<<
>>

Терміни конституційного права на літеру Ю

Юриспруденція конституційна — сукупність обґрунтуван­ня правоположень, які становлять сутнісне ядро змісту рішень і висновків Конституційного Суду України. Конституційна юрис­пруденція виражає доктринальний підхід Конституційного Суду України до розуміння складних і суперечливих аспектів чинності Конституції України та її теоретичних і практичних аспектів.

Як свідчить практика Конституційного Суду України, він слідує своїй юриспруденції, якщо існують однакові обставини застосування по­ложень Конституції України. Як правові акти рішення, висновки Конституційного Суду України мають такі ознаки: виражають вла­дну діяльність єдиного органу конституційної юрисдикції по забез­печенню верховенства Конституції України як найвищого джерела права України; забезпечують верховенство Конституції України; субсидіарний характер стосовно до Конституції України; є обов'язковими до виконання, їх чинність поширюється на всю те­риторію України; є преюдиціальними актами.

Європейський досвід. Судова практика у системі джерел пра­ва у романо-германській правовій сім'ї пов'язана із нормативно- правовими актами, на яких вона ґрунтується. Судова практика як джерело конституційного права має неоднозначний характер, оскі­льки основним джерелом права вважається закон (система норма­тивно-правових актів). В одній групі країн судова практика визна­ється вторинним джерелом права (Іспанія, Італія, Швейцарія, ФРН), а в інших така роль суду заперечується.

Водночас усталений характер судової практики у країнах ро- мано-германської правової сім'ї визнається, оскільки судова прак­тика поряд із доктриною слугує критерієм правомірності, відповід­ності соціальним реаліям та наглядності законів. У Франції вжива­ється термін «усталена судова практика» (jurisprudence constante), під яким розуміють вироблені судами правові позиції (правополо- ження). У Німеччині визнається правомірною правотворча роль Федерального конституційного суду.

Ознаки конституційної юриспруденції. Конституційна юриспруденція є субсидіарним (додатковим) джерелом конститу­ційного права і має такі ознаки: рішення мають правотворчу при­роду, оскільки вони засновані на положеннях Конституції України, які є основою для обґрунтування правової позиції Конституційного Суду України. Вони мають лише елементи нормативності, оскільки не містять норми права у їх завершеній юридичній конструкції, а виключно формулювання Суду щодо конституційності правових актів, які є об'єктом судового конституційного контролю. Тому Конституційний Суд України, приймаючи рішення на основі мате­ріалів конкретної справи, забезпечує конкретизацію і деталізацію положень Конституції України, які покладають в основу аргумен­тації його рішення у справі. Тим самим рішення Конституційного Суду України доповнюють Конституцію України, конкретизуючи і деталізуючи зміст її норм.

По-друге, рішення Конституційного Суду України є загаль­нообов'язковими на всій території України і не потребують додат­кового підтвердження з боку інших органів влади. Згідно з юрис­пруденцією Конституційного Суду України його рішення мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рі­шення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (ч. 2 ст. 150), яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів (частина друга статті 8). (Рішен­ня КСУ від 14 грудня 2000 р. № 15-рп/2000).

По-третє, рішення Конституційного Суду України є остаточ­ними і вони не можуть бути оскарженими. Остаточний характер рі­шень, висновків Конституційного Суду України означає, що вони не підлягають оскарженню ким-небудь, не можуть бути скасовані або змінені. Однак якщо наступне звернення базується на інших фактич­них обставинах, по яких було винесено попереднє рішення, Консти­туційний Суд України може повторно дослідити питання конститу- ційності такої норми. Рішення Конституційного Суду України є особливим різновидом актів судової влади, що ухвалюється Судом при розгляді та вирішенні конституційно-правових спорів. У них офіційно закріплюються висновки Суду з усіх питань, що виникають у ході процесу з питань матеріального та процесуального права, тоб­то вони є актами конституційної юриспруденції.

Правові позиції Конституційного Суду України та кон­ституційної юриспруденції. Правові позиції конституційних судів розглядають як правову основу їх рішень, що споріднює їх із ratio decidendi рішень судів загального права. Однак у європейській мо­делі конституційної юриспруденції складно прослідковується логі­чний зв'язок між резолютивною і мотивувальною частиною рі­шень. Частково ця проблема вирішується, коли є вимога закону щодо стислого викладу рішення конституційного суду, як це здійс­нюється у Чеській республіці. Тому подібно до терміна усталена судова практика, термін правові позиції мають невизначений хара­ктер. Цілком очевидним при цьому є те, що правові позиції консти­туційних судів мають певним чином відображатися як у мотивува­льній, так і резолютивній частині рішення і базуватися на розгор­нутих аргументах суду.

Преюдиціальність конституційної юриспруденції означає те, що суб'єкт права на основі такого рішення може порушувати питання перед судом загальної юрисдикції, якому підсудна відпові­дна справа, про перегляд судового рішення, яке ґрунтувалося на по­ложеннях правових актів, визнаних Конституційним Судом України неконституційними, що вплинуло на правильність судового рішен­ня. Рішення Конституційного Суду впливають на діяльність судів загальної юрисдикції також через інший своєрідний механізм. Вра­ховуючи функції органу конституційної юрисдикції по забезпечен­ню верховенства Конституції України, такий вплив Суду можливий шляхом ухвалення рішень та висновків, які лягають в основу для: перегляду рішень судів загальної юрисдикції та безпосередньо пра­вової основи для вирішення спорів в порядку цивільного, господар­ського, адміністративного та кримінального судочинства. Такий ме­ханізм втілений у сформованій Конституційним Судом України док­трині преюдиціальності його рішень та висновків.

Процесуальне законодавство частково враховує преюдиціа­льну природу рішень Конституційного Суду України. Зокрема, від­повідно до пункту 5 частини другої статті 245 Кодексу адміністра­тивного судочинства України та пункту 4 частини другої статті 361 ЦПК України передбачено можливість перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами у разі встановлення Конституцій­ного Суду України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Однак ні стаття 4005 КПК, ні стаття 11115 ГПК не передбачають безпосередньо такої підстави для перегляду судових рішень. Тобто рішення судів у по­рядку господарського та кримінального судочинства підлягають перегляду за загальними підставами Верховним Судом України на підставі неоднакового застосування ними законодавства або їх не­відповідності рішенням, прийнятим Верховним Судом.

Верховний Суд забезпечує єдність судової практики шляхом перегляду судових рішень у разі неоднакового застосування зако­нів судами касаційної інстанції (пункт перший статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, пункт перший статті 354 ЦПК, пункт 3 статті 11115 ГПК). Однак такі процедури не передба­чені чинним КПК, що істотно знижує рівень конституційних гаран­тій прав людини у сфері кримінальної юстиції, що підриває істотно український конституціоналізм, оскільки містить серйозні загрози приватності.

Література: Савчин М. В. Конституціоналізм і природа конститу­ції. Ужгород, 2009; Марченко М. Н. Источники права. М., 2005. Шевчук С. В. Загальнотеоретичні проблеми нормативності актів судової влади: Дис... д.ю.н. Х., 2008.

<< | >>
Источник: Мала енциклопедія конституційного права / За заг. ред проф. Ю. Л. Бо- шицького; Київський університет права НАН України - К.: Кондор-Видавництво,2012. - 462 с.. 2012

Еще по теме Терміни конституційного права на літеру Ю:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -