§ 5. Конституційно-правовий статус суддів

Статусу суддів у конституціях зарубіжних країн, у розділах, які стосуються судової організації, як правило, приділяється найбільша увага. Статус суддів (магістратів) регулюють також і спеціальні закони.

У конституціях, як правило, сформульовані загальні принципи правового статусу суддів. До таких принципів віднесені: призначуваність, незмінність, незалежність суддів та суддівська несумісність.

У більшості країн суддівський корпус формується шляхом призначення (хоча існують виключення, наприклад виборність суддів у деяких штатах США; в країнах тоталітарного соціалізму судді нижчих судів обираються громадянами або представницькими органами, як правило, на термін переобрання останніх - 5 років).

Процес призначення суддів ґрунтується на юридично регламентованій процедурі професійного відбору, якій, у свою чергу, передує спеціальна профе­сійна підготовка і суворі правила проходження суддівської кар'єри. В Іспанії і Франції, наприклад, судді призначаються за конкурсом органами суддівського самоврядування - верховними радами магістратур. У Польщі судді призначаються Президентом за поданням Всепольської Судової Ради. У Великій Британії - ло­рдом-канцлером, але без конкурсу, та за порадою комісії, яка знаходиться при ньому. У США федеральні судді, а також голова Верховного Суду призначають­ся Президентом за згодою Сенату. У Мексиці судді штатів призначаються зако­нодавчими органами штатів.

Принцип призначення покликаний, на відміну від принципу виборності, за­безпечувати професіоналізм судової діяльності. Оскільки під час обрання судді­вський корпус формується громадянами і навіть представницькими органами, як правило, при цьому діє політичний чинник. Виборці не настільки суворо керують­ся суто професійними, особистими якостями кандидатів, а передусім їх політич­ними переконаннями. Звичайно, політичний момент має місце і під час призна­чення суддів, тому більш прийнятним є такий порядок призначення, який не є виключною прерогативою однієї гілки влади. Порядок формування органів кон­ституційної юрисдикції є дещо іншим.

Незмінність. Як правило, конституції не вказують, на який термін призна­чаються судді (проте досить рідко зустрічається призначення на певний строк,

наприклад 10 років у Японії, або спочатку на певний строк, а згодом безстрокове - у Молдові). Як правило, незмінність поєднується з такими поняттями, як «безс­троковість» та «пожиттєвість». Пожиттєвість означає, що кар'єра судді закінчу­ється із досягненням певної вікової межі (у Великій Британії - 72 роки, у Японії - 65). Кар'єра судді може закінчитися у зв'язку із фізичним станом, який не дозво­ляє нормально здійснювати суддівські функції, зі скоєнням злочину, у зв'язку з його негідною поведінкою (наприклад, у США судді виконують свої повноважен­ня, допоки їх поведінка є бездоганною).

Новітні конституції, як правило, встановлюють, що судді не можуть бути усунуті з посади, звільнені у відставку, окрім випадків і при дотриманні гарантій, передбачених законом (наприклад, ст. 117 Конституції Іспанії).

Незалежність - один із найширших принципів конституційно-правового статусу суддів, який, як правило, закріплюється через таку формулу: «Судді - незалежні й підкоряються лише закону». Економічною гарантією незалежності судді є високий рівень заробітної плати.

Принцип несумісності забороняє суддям і всім, хто утворює корпус магіст­ратів, одночасно займати інші державні та громадські посади, а також займатися іншою оплачуваною (крім викладацької та наукової) діяльністю.

Судовий імунітет - ще одна із гарантій незалежності суддів - означає, що суддя не може бути притягнутий до дисциплінарної й, більше того, до криміна­льної відповідальності за свої рішення у конкретних справах, за винятком випад­ків, передбачених законом.

Суддівське самоврядування. Завдання органів суддівського самовряду­вання полягає у представництві і захисті інтересів суддів, у вирішенні кадрових питань та питань дисциплінарної відповідальності. Такі органи можуть здійсню­вати інспектування судів, пропонувати кандидатури для призначення на суддів­ські посади або навіть самі призначають суддів (Іспанія). В Італії, Румунії, Фран­ції - Вища рада магістратури, в Іспанії - Генеральна рада судового корпусу, у Болгарії - Вища судова рада. До складу таких органів входять голови верховних (касаційних) судів, вищих спеціалізованих судів (наприклад, адміністративних), міністр юстиції, генеральний прокурор тощо. Частина членів може призначатися главою держави (у деяких країнах за поданням палат парламенту), частина обирається загальним з'їздом суддів.

В Україні правовий статус суддів визначається Конституцією та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Правосуддя в Україні здійснюють професійні судді, а в окремих випадках передбачених законом присяжні. Однак розгляд справ в апеляційному та каса­ційному порядку здійснюють лише професійні судді, які є носіями судової влади в Україні.

Відповідно до Конституції, незалежність і недоторканність судді гаранту­ються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб за­бороняється. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступ­ку. Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом. Суддя обіймає посаду безстроково. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верхо­венством права.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» деталізує положення Конс­титуції, визначаючи, що:

1. Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуд­дя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом вер­ховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом. Суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом. Суддя зобов'язаний зверну­тися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора.

2. Незалежність судді забезпечується: особливим порядком його призна­чення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень; недоторканністю та імунітетом судді; незмінюваністю судді; порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судово­го рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді; окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом; належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; функціонуванням органів суддівського вря- дування та самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту; правом судді на відставку.

3. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Недоторканність та імунітет судді. Суддя є недоторканним. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним су­дове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена криміна­льна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з'ясування його особи, за винятком:

1. Якщо Вищою радою правосуддя надано згоду на затримання судді у зв'язку з таким діянням.

2. Затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або осо­бливо тяжкого злочину, якщо таке затримання є необхідним для попередження вчинення злочину, відвернення чи попередження наслідків злочину або забезпе­чення збереження доказів цього злочину.

3. Суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду, за винятком випадків, зазначених у частині другій цієї статті.

4. Судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального пра­вопорушення лише Генеральним прокурором або його заступником.

5. Суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше 2 місяців у зв'язку з притягненням до кримінальної відпові­дальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється Вищою радою правосуддя.

6. Продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійсню­ється в тому ж порядку на строк не більше 2 місяців. Клопотання про продов­ження строку такого відсторонення судді від здійснення правосуддя подається Генеральним прокурором або його заступником не пізніше 10 днів до закінчення строку, на який суддю було відсторонено.

7. У разі ухвалення органом, що розглядає справи про притягнення до ди­сциплінарної відповідальності суддів, рішення про застосування до судді дисци­плінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, такий суддя автоматично тимчасово відстороняється від здійснення правосуддя до ухвален­ня рішення про його звільнення з посади Вищою радою правосуддя.

8. Суддя на час тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя по­збавляється права на отримання доплат до посадового окладу судді.

9. Проведення стосовно судді оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися лише з дозволу суду, здійснюється на підставі су­дового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора або його заступника, керівника регіональної прокуратури або його заступника.

10. Кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кри­мінального правопорушення, а також прийняття рішення про проведення стосо­вно судді оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, застосування запобіж­них заходів не може здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді.

У разі якщо згідно із загальними правилами визначення юрисдикції криміна­льне провадження стосовно судді має здійснюватися або рішення про проведення стосовно судді оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій або застосування запобіжних заходів має ухвалюватися тим судом, у якому обвинувачений обій­має чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження або ухвалення рішення про проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій здійснюється судом, найбільш територіально наближеним до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя).

11. За шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в поряд­ку, встановлених законом.

Прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, має наслідком відповідальність, установлену законом.

На посаду судді може бути призначений громадянин України, не молод­ший тридцяти та не старший 65 років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше 5 років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за по­данням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом.

Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

Не може бути призначений суддею громадянин, який:

1) визнаний судом обмежено дієздатним або недієздатним;

2) має хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають вико­нанню функцій зі здійснення правосуддя;

3) має незняту чи непогашену судимість.

Водночас особа, до якої згідно із законом застосовується заборона обій­мати відповідну посаду, не може претендувати на посаду судді. На посаду судді також не може претендувати особа, яку було раніше звільнено з посади судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехту­вання обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідпо­відність займаній посаді, порушення вимог щодо несумісності, порушення обов'язку підтвердити законність джерела походження майна або у зв'язку із набранням законної сили обвинувальним вироком щодо такої особи, крім випад­ків визнання в судовому порядку протиправним рішення про звільнення з цих підстав або скасування обвинувального вироку суду. Не може претендувати на посаду судді також особа, яку було раніше звільнено з посади судді за результа­тами кваліфікаційного оцінювання.

Суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та Закону «Про судоустрій і статус суддів» призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професій­ній основі.

Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Судді гарантується перебування на посаді судді до досягнення ним 65 ро­ків, крім випадків звільнення судді з посади або припинення його повноважень у передбачених законодавством випадках.

Перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представ­ницьким мандатом. Перебування на посаді судді також несумісне із наявністю заборони такій особі обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади в порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади».

Суддя не може поєднувати свою діяльність із підприємницькою, адвокат­ською діяльністю, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу (крім викладацької, наукової чи творчої), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Права та обов’язки судді:

1. Права судді, пов'язані зі здійсненням правосуддя, визначаються Кон­ституцією України, процесуальним та іншими законами.

2. Суддя має право брати участь у суддівському самоврядуванні.

3. Судді можуть утворювати громадські об'єднання та брати участь у них з метою захисту своїх прав та інтересів, підвищення професійного рівня.

4. Суддя може бути членом національних або міжнародних асоціацій та інших організацій, що мають на меті захист інтересів суддів, утвердження авто­ритету судової влади в суспільстві або розвиток юридичної професії та науки.

5. Суддя має право підвищувати свій професійний рівень та проходити з цією метою відповідну підготовку.

6. Суддя повинен додержуватися присяги.

Суддя зобов’язаний:

1. Справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судо­ві справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

2. Дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підт­римувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

3. Подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв'язків судді.

4. Виявляти повагу до учасників процесу;

5. Не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання.

6. Виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законо­давством у сфері запобігання корупції.

7. Подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій дер­жави або місцевого самоврядування.

8. Систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де він обіймає посаду.

9. Звертатися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж 5 днів після того, як йому стало відомо про таке втручання.

10. Підтверджувати законність джерела походження майна у зв'язку з про­ходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного прова­дження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності дже­рела походження майна або доброчесності поведінки судді.

Суддя проходить підготовку у Національній школі суддів України не менше ніж раз на 3 роки.

Суддя до звільнення з посади або припинення його повноважень не може бути нагороджений державними нагородами, а також будь-якими іншими наго­родами, відзнаками, грамотами. Суддя може бути нагороджений державними нагородами лише за проявлену ним особисту мужність і героїзм в умовах, пов'язаних із ризиком для життя.