2.1. Смислове значення терміну "конституція"

Конституція - це система правових норм, що мають вищу юридичні/ силу і регулюють основи організації самої держави та основи взаємовідносин між людиною, суспільством і держа­вою.

Термін конституція виступає в кількох значеннях: У матеріальному значенні конституція являє собою пи­саний акт, сукупність актів або конституційних звичаїв, які:

♦ проголошують і гарантують права людини і громадя­ нина, їх свободи;

♦ визначають:

основи суспільного ладу; форму правління; форму територіального устрою;

основи організації центральних і місцевих органів вла­ди, їх компетенцію і взаємовідносини; державну символіку і столицю.

У формальному значенні конституція - це основний за­кон або група законів, які мають вищу юридичну силу по відношенню до всіх інших законів.

Ці два значення знаходяться в певному співвідношенні: всі держави мають матеріальні конституції, але не всі вони ма­ють формальні конституції.

Вища юридична сила конституції в формальному значенні

виявляється в тому, що:

її норми мають завжди перевагу над актами виконав­чої влади;

закони і підзаконні акти повинні прийматися передба­ченими в конституції органами і за встановленою нею процедурою.

Під юридичною конституцією розуміється певна систе­ма правових норм, що закріплюють і регулюють вказане вище коло суспільних відносин.

Фактична конституція - це реально існуючі відносини. Фіктивні конституції (точніше статті) виникають тоді, коли зафіксована в конституції норма на практиці не вико­нується.