<<
>>

§2. Статус суддів, прокурорів, слідчих

У країнах з романською правовою системою судді, проку­рори і слідчі об'єднуються загальним поняттям - магістрату­ра. Термін "магістрат" містить багато значень, однак в цьому випадку магістратом вважаються судді, починаючи з основно­го рівня (ланки), прокурори та слідчі.

В інших країнах такої узагальнюючої термінології не існує, але слідчі в німецькомовних країнах називаються слідчими суддями, в дореволюційній Росії - судові слідчі.

Суддівський корпус формується, як правило, шляхом призначення, хоча зустрічаються і випадки виборності (на­приклад, у більшості штатів США судді обираються, причому нерідко балотуються як представники тієї або іншої партії - це данина історичній традиції, коли обрання робить суддю відповідальним перед громадськістю).

При виборах суддів неминуче діє політичний чинник, оскільки виборці керуються швидше політичними переконан­нями, аніж особистими якостями претендента. Це вступає у протиріччя з об'єктивною вимогою максимально можливої де­політизації судової влади. Переважання призначення суддів має серйозний плюс, хоч існують і певні переконання в неде­мократичності цього інституту.

Політичний чинник відіграє певну роль і при призначенні суддів, але він значно послаблюється тим, що ця процедура ви­магає узгодженої волі двох або навіть трьох гілок влади.

Органи конституційної юстиції формуються в особливому порядку, який більш детально розглядатиметься на семінарсь­кому занятті.

Важливим принципом, що гарантує незалежність носіїв су­дової влади, є їх незмінність: вони не можуть бути усунуті або переміщені без своєї згоди інакше, як за рішенням вищої вла­ди, їм гарантуються особливі можливості захисту. Наприклад, у США федерального суддю можна звільнити достроково тільки у порядку імпічменту.

340

У країнах континентальної Європи зазвичай встанов­люється верхня вікова межа (як правило 65 років), після до­сягнення якої суддя або інший чиновник судової влади авто­матично виходить у відставку із збереженням певних пільг і привілеїв.

Законодавство встановлює несумісність функцій судді (взагалі магістрату) з іншими заняттями, а також забороняє їм участь у політичних, а інколи і в профспілкових об'єднаннях

(Іспанія).

Як приклад конституційно-правового регулювання по­рядку формування судової влади в демократичних країнах, можна навести Італію. Згідно з Положенням про судоустрій 1941 р. (з наступними змінами та доповненнями) особа може допускатися до здійснення суддівських функцій при наяв­ності наступних умов:

♦ італійське громадянство;

♦ цивільна правоздатність;

♦ бездоганна цивільна і етична поведінка;

♦ фізична придатність;

♦ відповідність професійним вимогам, встановленим за­ коном.

Магістрат складає присягу, він зобов'язаний жити в ко­муні, де знаходиться судовий орган. Він звільнений від будь-якої посади або публічної повинності, не пов'язаної зі служ­бою.

Магістрати не можуть займати:

♦ державні або приватні посади або пости (крім сена­ торів і депутатів);

♦ займатися підприємництвом, торгівлею або іншою діяльністю;

♦ не допускається заняття магістратами посад у судових органах, якщо вони пов'язані відносинами спорідне­ ності (до 4-го рівня, наприклад, не можна разом пра­ цювати з троюрідною сестрою дружини).

Перш ніж стати суддею або прокурором, особа повинна пройти стажування як судовий аудитор, для чого проводиться конкурс за результатами трьох письмових екзаменів (цивільне і римське право; адміністративне право; кримінальне право); восьми усних (римське право, цивільне право, кримінальне право, цивільний процес, кримінальний процес, адміністра­тивне і конституційне право, трудове і соціальне законодавст­во, церковне право, міжнародне право і основи статистики). На кожному письмовому екзамені треба набрати не менше як 12 балів з 20, на усному не менше 6 з 10.

До конкурсу допускаються особи не молодше 21 року і не старші ЗО років, які мають диплом юридичного факультету університету.

Якщо Вища рада магістратури вважає, що особа не відповідає вимогам високої моральності і бездоганної по­ведінки, вона не допускає її до конкурсу і опротестувати це рішення не можна. Конкурс проводиться в Римі один раз на рік.

<< | >>
Источник: Бостан С.К., Тимченко С.М.. Державне право зарубіжних країн: Навчальний посібник. -К.: Центр навчальної літератури,2005. - 504 с. 2005

Еще по теме §2. Статус суддів, прокурорів, слідчих:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -