Загальна характеристика та особливості британської конституції
Лекцію розпочнемо зі слів відомого мислителя і філософа В. Розанова, який 100 років тому сказав буквально наступне: “Авгиевы конюшни, которые невозможно, а главное и самое любопытное - никто не хочет и не пытается очистить”.
Цими словами відомий вчений охарактеризував англійські закони і англійську правову систему. Тому завдання, яке сьогодні стоїть переді мною як лектором і Вами як студентами, є достатньо складним, навіть не дивлячись на той великий масив наукової літератури, докторських і кандидатських дисертацій, що з'явилися за останні роки. Ці джерела вимагають належного опрацювання та систематизації.Перед тим як розпочати виклад матеріалу згідно поданого плану хотілось би внести деякі термінологічні уточнення та історичну довідку для кращого сприйняття.
Коли ми говоримо про Великобританію, то розуміємо, що повна назва держави - Об'єднане Королівство Великобританії та Північної Ірландії, або в скороченому варіанті - Англія (за назвою основної частини цієї держави). Великобританія є консолідуючим центром Британської Співдружності, політичного та економічного об'єднання країн і територій, які раніше були складовими Британської імперії, яка в 60-70-х роках XX ст. трансформувалась в Британську співдружність у мирний та еволюційний спосіб. Крім Великобританії членами Співдружності є Австралія, Канада, Нова Зеландія та інші держави.
Конституційний досвід Великої Британії є унікальним. Ця країна має чи не найдавнішу конституційну історію та практику. Саме Великобританія (хоча ця назва буде правильною лише з 1707 р. коли Англія і Шотландія підписали договір про союз і формування Королівства Великобританія) започаткувала функціонування багатьох демократичних державно-правових інститутів. Конституція Великобританії за визнанням теоретиків права є політико- правовим феноменом, що не має аналогів в історії конституціоналізму.
Кожен з нас може сказати, що за формою конституція Великої Британії є неписаною.
Хоча ця відповідь буде правильною наполовину. Насправді вона має комбінований та несистематизований характер і складається з двох частин писаної та неписаної.| Писана частина | Неписана частина |
| Статутне право (Закони про парламент 1911 р. та 1049 р.; закон про судоустрій; закон про громадянство). Всього статутне право нараховує близько 4 тис. парламентських актів. | Конституційні угоди, які юридично не зафіксовані, але які регулюють питання державного життя (тобто це норми звичаєвого права), наприклад: прем’єр-міністром призначається лідер партії, яка перемогла на парламентських виборах до палати общин. |
| Акти про правовий статус особи Велика хартія вольностей 1215 р.; Хабеас корпус акт 1679 р.; Білль про права 1689 р. Ці правові акти видозмінювалися і зараз адаптовані до теперішніх реальних умов через Акт про суди 1974 р. та Акт про кримінальне право 1976 р. | Судові прецеденти, під якими розуміють рішення вищих судів з конкретних питань, які мають юридично обов’язковий характер для інших судів. |
| Конституційні норми, що знаходяться в актах делегованого законодавства, що відносяться до урядової правотворчості. | Регламенти двох палат парламенту: палати лордів та палати общин, а також правила парламентської процедури. |
| Конституційні норми, що містяться в законах, в яких норми, що регулюють питання конституційного права становлять лише частину (Акт про міністрів корони 1975 р.) | Доктринальні джерела. Праці вчених юристів. Їх роботи не мають сили закону, але при наявності прогалин у законодавстві практикуючі судді звертаються до принципів, що сформульовані в наукових працях А.Дайсі, І.Бентама, Дж.Локка та інших. |
Наявність саме такої структури конституції Великобританії пояснюється рядом факторів, серед яких варто виділити наступні:
1. Майже тисячолітній досвід парламентаризму;
2.
Стабільна політична та правова система напротязі багатьох століть (Англія не знала республіканської форми правління, за винятком хіба, Олівера Кромвеля, але і не знала напротивагу абсолютиської монархії);3. Високий рівень політичної культури британців;
4. Своєрідний британський консерватизм (цікавим є факт, що на гербі Великої Британії є місце гаслу, написаному французькою мовою “Бог і своя правда”).
Специфіка британської конституції полягає у її несистематизованості. Вона немає чіткої класичної структури, яка б включала в себе: преамбулу, основну частину, заключні та перехідні положення. Натомість британська конституція складається з різнорідних за формою, сутністю та змістом складових частин. Отже, з вищесказаного ми можемо зробити висновок про те, що британська конституція не тільки неписана за формою (в основі), але і відноситься до некодифікованих конституцій. Аналізуючи цю конституцію за ще одним критерієм, а саме способом внесення змін - констатуємо, що вона є гнучкою, тому що в доктрині англійського права немає різниці між “конституційним” та “поточним” законодавством, а існує загальний порядок прийняття та змін парламентських законів, які не переглядаються судами, або оголошуються неконституційними. Саме ця обставина дозволяє створити стабільну взаємодію органів державної влади та забезпечити реальність британської конституції щодо відносин, які склались у суспільстві. Підсумовуючи наші думки з першого питання виокремимо їх у форми особливостей британської конституції.
По-перше, конституція Великої Британії не відрізняється від звичайного законодавства, її сутність визначається верховенством парламенту; його повноваження не обмежені ніякими законодавчими актами.
По-друге, вона належить до “гнучких конституцій”, бо змінюється з дотриманням звичайної процедури в парламенті, або в умовах звичайного судочинства.
По-третє, відсутність органів конституційного контролю, оскільки не можна порівнювати акти, які однакові за юридичною силою, тобто ієрархія в актах, які приймає парламент, відсутня.
По-четверте, вона характеризується значним формалізмом, оскільки багато норм чинні вже протягом декількох століть і відірвані від реальної дійсності (не можу втриматись, щоб хоча частково їх назвати і тим самим внести декілька хвилин емоційної розрядки: наприклад, англійський і ірландський парламент до сьогоднішнього дня друкують прийняті ними акти на велені - папері з телячої шкіри, або наприклад, інше - вагітна жінка у Великобританії по закону має право справляти потребу кругом де їй хочеться, і навіть використовувати для цього каску поліцейського, правда в законі говориться, що перед цим їй необхідно попросити про це).
Нарешті, по-п'яте, в якості джерела конституційного права визнаються праці вчених-юристів, які вміщують необхідні узагальнення та аналіз писаних і неписаних норм конституції.
Зазначимо собі, що на сучасному етапі навіть британська конституція зазнає певних змін, зумовлених як суспільно-політичним життям так і конвергенцією правових систем. Сьогодні точаться дискусії з приводу конституційної реформи, які були розпочаті ще прем’єр-міністром Ентоні Блером і продовжуються за часів нинішнього прем’єр-міністра Девіда Кемерона. В рамках цієї дискусії в 1998 році були прийняті конституційні акти про утворення Національної асамблеї Уельсу (м. Кардіф) та Акт про Шотландський парламент (м. Едінбург). Ці конституційні акти дали можливість розпочати процес децентралізації політичної влади та провести реформу регіонального правління. Ви знаєте, що весною 2013 року всі піддані її Величності королеви, з острахом і надією чекають результатів майбутнього референдуму про незалежність Шотландії. Тобто ми бачимо, що навіть консервативна британська конституція поступово еволюціонує відповідно до тенденцій державно-правового розвитку.