Санкції до учасників зібрання
Реалізація права на свободу мирних зібрань може супроводжуватися порушеннями встановлених норм права, що вимагатиме, як наслідок, відповідної реакції з боку представників органу охорони правопорядку або суду.
Аналіз українського законодавства дає змогу зробити висновок, що учасника (учасників) зібрання може бути притягнуто до цивільно- правової, адміністративної чи кримінальної відповідальності.Цивільно-правова відповідальність учасника зібрання, що виявляється у позбавленні його певних благ чи покладенні на нього обов'язків матеріального характеру, може наставати у випадку пошкодження ним під час масового заходу майна, що належить іншим особам, або державного чи комунального майна. Порядок реалізації цього виду юридичної відповідальності регулюється Цивільним кодексом України[218] та Цивільним процесуальним кодексом України[219].
У КпАП на сьогодні передбачена лише одна спеціальна стаття, за якою до адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті учасники зібрання, - ст. 1851 «Порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій». Зараз ця стаття складається з двох частин. Частина 1 передбачає адміністративну відповідальність за порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, а ч. 2 - за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення або організатором зборів, мітингу, вуличного походу, демонстрації.
Аналіз правозастосовної практики, а також відповідних рішень ЄСПЛ свідчить, що за сучасних умов нормативного регулювання порядку організації та проведення мирних зібрань в Україні ст. 1851 КпАП не може застосовуватися. Така позиція дістала досить чіткого закріплення у рішенні ЄСПЛ у справі «Вєренцов проти України», в якому суд наголосив, що «неможливо дійти висновку про те що «порядок», зазначений у статті 1851 КпАП, був визначений достатньо точно для того, щоб надати заявникові можливість передбачити тією мірою, якою це було обґрунтовано обставинами, наслідки його дій. Процедури, запроваджені місцевими органами влади для регулювання організації та проведення демонстрацій у їхніх конкретних регіонах, здається, так само не забезпечують достатніх правових підстав з тієї самої причини - відсутності загального акту парламенту, на основі якого можна було б розробляти документи місцевих органів влади»220.
Як наслідок, Суд у цій справі дійшов висновку, що застосування до громадянина Вєренцова адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 1851 КпАП, становило порушення його права на свободу мирних зібрань. Це означає, що до моменту прийняття закону, який визначить порядок організації та проведення мирних зібрань, жодну фізичну особу в Україні не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 1851 КпАП.Викладене, зрозуміло, не означає, що учасників публічних акцій взагалі не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності.
220 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Верєнцов проти України» від 11 квітня 2013 р. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/974_945, § 54.
Так, у разі вчинення ними перед початком мирного зібрання або під час його проведення, або після його завершення дій, що завдають шкоди громадському порядку, громадській безпеці чи правам та свободам інших людей, їх може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за відповідною статтею КпАП.
Викладене так само стосується і кримінальної відповідальності. Українське кримінальне законодавство не знає спеціальних злочинів, пов'язаних з порушенням порядку організації та проведення мирних зібрань, що, однак, не виключає можливості застосування до учасників публічних заходів кримінальної відповідальності, так би мовити, на загальних засадах, тобто за вчинення злочинів проти національної безпеки, громадського порядку, життя та здоров'я інших людей тощо.