§1. Загальна характеристика джерел державного права зарубіжних країн
Конституційно-правові джерела зарубіжних країн досить різноманітні. їх відмінності здебільшого пов'язані з різними підходами до розуміння права в цілому та існуванням різних моделей правових систем.
У країнах так званої континентальної, або романо-гер-манської правової системи, головними джерелами права є законодавчі акти. Історичні витоки цієї моделі виникли в країнах континентальної Європи - Франції, Німеччині, Іспанії та інших. Право кожної з цих країн впливало на формування загальних характеристик вказаної моделі.
Іншою моделлю є англосаксонська, або англо-амер; ікансь-ка модель правової системи. У країнах цієї правової сім'ї важливе місце серед юридичних джерел займають судові прецеденти. Останні не характерні для країн континентальної Європи і для тих, що наслідували пропоновані ними зразки.
За відмінностями механізмів нормотворення джерела конституційного права поділяють на формалізовані та нефор-
малізовані.
Зміст формалізованих джерел конституційного права є результатом відносно автономного, спеціалізованого право-творчого процесу, здійснюваного державними органами. До них належать:
29
♦ нормативно-правові акти:
а) різновиди законів - основні, конституційні, органічні, звичайні;
б) нормативно-правові акти виконавчої влади - окремі акти глави держави й уряду;
в) парламентські регламенти;
г) акти органів конституційного контролю;
д) в деяких випадках акти органів місцевої влади.
♦ судові прецеденти;
♦ договори (міждержавні, наприклад, для країн Євро пейського союзу, а також внутрішні, наприклад, під час прий няття конституції, при утворенні федерації тощо);
♦ джерела релігійного характеру (наприклад, Коран для мусульманських країн).
До неформалізованих джерел відносяться конституційні звичаї (конституційні угоди, конвенційні норми), які можуть бути юридичні або політичні. Перші - це не завжди передбачуваний і узгоджуваний підсумок практичної діяльності державних органів (вони є обов'язкові для виконання), другі -результат практичної діяльності політичних партій (не є обов'язковими для виконання).