Роль органів, які уповноважені здійснювати підготовку та проведення виборів, досить значна.

За висловом Р. Пастора, «характер, компетенція та формування складу органів адміністрування виборів може визначати, чи вибори будуть джерелом мирних змін, чи причиною серйозної нестабільності» [1410, р.5].

Відповідно до вітчизняного виборчого законодавства, виборчі комісії є органами адміністрування виборів, які в межах своїх повноважень забезпечують здійснення визна­чених Конституцією та законами України принципів і засад виборчого процесу, реалізацію виборчих прав громадян України.

У науковій літературі зустрічаються різні терміни для позначення цих органів: «органи управління виборчим процесом» [87; 405, с.93, 97; 558, с.96; 1066], «виборчі органи» [404, с.55], «органи адміністрування виборів» [356, с.61]. На думку О. Богашова, ці терміни слід розглядати як синонімічні [86, с.22]. У зарубіжних текстах утвердився англійський термін «election management bodies» (див., наприклад, [1322, р.5]); у польській науковій літературі застосовується терміни «виборча адміністрація», «виборчі органи» [1438, s.138] або «органи, що адмініструють вибори» [1437, s.28]. Російське виборче право схиляється до використання загального терміна «органи виборчої влади»^[919] [3; 58, с.668]; деякі дослідники користуються терміном «організатори виборів» [1187, с.78]. З огляду на засади діяльності цих органів та повноваження, покладені на них, термін «управління» у контексті виборів викликає певні застереження у зв'язку з небажаними асоціаціями («керовані вибори»), а термін «менеджмент» в українській мові більше асоціюється з підприємницькою сферою. У зв'язку з цим ми надалі вживатимемо термін «органи ад­міністрування виборів», якими в Україні є виборчі комісії.

Саме на органи адміністрування виборів Українською державою покладені повнова­ження забезпечити виборцям умови для здійснення свого волевиявлення щодо обрання Президента України, народних депутатів України, виборних органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

До початку європейської хвилі демократизації 1990-х років питання адміністрування виборів не привертало значної уваги дослідників. За тоталітарних комуністичних режимів повна зарегульованість виборів і прямий диктат щодо їх результатів не створював потре­би вивчати цей інститут виборчого права. Водночас у західних демократіях, як зауважує Р Пастор, «народ просто сприймав як даність адміністративний вимір виборів... вірилося, що у разі серйозних проблем засоби масової інформації або політичні партії зосередять увагу на проблемах, а суди розв'яжуть спори» [1410, р.6].

З того часу ситуація докорінно змінилася. Вивченню проблем органів адмініструван­ня виборів, засад їх діяльності, обсягу повноважень та способу формування присвячені дослідження численних вітчизняних та зарубіжних науковців. Тут ми обмежимося роз­глядом тих дискусійних питань інституту органів адміністрування виборів, які важливі для вивчення інституційних принципів, що характеризують цей правовий інститут; саме ці принципи є метою нашого дослідження.

9.1.