Територія України

Згідно зі ст. 2 Конституції Україна є унітарною державою. Це означає, що Україна — єдина централізована держава, територія якої поділяється на адміністративнотериторіальні одиниці, що не мають ознак суверенітету.

У цій же статті зазначено, що територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Взагалі територія — це невід'ємна ознака державності, просторові межі державної влади. Конституція встановлює, що суверенітет України поширюється на всю її територію. Держава розпоряджається всією територією. Територіальне верховенство — це повнота і незалежність влади держави в межах її території.

Проте використання державою своєї території не повинно бути юридичне необмеженим. Держава зобов'язана розпоряджатися територією лише в інтересах населення, що проживає на ній.

Із цієї ж статті Конституції випливає, що державна територія України включає в себе сушу, надра, води (внутрішні води і територіальне море), повітряний простір над ними. Тобто слід розрізняти суходільну, водну і повітряну територію нашої держави.

Основні засади територіального устрою України

Ці та інші положення, пов'язані з територіальним устроєм України, тлумачаться у розділі IX Конституції, який так і називається "Територіальний устрій України". Так, у ст. 132 формулюються його основні засади. У ній вказано, що державна територія є єдиною та цілісною, тобто такою, яка поєднана єдиною політичною, економічною і правовою системами, єдиною

122

системою державної влади. Водночас підкреслено, що територіальний устрій України грунтується на засадах поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, що має забезпечувати паритетність державних і регіональних інтересів.

Вказана стаття проголошує також необхідність забезпечення збалансованості соціальноекономічного розвитку регіонів, їх ще більшої інтеграції. У ній вказано на необхідність врахування історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій при розбудові територіального устрою України.

Система адміністративна територіального устрою України

У ст. 133 Конституції проголошено, що систему адміністративнотериторіального устрою України складають:

Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, ІваноФранківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

Треба зазначити, що такий детальний перелік суб'єктів складу України є аж ніяк не випадковим. Адже включення суб'єкта складу України до вказаної статті є правовою основою для використання ним його конституційних прав, таких, наприклад, як право на місцеве самоврядування, спеціальне визначення статусу тощо. До того ж аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що Конституція, незважаючи на відмінність суб'єктів складу України за розмірами їх території та чисельністю населення, проголошує їх рівноправ'я як між собою, так і у відносинах із центральною владою. Причому принципу рівноправності не суперечить ч. З ст. 133 Конституції, де йдеться про те, що міста Київ та Севастополь мають спе

123

ціальний статус у складі суб'єктів України, який повинен бути визначений відповідним законом.

Про територіальний устрій України в інших розділах Конституції

Треба мати на увазі, що деякі питання, які мають пряме відношення до територіального устрою нашої країни, розглянуті не тільки у розділі

IX, а й в інших розділах Конституції.

У розділі III Конституції встановлено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України (ст. 73). А розділ Х присвячений Автономній Республіці Крим.

З метою забезпечення територіальної цілісності України у п. 14 розділу XV Конституції встановлено, що використання існуючих військових баз на території нашої держави для тимчасового перебування іноземних військових формувань можливе на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими її Верховною Радою.

12