинного снігу, який веде боротьбу за існування.

Иідпосини, що виникають у результаті взаємодії суспіль» пні ти навколишнього природного середовища (екологічні ні/пніпши), регулюються самостійно галуззю права - еколо- • Іншім правом.

і ^ Норма закону

Екологічне право - це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів.

Предметом екологічного права є нормативно врегульовані

; чільні відносини щодо охорони навколишнього природного ■ щіндовища і раціонального використання природних ресурсів.

Метод екологічного права - комплексний і є комбінацією мі -год і в підгалузей права, які становлять його систему.

Джерелами є система нормативно-правових актів, які вмішують екологічні вимоги і принципи, розраховані на врегу- ніішння та охорону екологічних правовідносин. Основу складають положення Конституції України:

• безпечне для життя та здоров’я довкілля;

• достовірну інформацію про стан довкілля;

• відшкодування збитків, завданих здоров’ю або майну екологічним правопорушенням.

Буква закону - Конституція України

Cm. 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.

Cm. 66. Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодувати завдані ним збитки.

Центральне місце в системі екологічного законодавства України посідає Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища». У ньому закріплено концептуальні засади правового регулювання екологічних відносин:

• завдання та основні принципи охорони природи;

• право власності на природні ресурси та їх використання;

• екологічні права і обов’язки громадян;

• відповідальність за порушення екологічного законодап. ства тощо.

Положення цього Закону знайшли конкретизацію в численних кодексах і законах.

Джерелами екологічного права є також підзаконні норми, тивно-правові акти: укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України. У межах своєї компетенції ви дають нормативні акти щодо охорони навколишнього середо вища державні органи і органи місцевого самоврядування.

Систему екологічного законодавства України, за пропози. цією відомого вченого-юриста В. Костецького, можна зобразити у вигляді дерева. Воно росте на ґрунті, основою якого є Конституція України. Коріння цього дерева - кодекси та закони, що регулюють відносини з використання, охорони та забезпечення об’єктів природи. Стовбуром є Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», а гілки дерева - це закони, які ще потрібно прийняти.

Буква закону - Закон України «Про охорону навко- лишнъого природного середовища»

Cm. 3. Основні принципи охорони навколишнього природного середовища

Основними принципами охорони навколишнього природного середовища є:

■ пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов’язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

• гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров’я людей;

• запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

• екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

• збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об’єктів і комплексів;

• науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природних і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;

• обов’язковість екологічної експертизи;

• гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища;

• науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;

• безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;

І

• стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та інші.

Вказаними принципами повинні керуватися учасники екологічних відносин - органи законодавчої, виконавчої, судової влади, фізичні особи. Закріплення та реалізація цих принципів є мірилом правового та соціального характеру держави, ефективності всієї її діяльності із забезпечення раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища, показником рівня цивілізованого суспільства.

3.