14.1. Будова шкірного покриву долонних поверхонь рук і підошов ніг
Мал. 38. Будова шкірного покриву (шкіри) людини на різних ділянках тіла:
/ на обличчі; 2 на долонях, підошвах ніг; 3 на інших ділянках
Дерма, що перебуває під епідермісом, має численні горбики, які називаються дермальними сосочками. На більшій частині тіла сосочки розташовані хаотично і тільки на долонях рук і підошвах ніг вони розміщені рядами. Останні покриті епідермісом і утворюють валикискладки, видимі неозброєним оком — папілярні лінії (від лат. papilla — сосочок). Усередині сосочка знаходиться потова залоза, протока якої виходить на гребінець папілярної лінії і утворює отвір, який зветься порою (мал. 39). Пора — це вирвоподібний отвір з нерівними краями, з якого постійно виділяється потова речовина. Оскільки на долонях немає жирових залоз, то при торканні предмета рукою утворюється потовий слід. Проте сліди рук найчастіше називають не пото
162
Глава 14. Сліди рук і ніг
вими, а потожировими. В дійсності так воно і є, оскільки потові сліди утворюються тоді, коли руки старанно вимиті і не забруднені. Реально на долонях рук майже завжди є жирова речовина, яка потрапляє на них з інших відкритих частин тіла при торканні їх рукою (погладжування рук, обличчя, волосся та ін.).
Мал. 39. Схематична будова папілярної лінії в розрізі:
/ — пора; 2 — епідерміс; 3 — дерма;
— сосочковий шар; 5 потова залоза
Валики розташовані паралельно, рядками, тому між ними є борозени, а разом борозенки і валики, згинаючись, утворюють узори, які називаються папілярними. Особливо складну будову вони мають на ніг
тьових фалангах.
На нігтьових фалангах пальців папілярні лінії розпочинаються на одному боці і закінчуються на іншому, утворюючи майже прямі лінії.
Лише на нігтьових фалангах лінії підіймаються уверх, згинаються і утворюють дуги, петлі, завитки (круги), які являють собою власне папілярні узори (мал. 40).1 2 З
Мал. 40. Форма папілярних узорів на нігтьових фалангах пальців рук і ніг:
/ —дугова: 2 петляста; 3 завиткова (кругова)
б*
163
Розділ 4. Сліди людини
Найпростішим f дуговий узор 7 — такий, коли папілярна лінія, плавно підіймаючись на одному боці і досягнувши певної висоти, плавно опускається на протилежному боці. Іноді папілярна лінія, піднявшись уверх, згинається, і зробивши петлю, повертається на той же бік, утворюючи петельний узор 2.
Круговий, або завитковий, узор 3 є найбільш складним. Піднявшись уверх, папілярна лінія може утворити круг або спіраль, може повернутися на той же самий бік чи закінчитися на протилежному боці. Зону центральної частини визначають таким чином. Праворуч і ліворуч узору знаходяться дельти — розгалуження ліній на дві: одна йде уверх, друга — униз і закінчуються на другому боці. Верхній і нижній рукави (лінії) дельт обмежують площу, яка утворює центральну частину завиткового узору.
Ліни папілярного узору, розташовані за межами центральної частини узору (мал. 41), називаються зверху — дистальними (7), унизу—базисними (4), а бокові—літеральними (2).
Мал. 41. Слідоутворюючі зони папілярних узорів:
а на долонних поверхнях (7 — зап'ясток; 2 — канал зап'ястка; 3 — ліктьове підвищення;
4 променеве підвищення; 5 зона променевого зап'ястка);
б на пальці (/ дистальна частина; 2 латеральні, бокові зони;
З — центральна частина: 4 — базисна частина)
Дутова, петляста і завиткова форми будови узору є загальними ознаками, оскільки близько 65 % ydx узорів складають петлі, ЗО % — завитки і 5 % дуги. Окремі ознаки будови папілярного узору зосереджені у будові окремих ліній, відносному розташуванні цих деталей, а також у мікроструктурі пор.
164
Глава 14. Сліди рук і ніг
Кожна папілярна лінія має зовнішні особливості будови у вигляді розривів, роздвоювань, злиття, стовщень тощо, які звуться деталями або окремими ознаками (мал. 42).
Мал.
42. Ознаки будови папілярних узорів:/ вершина петлі; 2 — гачок; 3 — розрив; 4 відрізок; 5 точка; 6 дельта; 7 — початок лінії; 8 — мостик;
? островок; 10 вила
При розгляді папілярної лінії з лупою на ії гребені можна бачити будову пор, які мають форму багатокутників, стволів з нерівними краями, що дає змогу відрізняти їх одну від одної. Краї папілярних ліній є також нерівними, мають форму згинів і сприймаються як звивиста "берегова лінія" (мал. 43). Особливості будови пор 7 і країв 2 папілярних ліній є окремими ознаками, сукупність яких використовується для ототожнення. Таким чином, ознаки папілярних узорів допустимо розглядати на макрорівні: до них відносяться загальна фор
окремиТ' дЙлеи мал 43 Пороскопічні.таеджеоскопічГ. • ні ознаки папілярних ліній при великопапілярних узорів му збільшенні:
(центральної час,, '....„
\ •7 форма пор: 2 форма країв папілярних ліній ТИНИ, ДСЛЬТ 1 ПОТО • "
ків ліній, що знаходяться за межами центрального узору). Ці загальні ознаки досліджуються, як правило, візуально, іноді із застосуванням лупи малого збільшення. Такий розділ слідознавства (трасології) називається дактилоскопією (від гр. daktyios — палець, skopeo — дивлюсь).
У сучасній криміналістиці дактилоскопію розглядають як роздої трасології, котра вивчає властивості і ознаки папілярних узорів рук і ніг, методи і засоби їх виявлення та дослідження з метою одержання криміналістичної інформації.
165
Розділ 4. Сліди людини
Криміналістичне дослідження пор як джерел інформації для розшуку і ототожнення людини називається пороскопією, яка складає відділ дактилоскопії.
Криміналістичне дослідження нерівностей будови країв папілярних ліній на долонних поверхнях рук і підошвах ніг утворює відділ дактилоскопії, який називається еджеоскопією (від лат. edgeo — край, окрайка, гр. skopeo — дивлюсь).
Загальні й окремі ознаки будови папілярних узорів мають три властивості, завдяки яким можна ідентифікувати людину, а саме: індивідуальність, відновлюваність і відносну незмінюваність.
Індивідуальність — це фундаментальна властивість папілярних узорів, суть якої полягає в особливостях будови шкіри на долонних поверхнях рук і підошвах ніг.
Кожний узор формується в процесі внутрішньоутробного розвитку, пов'язаний із спадковістю і протягом усього життя людини залишається незмінним. Якщо епідерміс ушкоджується, через деякий час узор відновлюється. Анатомічна будова узору змінюється при глибоких ушкодженнях дерми — сосочкового шару (опік, поріз, розрив). На цих ділянках виникають шрами, рубці, які в свою чергу стають ознаками.Відновлюваність папілярного узору як властивість шкірного покриву тіла людини взагалі дає змогу використовувати сліди пальців рук, коли пальці після здійснення злочину були травмовані і на узорах виникли шрами, рубці.
Відносна незмінюваність як властивість пов'язана з індивідуальністю і відновлюваністю. З ростом і розвитком людини папілярні узори збільшуються в розмірі, лінії узору стають товщими, з'являються зморшки, складки, "білі" лінії. При цьому загальна форма і розташування окремих ознак в узорі залишаються незмінними. Це дає можливість ідентифікувати людину за слідами пальців рук, нанесених з великим розривом у часі.
Однакова анатомічна будова і властивості папілярних узорів рук і ніг припускають однаковий механізм утворення слідів під час механічної взаємодії. Сліди рук і ніг є контактними, утворюються за рахунок речовини, котра виділяється шкірою або випадково потрапила на її поверхню. Речовина може бути кольоровою (барва, кров, пил, бруд) і безбарвною (піт, різні рідини штучного походження). Тому сліди можуть бутті забарвленими і безбарвними (невидимими, слабковидимими). Якщо слідосприймаючий об'єкт є пласпічним, в такому вилажу утворюються об'ємні сліди. При дотику до твердого предмета виникають поверхневі сліди.
166