Свобода пересування і право на вільний вибір місця проживання.
Стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод стверджує, що «кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території».
Це положення міжнародного акту знайшло своє відображення у статті 33 Конституції України, яка фіксує, що «кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну».Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (2003 р.) уточнює коло суб’єктів, на яких поширюється це право - громадян України, а також іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні. Отже, це особисте право поширюється тільки на осіб, що перебувають в Україні на законних підставах.
Право на вільний вибір місця проживання за своєю сутністю є проявом свободи людини. Вільне пересування та право на вибір місця проживання є суттєвою гарантією свободи особистості, умовою її професійного та духовного розвитку. Закріплення цього особистого права, спроба подолати практику тоталітарних та авторитарних держав, щодо стримування міграції населення в межах країни та обмеження в’їзду, виїзду на тимчасове чи постійне проживання за її межі. Так, селянам СРСР, які становили майже 40 відсотків населення країни, вперше дозволили видавати паспорти лише 28 серпня 1974 р., а без цього документу залишати своє постійне місце
перебування було не можливо.
Слід зазначити, що право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні не є абсолютним, оскільки свобода пересування, вільний вибір місця, проживання, право виїзду та в’їзду на територію Україну може бути обмеженим у випадках визначених міжнародними та вітчизняними нормативно-правовими актами.
Поряд з тим, варто констатувати той факт, що на практиці положення Конституції України, остаточно так і не реалізовані. Основна причина - велика кількість нормативно-правових актів, які «прив’язують» громадян до їх місця реєстрації (колишньої «прописки»). Так, державну реєстрацію розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, проводять відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них за їх заявою; закордонний паспорт можна отримати тільки за місцем реєстрації; вклеїти фото в паспорт по досягненню особою 25 та 45-річного віку можливо тільки за місцем реєстрації; обміняти паспорт, отримати новий замість втраченого / викраденого можна (крім біометричних паспортів тільки за місцем реєстрації тощо.
Таким чином, для реалізації права на свободу пересування і права на вільний вибір місця проживання необхідні зміни правових положення цілого ряду нормативно-правових актів України.
Основні поняття лекції: особисті (громадянські) права, свобода, гідність, особиста недоторканість, особиста автономія, світогляд, віросповідання, місце проживання, свобода пересування.