Криміналістична характеристика жертви комп'ютерного злочину

Розвиток всесвітніх інформаційних технологій має і свій негативний ас­пект,- це відкрило шлях до антисоціальної та злочинної поведінки, яка раніше взагалі була не можлива. Комп'ютерні системи містять у собі нові та дуже досконалі можливості для невідомих раніше правопорушень, а також для вчинення традиційних злочинів, але нетрадиційними способами.

Слідча практика показує, що як потерпіла сторона при вчиненні комп'ю­терних злочинів можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи. Безпереч­но, більша частина потерпілих - це юридичні особи (різні відомства, організа­ції, підприємства всіх форм власності).

Згідно з даними міжнародного комітету по комп'ютерній злочинності, який займається дослідженням масштабів і видів комп'ютерних злочинів, а також правовими аспектами боротьби з цим видом злочинності, комп'ютерні злочини представляють собою загрозу для будь-якої організації, яка має комп'ютерну техніку. За існуючими підрахунками виведення зі строю електронно-обчислю-вальної системи в результаті виникнення нештатної ситуації або вчинення зло­чину може призвести навіть самий великий банк до повного банкрутства, зруй­нування та краху за чотири доби, а більш мале підприємство - за добу.

Що стосується фізичних осіб, то потерпілих тут значно менше. Це пов'я­зано з тим, що для більшості громадян, зокрема країн такого економічного рівня розвитку як Україна, персональний комп'ютер є недоступним із-за висо­кої ціни. Разом з тим, швидкий процес комп'ютеризації в Україні призведе не­забаром до появи як потерпілої сторони від комп'ютерного злочину великої кількості фізичних осіб, що наочно видно на прикладі високорозвинутих зару­біжних країн світу.

Сьогодні дослідники, виходячи з права власності на комп'ютерну систему, виділяють три фупи потерпілих від комп'ютерних злочинів. Відповідно до да­них, узагальнених Ю. М. Батуріним, ці групи виглядають таким чином:

1) власники комп'ютерних систем - 79%;

2) клієнти, які користуються їх послугами -13%;

3) треті особи - 8%.

467

Особливо треба вказати на те, що для комп'ютерних злочинів характер­ною рисою є їхня велика латентність. Це пояснюється тим, що потерпіла сто­рона першої групи, яка є власником комп'ютерної системи, досить неохоче повідомляє (якщо повідомляє взагалі) в правоохоронні органи про факти вчи­нення комп'ютерних злочинів. Оскільки такі потерпілі складають переважну більшість, саме цим частково можна пояснити високий рівень латентності цих злочинів. Так, за оцінками провідних зарубіжних та вітчизняних фахівців, 90% комп'ютерних злочинів залишаються не виявленими, або про них не повідом­ляють правоохоронні органи з різних причин (об'єктивних і суб'єктивних), а з 10% виявлених та зареєстрованих злочинів розкривається тільки кожне деся­те (таким чином всього 1%). Необхідно також зазначити, що компанії досить часто починають думати про безпеку лише тоді, коли стають жертвами зло­чину. Але навіть після вчинення злочину вони не поспішають звернутися до правоохоронних органів. Американська статистика свідчить, що надбанням гласності стають лише 5% комп'ютерних злочинів і лише 20% з них є предме­том судового розслідування. Згідно з проведеними дослідженнями, фахівці виділяють такі фактори, які впливають на вирішення потерпілою стороною питання про звернення до правоохоронних органів щодо факту вчинення про­ти них комп'ютерного злочину:

1) некомпетентність працівників правоохоронних органів у питаннях вста­новлення самого факту вчинення комп'ютерного злочину, не кажучи вже про механізм його розкриття і методику розслідування. Це стосується співробітни­ків як українських, так і зарубіжних правоохоронних органів. Державні право­охоронні органи не користуються повною довірою банківських установ, теле­комунікаційних компаній та інших потенційних жертв комп'ютерних злочинів;

2) можливість перевищення збитків, які потрібні для розслідування, над су­мою вчиненого збитку, що може бути повернута в судовому порядку. У такому випадку багато організацій намагаються вирішувати конфлікт власними силами;

3) небажання банків та інших фінансово-промислових підприємств, які за­ймаються широкою автоматизацією своїх виробничих процесів, втрачати свій авторитет у бізнесових (підприємницьких) колах, адже заява про недосконалу систему захисту (наприклад, банку) може призвести до втрати значної кіль­кості клієнтів;

4) неминучість розкриття секретів електронних систем захисту і заходів безпеки відомства чи організації, яке відбудеться під час проведення слідства;

5) можливість виявлення під час слідства особистих незаконних махінацій при проведенні фінансово-економічних операцій;

6) правова, законодавча і технічна неграмотність більшості посадових осіб у питаннях комп'ютерних злочинів;

7) виявлення в ході розслідування злочину причин, які в результаті спри­яли його вчиненню, можливість поставлення під сумнів просресійної компе­тентності (профпридатності) окремих посадових осіб організації - жертви, що може в подальшому призвести до негативних наслідків для цих осіб;

8) досить приблизне уявлення у більшості випадків відомств та організацій про потенційну цінність інсрормації, яка міститься в їхніх комп'ютерних системах;

468

9) значно легше застосування заходів дисциплінарного впливу звільнен­ня, переведення на нижчеоплачувану посаду, відмова у виплаті премій, піль­гах тощо.

Незважаючи на те, яка з перелічених причин зіграла провідну роль, від­мова від кримінального переслідування свідчить про нерозуміння соціальної небезпеки цих злочинних дій, що дозволяє справжнім злочинцям уникнути кримінального покарання. Все це призводить зрештою до повного розмивання граней між законними та незаконними діями.

При цьому, як показують статистичні дослідження, зареєстровані комп'ю­терні злочини виявляються:

1) завдяки регулярним перевіркам доступу до даних службами комерцій­ної безпеки-31%;

2) за допомогою роботи з агентурою, а також під час проведення опера­тивних заходів по перевірці заяв громадян (скарги клієнтів) - 28%;

3) випадково-18%;

4) у ході проведення бухгалтерських ревізій -13%;

5) у ході розслідування інших видів злочинів -10%.

Досить часто жертви комп'ютерних злочинів не повідомляють про вияв­лення ними злочинів, якщо це стосується використання сучасних технологій. Є кілька типових причин такої поведінки:

1. Можливість надто невеликих збитків порівняно з витратами коштів і ча­су на порушення кримінальної справи. У такому випадку фірма намагається вирішити проблему за допомогою адміністративних заходів впливу.

2. Впевненість деяких фірм у тому, що розслідування виявить слабкі міс­ця систем захисту, чим можуть скористатися інші злочинці.

3. Страх втратити імідж надійної компанії, нанести шкоду бізнесу компанії.

4. Впевненість у тому, що незнання робітниками правоохоронних органів тех­нічних питань зашкодить порушенню кримінальної справи та її успішному розслі­дуванню - один з поширених мотивів такої поведінки. Крім того, в інформаційно­му суспільстві дедалі більше інформації зберігається у комп'ютерах, зв'язаних між собою у великі комп'ютерні мережі типу Іпіетеї. Розглянемо їх докладніше.