Терміни конституційного права на літеру Ю
Юриспруденція конституційна — сукупність обґрунтування правоположень, які становлять сутнісне ядро змісту рішень і висновків Конституційного Суду України. Конституційна юриспруденція виражає доктринальний підхід Конституційного Суду України до розуміння складних і суперечливих аспектів чинності Конституції України та її теоретичних і практичних аспектів.
Як свідчить практика Конституційного Суду України, він слідує своїй юриспруденції, якщо існують однакові обставини застосування положень Конституції України. Як правові акти рішення, висновки Конституційного Суду України мають такі ознаки: виражають владну діяльність єдиного органу конституційної юрисдикції по забезпеченню верховенства Конституції України як найвищого джерела права України; забезпечують верховенство Конституції України; субсидіарний характер стосовно до Конституції України; є обов'язковими до виконання, їх чинність поширюється на всю територію України; є преюдиціальними актами.Європейський досвід. Судова практика у системі джерел права у романо-германській правовій сім'ї пов'язана із нормативно- правовими актами, на яких вона ґрунтується. Судова практика як джерело конституційного права має неоднозначний характер, оскільки основним джерелом права вважається закон (система нормативно-правових актів). В одній групі країн судова практика визнається вторинним джерелом права (Іспанія, Італія, Швейцарія, ФРН), а в інших така роль суду заперечується.
Водночас усталений характер судової практики у країнах ро- мано-германської правової сім'ї визнається, оскільки судова практика поряд із доктриною слугує критерієм правомірності, відповідності соціальним реаліям та наглядності законів. У Франції вживається термін «усталена судова практика» (jurisprudence constante), під яким розуміють вироблені судами правові позиції (правополо- ження). У Німеччині визнається правомірною правотворча роль Федерального конституційного суду.
Ознаки конституційної юриспруденції. Конституційна юриспруденція є субсидіарним (додатковим) джерелом конституційного права і має такі ознаки: рішення мають правотворчу природу, оскільки вони засновані на положеннях Конституції України, які є основою для обґрунтування правової позиції Конституційного Суду України. Вони мають лише елементи нормативності, оскільки не містять норми права у їх завершеній юридичній конструкції, а виключно формулювання Суду щодо конституційності правових актів, які є об'єктом судового конституційного контролю. Тому Конституційний Суд України, приймаючи рішення на основі матеріалів конкретної справи, забезпечує конкретизацію і деталізацію положень Конституції України, які покладають в основу аргументації його рішення у справі. Тим самим рішення Конституційного Суду України доповнюють Конституцію України, конкретизуючи і деталізуючи зміст її норм.
По-друге, рішення Конституційного Суду України є загальнообов'язковими на всій території України і не потребують додаткового підтвердження з боку інших органів влади. Згідно з юриспруденцією Конституційного Суду України його рішення мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (ч. 2 ст. 150), яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів (частина друга статті 8). (Рішення КСУ від 14 грудня 2000 р. № 15-рп/2000).
По-третє, рішення Конституційного Суду України є остаточними і вони не можуть бути оскарженими. Остаточний характер рішень, висновків Конституційного Суду України означає, що вони не підлягають оскарженню ким-небудь, не можуть бути скасовані або змінені. Однак якщо наступне звернення базується на інших фактичних обставинах, по яких було винесено попереднє рішення, Конституційний Суд України може повторно дослідити питання конститу- ційності такої норми. Рішення Конституційного Суду України є особливим різновидом актів судової влади, що ухвалюється Судом при розгляді та вирішенні конституційно-правових спорів. У них офіційно закріплюються висновки Суду з усіх питань, що виникають у ході процесу з питань матеріального та процесуального права, тобто вони є актами конституційної юриспруденції.
Правові позиції Конституційного Суду України та конституційної юриспруденції. Правові позиції конституційних судів розглядають як правову основу їх рішень, що споріднює їх із ratio decidendi рішень судів загального права. Однак у європейській моделі конституційної юриспруденції складно прослідковується логічний зв'язок між резолютивною і мотивувальною частиною рішень. Частково ця проблема вирішується, коли є вимога закону щодо стислого викладу рішення конституційного суду, як це здійснюється у Чеській республіці. Тому подібно до терміна усталена судова практика, термін правові позиції мають невизначений характер. Цілком очевидним при цьому є те, що правові позиції конституційних судів мають певним чином відображатися як у мотивувальній, так і резолютивній частині рішення і базуватися на розгорнутих аргументах суду.
Преюдиціальність конституційної юриспруденції означає те, що суб'єкт права на основі такого рішення може порушувати питання перед судом загальної юрисдикції, якому підсудна відповідна справа, про перегляд судового рішення, яке ґрунтувалося на положеннях правових актів, визнаних Конституційним Судом України неконституційними, що вплинуло на правильність судового рішення. Рішення Конституційного Суду впливають на діяльність судів загальної юрисдикції також через інший своєрідний механізм. Враховуючи функції органу конституційної юрисдикції по забезпеченню верховенства Конституції України, такий вплив Суду можливий шляхом ухвалення рішень та висновків, які лягають в основу для: перегляду рішень судів загальної юрисдикції та безпосередньо правової основи для вирішення спорів в порядку цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства. Такий механізм втілений у сформованій Конституційним Судом України доктрині преюдиціальності його рішень та висновків.
Процесуальне законодавство частково враховує преюдиціальну природу рішень Конституційного Суду України. Зокрема, відповідно до пункту 5 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 4 частини другої статті 361 ЦПК України передбачено можливість перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами у разі встановлення Конституційного Суду України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Однак ні стаття 4005 КПК, ні стаття 11115 ГПК не передбачають безпосередньо такої підстави для перегляду судових рішень. Тобто рішення судів у порядку господарського та кримінального судочинства підлягають перегляду за загальними підставами Верховним Судом України на підставі неоднакового застосування ними законодавства або їх невідповідності рішенням, прийнятим Верховним Судом.Верховний Суд забезпечує єдність судової практики шляхом перегляду судових рішень у разі неоднакового застосування законів судами касаційної інстанції (пункт перший статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, пункт перший статті 354 ЦПК, пункт 3 статті 11115 ГПК). Однак такі процедури не передбачені чинним КПК, що істотно знижує рівень конституційних гарантій прав людини у сфері кримінальної юстиції, що підриває істотно український конституціоналізм, оскільки містить серйозні загрози приватності.
Література: Савчин М. В. Конституціоналізм і природа конституції. Ужгород, 2009; Марченко М. Н. Источники права. М., 2005. Шевчук С. В. Загальнотеоретичні проблеми нормативності актів судової влади: Дис... д.ю.н. Х., 2008.