§ 4. Судова система України

Судова система - частина державного апарату, яка повинна володіти ви­соким ступенем незалежності від інших державних органів. Вона виступає арбіт­ром у спорах про право і основним важелем системи стримувань і противаг у державній владі.

Підписання 27 червня 2014 р. Угоди про асоціацію між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами - з іншого, мало результатом посилення співробіт­ництва у сфері юстиції, свободи та безпеки з метою забезпечення верховенства права та поваги до прав людини і основоположних свобод. З цією метою серед першочергових реформ, які необхідно було впровадити, особлива увага була приділена судовій реформі, метою якої стало утвердження такого правопорядку, який ґрунтується на високому рівні правової культури в суспільстві, діяльності всіх суб'єктів суспільних відносин на засадах верховенства права та захисту прав і свобод людини, а в разі їх порушення - справедливого їх відновлення в розумні строки. Указом Президента України від 20 травня 2015 р. № 276/2015 було затверджено Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміж­них правових інститутів на 2015-2020 рр., яка визначила завдання, напрями та етапи реформування системи судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів.

Серед основних напрямів цієї реформи було визначено приведення зако­нодавства України, що регулює всі аспекти функціонування судової системи, у відповідність до міжнародних стандартів, удосконалення судоустрою України, підвищення ефективності функціонування судової системи України, вироблення системних заходів щодо вдосконалення організації її діяльності, здійснення неупередженого контролю за дотриманням усіма уповноваженими на те суб'єк­тами правил судочинства, підвищення рівня професіоналізму суддівського кор­пусу, забезпечення максимального використання потенціалу допоміжних орга­нів, що функціонують у системі судоустрою України.

Важливим кроком у розвитку системи судоустрою стало прийняття Верхо­вною Радою України Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 р., а також Закону України «Про судо­устрій і статус суддів».

Прийняті зміни до Конституції України серед іншого передбачають:

- скасування інституту «призначення судді на посаду вперше» та перед­бачення, що судді обійматимуть посади безстроково;

- підвищення вікового та професійного цензів до кандидатів на посаду судді;

- встановлення нового порядку формування Вищої ради правосуддя, від­повідно до якого більшість у її складі становитимуть судді, обрані суддями;

- встановлення порядку, відповідно до якого суди утворюватимуться та лі­квідовуватимуться законом;

- звуження меж імунітету судді від абсолютного до функціонального;

- закладення передумов для оновлення суддівського корпусу тощо.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Суди в Україні утворюють судову систему, для якої, як і для кожної системи, характерні певні зв'язки і відносини між окремими її елементами (судами), а також притаманні такі властивості, як ієрархічність, багаторівневість, структурованість. Судова система України, уособлюючи організаційний аспект судової влади - однієї з гілок державної влади, - відображає особливості органі­зації цієї влади у нашій державі, відповідає рівню соціально-економічного розви­тку, пануючим у суспільстві поглядам на місце суду в системі механізмів держа­вної влади, накопиченому досвіду і певним традиціям.

Судова система України - це сукупність усіх судів, яка побудована від­повідно до їх компетенції, завдань і цілей та ґрунтується на конституційних засадах правосуддя.

Відмінною ознакою судової системи України є те, що вона є системою уні­тарної держави, яка, на відміну від федеративних держав, які мають систему як

Розділ 17. Судова влада в сучасних державах федеральних судів, так і судів окремих суб'єктів федерації (штатів, земель, облас­тей і країв), має єдину судову систему, яка не передбачає поділу предмета юрисди­кції між судами за ознакою належності до різних внутрішньодержавних утворень.

Другою відмінною ознакою судової системи України є моноцентризм сис­теми судів загальної юрисдикції, який замінив існуючий понад десять років біце- нтризм, коли підсистему загальних судів очолював Верховний Суд України, а підсистему господарських (тоді арбітражних) - рівний йому за статусом Вищий господарський (тоді арбітражний) суд України; тепер Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Система судоустрою України визначається Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 р. Відповідно до ст. 17 цього Закону, судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності вимагає чіткого визначення місця розташу­вання суду і території, на яку поширюється його юрисдикція. Тобто він забезпе­чує територіальне розташування компетенції однорідних судів і тим самим ви­значає межі судового округу (дільниці). Принцип територіальності не тягне за собою автоматичної прив'язки судового округу (дільниці) до території певної адміністративно-територіальної одиниці.

Принцип спеціалізації є одним із факторів забезпечення розгляду справи компетентним судом, який уповноважений здійснювати правосуддя. Тобто поряд із судами загальної юрисдикції у багатьох країнах у рамках єдиної судової сис­теми діє також мережа спеціалізованих судів, до яких належать адміністративні, трудові, сімейні, ювенальні (у справах неповнолітніх), податкові, фінансові, еко­логічні й деякі інші суди. Існування зазначених судів дозволяє ретельніше про­водити правове дослідження конкретних справ із залученням різних фахівців.

Зазначений принцип означає спеціалізацію в межах суду загальної юрис­дикції одного чи декількох суддів на розгляді певної категорії справ або утво­рення окремого суду, який наділений повноваженнями здійснювати правосуддя лише за певною, чітко визначеною категорією справ. Одним із головних критеріїв спеціалізації є предмет суперечливих правовідносин і властива йому відповідна процесуальна процедура.

Принцип інстанційності означає право на оскарження судового рішення, основними формами якого є апеляція і касація. Тобто за апеляційного або каса­ційного порядку рішення суду може бути переглянуто судом вищої інстанції. Під судовою інстанцією розуміється судовий орган у цілому або його структурний підрозділ, що виконує певну процесуальну функцію при здійсненні правосуддя.

Систему судоустрою України утворюють: місцеві суди, апеляційні суди, Верховний Суд. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою.

Для розгляду окремих категорій справ, відповідно до Закону «Про судо­устрій і статус суддів», у системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.

Єдність системи судоустрою України забезпечується: 1) єдиними засадами організації та діяльності судів; 2) єдиним статусом суддів; 3) обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом; 4) єдністю судової практики;

5) обов'язковістю виконання на території України судових рішень; 6) єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; 7) фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України; 8) вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

Суди в Україні спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, гос­подарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопо­рушення. У випадках, визначених законом, а також за рішенням зборів суддів відповідного суду може запроваджуватися спеціалізація суддів із розгляду конк­ретних категорій справ. У місцевих загальних судах та апеляційних судах діє спеціалізація суддів зі здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.

Місцевими загальними судами в Україні є окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або у місті, або у районі (районах) і місті (містах).

Місцевими господарськими судами є окружні господарські суди.

Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а та­кож інші суди, визначені процесуальним законом.

Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, з числа яких признача­ється голова суду та, у визначених законом випадках, заступник або заступники голови суду.

Апеляційні суди в Україні діють як суди апеляційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суди першої інстанції, з розгляду цивіль­них, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Апеляційними судами з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є апеляційні суди, які утворюються в апеляційних округах.

Апеляційними судами з розгляду господарських справ, апеляційними су­дами з розгляду адміністративних справ є, відповідно, апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються у відповідних апеля­ційних округах.

У складі апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ.

У системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди як суди першої інстанції з розгляду окремих категорій справ.

Вищими спеціалізованими судами є:

1) Вищий суд з питань інтелектуальної власності;

2) Вищий антикорупційний суд.

Вищі спеціалізовані суди розглядають справи, які віднесені до їх юрисдик­ції процесуальним законом. У складі вищого спеціалізованого суду можуть утво­рюватися судові палати.

Найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, є Верховний Суд, який, відповідно до Закону «Про судоустрій і статус суддів»:

1) здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначе­них процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в поряд­ку, встановленому процесуальним законом;

2) здійснює аналіз судової статистики, узагальнення судової практики;

3) надає висновки щодо проєктів законодавчих актів, які стосуються судо­устрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов'язаних із функціонуванням системи судоустрою;

4) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, у яких звинувачу­ється Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неспроможність виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;

5) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності за­конів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України;

6) забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалі­зацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом;

7) здійснює інші повноваження, визначені законом.

До складу Верховного Суду входять судді у кількості не більше 200.

У складі Верховного Суду діють:

1) Велика Палата Верховного Суду;

2) Касаційний адміністративний суд;

3) Касаційний господарський суд;

4) Касаційний кримінальний суд;

5) Касаційний цивільний суд.

До складу кожного касаційного суду входять судді відповідної спеціалізації та утворюються судові палати з розгляду окремих категорій справ з урахуванням спеціалізації суддів. Кількість та спеціалізація судових палат визначаються рі­шенням зборів суддів касаційного суду з урахуванням вимог ч. 5, 6 ст. 37 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та судового навантаження.

Суддею Верховного Суду може бути особа, яка відповідає вимогам до ка­ндидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвер­дила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із таких вимог:

1) має стаж роботи на посаді судді не менше 10 років;

2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше 10 років;

3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійс­нення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше 10 років;

4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3, щонайменше 10 років.

Верховний Суд очолює Голова Верховного Суду, якого обирає на посаду та звільняє з посади шляхом таємного голосування Пленум Верховного Суду

3 числа суддів Верховного Суду в порядку, встановленому Законом «Про судо­устрій і статус суддів».

В Україні діє Вища рада правосуддя, яка є колегіальним, незалежним кон­ституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів. При цьому варто зауважити, що даний орган не входить до судової системи та, відповідно, не здійснює правосуддя.

Вища рада правосуддя складається з 21 члена, з яких десятьох обирає з'їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, двох призначає Прези­дент України, двох обирає Верховна Рада України, двох обирає з'їзд адвокатів України, двох обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох обирає з'їзд представників юридичних закладів вищої освіти та наукових установ.

Голова Верховного Суду входить до складу Вищої ради правосуддя за по­садою.

Члени Вищої ради правосуддя обираються (призначаються) строком на

4 роки. Одна й та сама особа не може обіймати посаду члена Вищої ради пра­восуддя 2 строки поспіль.

На посаду члена Вищої ради правосуддя може бути обраний (призначе­ний) громадянин України, не молодший 35 років, який володіє державною мо­вою, має вищу юридичну освіту та стаж професійної діяльності у сфері права не менше 15 років, належить до правничої професії та відповідає критерію політич­ної нейтральності.

Члени Вищої ради правосуддя, крім Голови Верховного Суду, здійснюють свої повноваження на постійній основі.

Згідно зі ст. 131 Конституції України Вища рада правосуддя: 1) вносить по­дання про призначення судді на посаду; 2) ухвалює рішення стосовно порушен­ня суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; 3) розглядає скарги на рі­шення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; 4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади; 5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою; 6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів; 8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого; 9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.

Вища рада правосуддя в зв'язку із реалізацією визначених законом повно­важень бере участь у міжнародному співробітництві, у тому числі взаємодіє з іноземними закладами, установами та організаціями з питань правосуддя, може бути членом відповідних міжнародних асоціацій. Крім того, Вища рада правосу­ддя може залучати для виконання допоміжних і консультативних функцій органи

Розділ 17. Судова влада в сучасних державах суддівського самоврядування, установи та організації, суддів, суддів у відставці, адвокатів, прокурорів та інших спеціалістів.