Загальна характеристика системи соціально-економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні.

Традиційно в теорії прав та свобод людини виокремлюють три покоління прав. Вони продовжують свій розвиток, при цьому співіснують разом. Кожен наступний етап їхньої еволюції відкриває нову сторінку існування прав людини і водночас залишає відкритими усі попередні.

Відповідно до моделі К. Васака щодо трьох поколінь прав людини, до другого покоління належать економічні, соціальні та культурні права. Ці права сформувалися в процесі боротьби народів світу за покращення свого економічного становища (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). Значний вплив на їхній розвиток та становлення мав науково-технічний прогрес ХІХ ст. Більшість цих прав були вперше закріплені в конституціях соціалістичних країн. До них належать право на працю, соціальне забезпечення, відпочинок, на захист материнства, дитинства, медичну допомогу.

Головною ознакою соціально-економічних прав і свобод є те, що їх належна реалізація потребує втручання держави задля забезпечення рівної участі у виробництві та розподілі відповідних цінностей. Сучасні вчені дискутують щодо природи соціально-економічних прав. Так, окремі західні вчені не визнають за соціально-економічними правами статусу конституційних, оскільки, за їх точкою зору, вони не завжди можуть бути гарантовані, а відповідно не можуть бути захищені в судовому порядку, оскільки залежать, у першу чергу, від економічного потенціалу держави. У західній доктрині конституційного права до останнього часу пануючою була теорія про другорядність соціально-економічних прав у порівнянні з особистими, про їхнє виключення з загального правила.

Проте усі ці права, закріплені у міжнародних нормативно-правових актах, Конституції України, є рівними, взаємопов’язаними та нероздільними й повинні забезпечуватися державою незалежно від рівня економічного розвитку. Хоча безперечним є й той факт, що реалізувати соціально- економічні права в повному обсязі значно складніше, ніж громадянські та політичні права, оскільки для цього потрібні високорозвинена соціально- орієнтована економіка, багатство ресурсів, а також спеціальна цілеспрямована правотворча та організаційна діяльність держави по їх забезпеченню та захисту.

У наукових джерелах відсутній також і єдиний підхід до формулювання назви означених прав. Так, одні науковці вживають один термін «соціально- економічні права», а інші два - «соціальні права» та «економічні права». На нашу думку, застосування терміну соціально-економічні права у більшій мірі відповідатиме об’єктивному стану речей. Оскільки окремі права не тільки можливо відносити як до соціальних прав, так і до економічних (наприклад, право на працю), але й для з’ясування їх сутності та змісту необхідно розглядати вказану групу прав у тісному взаємозв’язку та не відокремлювати одне від одного.

2.