Шлюбнийдоговір.
Наречені, а також особи, які перебувають у шлюбі, мають право укласти між собою шлюбний договір. Для укладання шлюбного договору необхідна згода обох наречених або подружжя, а в разі, коли його укладає неповнолітні наречений чи наречена, необхідна також письмова згода батьків, засвідчена нотаріально.
Шлюбний договір може регулювати майнові права та обов’язки подружжя. Так договором може бути передбачено передачу майна, яке належить одному з подружжя в спільну власність або для спільного використання, визначено порядок поділу майна в разі розірвання шлюбу, домовленість про те, що частина майна не буде передаватися в спільну власність подружжя. Також можуть бути передбачено порядок і місце проживання подружжя, обов’язок звільнити приміщення в разі розірвання шлюбу тощо.Однак він не може стосуватися особистих відносин подружжя, а також особистих відносин між ними та дітьми. Крім того, шлюбний договір не може зменшувати обсяг прав дитини, а також передбачати надзвичайно невигідне матеріальне становище одного з подружжя.
Шлюбний договір обов’язково складається в письмовій формі та повинен бути нотаріально посвідчений. Договір набуває чинності в день підписання (якщо його уклали особи, які вже перебувають у шлюбі) або в день реєстрації шлюбу (якщо він укладений нареченими). У шлюбному договорі може бути визначено строк його дії, а також строки дії окремих передбачених у ньому прав та обов’язків.
Одностороння зміна умов шлюбного договору або відмова від нього не допускається — для цього потрібна згода обох сторін. Крім того, на вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення.
4. Особисті права та обов’язки подружжя.
Після укладання шлюбу в подружжя виникають певні особисті та майнові права та обов’язки.
Уже під час реєстрації шлюбу наречені вирішують питання про своє майбутнє прізвище. Вони можуть залишитися кожен на своєму дошлюбному прізвищі, мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або поєднати свої прізвища, узявши подвійне. Поєднання прізвищ не допускається, якщо в одного з наречених уже є подвійне прізвище.
Одним із найважливіших особистих прав є право на материнство та батьківство, небажання або нездатність стати батьком чи матір’ю може, відповідно до Сімейного кодексу, стати причиною розірвання шлюбу. Кожен із подружжя має право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок і уподобань, на фізичний та духовний розвиток, на освіту, відпочинок. Закон виключає обмеження цих прав щодо другого з подружжя — тобто чоловік не має права заборонити дружині вступати до навчального закладу, а дружина повинна поважати звичку чоловіка проводити відпустку в сходженнях на гірські вершини. Кожен із подружжя має право вільно обирати місце свого проживання.
Водночас передбачено особисті обов’язки подружжя. Не взаємний обов'язок підтримувати в сім’ї та виховувати в дітей повагу до матері та батька, спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї. Усі важливі питання життя сім’ї повинні вирішуватися спільно, на засадах рівності.
Закон передбачає одночасно право кожного з подружжя вживати всіх законних заходів для збереження шлюбу та право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини.
5.