§ 8. Властивості Конституції України. Охорона Конституції України

Юридичні властивості Конституції України як Основного Закону держави; юридичне верховенство Конституції Ук­раїни; порядок внесення змін та доповнень до Конституції України; охорона Конституції України

Властивості Конституції України — це її специфічні риси, які відрізняють Конституцію від інших нормативно-правових актів, характеризують сутність та зміст Основного Закону Ук­раїни.

Зазвичай виділяють юридичні, політичні та ідеологічні властивості Конституції України.

Юридичні властивості (див. рис. 9) виражають правову при­роду Конституції і визначають її місце в правовій системі держави, в системі національного законодавства. До основних юридичних властивостей Конституції України можна віднести такі:

1. Конституція України як Основний Закон є головним дже­релом національного права України, ядром усієї правової сис­теми, юридичною базою чинного законодавства. Ця властивість обумовлена тим, що Конституція України визначає сфери суспільних відносин, які підлягають правовому (зокрема зако­нодавчому) регулюванню, встановлює ієрархію нормативно- правових актів. Так, наприклад, ст. 92 Конституції України встановлює досить широкий перелік питань, які визначаються або встановлюються виключно законами України. Вони стосу­ються прав і свобод людини і громадянина, громадянства, ор­ганізації та діяльності органів державної влади, засад місцево­го самоврядування тощо.

2. Конституція України характеризується юридичним вер­ховенством, що означає її пріоритетне становище в системі національного законодавства України, вищу юридичну силу щодо всіх інших правових актів. Принцип верховенства Конс­титуції є проявом більш загального принципу верховного права як обов'язкової ознаки правової держави, і цей принцип прямо закріплюється в ч. 2 ст. 8 Конституції України: «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші норма­тивно-правові акти приймаються на основі Конституції Украї­ни і повинні відповідати їй».

Рис. 9. Юридичні властивості Конституції України

Конституція України характеризується верховенством не лише щодо актів національного законодавства, а й щодо між­народних договорів, що передбачено ч. 2 ст. 9 Конституції: «Укладення міжнародних договорів, які суперечать Консти­туції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України».

3. Важливою юридичною властивістю Конституції України є її стабільність, яка забезпечується особливим, ускладне­ним порядком внесення до неї змін і доповнень. Так, розділ XIII Конституції встановлює досить складну процедуру зміни Конституції України, яка пов'язана з тим, що, по-перше, вона не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо во­ни спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України (ч. 1 ст. 157), по-друге, Конституція України взагалі не може бути змінена при нас­танні певних обставин — в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч. 2 ст. 157), по-третє, положення Конституції України, які закріплюють засади конституційного ладу України, форми на­родного волевиявлення, порядок зміни Конституції України мо­жуть бути змінені лише шляхом всеукраїнського референдуму, що призначається Президентом України, по-четверте, зміни до інших положень Конституції України вносяться Верховною Радою Ук­раїни двома третинами голосів від її конституційного складу.

4. До юридичних властивостей Конституції України можна також віднести пряму дію їі норм, що згідно з ч. 3 ст. 8 Конс­титуції України означає можливість звернення до суду для за­хисту конституційних прав і свобод людини і громадянина без­посередньо на підставі Конституції України.

5. Юридичною властивістю Конституції України є її особли­ва правова охорона, яка має на меті забезпечити дотримання конституційних положень, верховенства і стабільності Конс­титуції України, її захист від порушень як «знизу» — фізични­ми і юридичними особами, так і «згори» — різними гілками державної влади.

Саме поняття «правова охорона Конституції» розглядається у двох значеннях — широкому та вузькому. У широкому зна­ченні — це сукупність політичних, економічних, юридичних, соціальних, освітньо-виховних заходів, спрямованих на забез­печення дії Конституції та запобіганню порушень її положень. У вузькому значенні правова охорона Конституції розгля­дається як сукупність засобів, гарантій щодо забезпечення юридичної дії конституції.

Найважливішими елементами системи правової охорони Конституції України є:

1) особливий порядок прийняття та зміни Конституції;

2) конституційний контроль;

3) конституційно-правова відповідальність вищих органів державної влади та їх посадових осіб за порушення Конституції;

4) тлумачення конституції;

5) можливість заборони політичних партій;

6) надзвичайний стан.

Охорона Конституції України може здійснюватися лише правовими засобами. Вони передбачають застосування органа­ми державної влади, їх посадовими особами відповідних форм і методів діяльності в рамках наданої їм компетенції.

При цьому, правову охорону Конституції України здійснюють:

1. Вищі органи державної влади: Президент України, Вер­ховна Рада України, Кабінет Міністрів України. Так, наприк­лад, згідно Конституції України Президент України є гаран­том додержання Конституції України (ч. 2 ст. 102), Верховна Рада України усуває Президента України з поста у разі вчинен­ня ним державної зради або іншого злочину (п. 10 ст. 85) та здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України (п. 13 ст. 85), Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції і законів України (п. 1 ст. 116) тощо.

2. Правоохоронні органи (суди, прокуратура), центральні та місцеві органи виконавчої влади.

3. Орган конституційної юрисдикції (Конституційний Суд України), який є основним, визначальним елементом системи правових засобів охорони Конституції України. Згідно зі ст. 2 За­кону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року завданням Конституційного Суду України є гаран­тування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

4. Збройні сили України, на які покладається оборона Ук­раїни, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недо­торканності (частина 2 ст. 17 Конституції України).

5. Громадяни України. Активні форми охорони Конституції України громадянами передбачені в її тексті. Так, ст. 55 вста­новлює, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися для захисту своїх прав до Упов­новаженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожен має право після використання всіх національних за­собів правового захисту звертатися для захисту своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом за­собами захищати свої права і свободи від порушень і проти­правних посягань.

Екстраординарним засобом захисту Конституції України є правовий режим надзвичайного стану. Він може бути вве­дений в Україні або в окремих її місцевостях Указом Президен­та України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України протягом двох днів з моменту відповідного звернення Президента України, з метою усунення загрози та якнайшвид­шої ліквідації особливо тяжких надзвичайних ситуацій техно­генного або природного характеру, нормалізації обстановки, відновлення правопорядку при спробах захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, для відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, створення умов для нормального функціонування органів державної влади та ор­ганів місцевого самоврядування, інших інститутів грома­дянського суспільства.

Згідно з Законом України «Про правовий режим надзвичай­ного стану» від 16 березня 2000 року надзвичайний стан — це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзви­чайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загро­зу життю і здоров’ю громадян, або при спробі захоплення дер­жавної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам держав­ної влади, військовому командуванню та органам місцевого са­моврядування відповідно до цього закону повноважень, пот­рібних для відвернення загрози та гарантування безпеки і здоров’я громадян, нормального функціонування національ­ної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допус­кає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.