Рішення ЄСПЛ
Виконання судових рішень
| Шмалько проти України, 20.07.2004, № 60750/00, п. 43; Hornsby проти Греції, 19.03.1997, № 18357/91, п. 40 | для цілей статті 6 ЄКПЛ виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» |
| Чіжов проти України, 17.05.2005,№ 6962/02, п. 40 | на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці |
Допустимість втрати голосів за рахунок особливостей виборчої системи
| Ковач проти України, 07.02.2008, № 39424/02, п. 49 Mathieu-Mohin and Clerfayt проти Бельгії, 02.03.1987,№ 9267/81, п. 54 | Права, гарантовані статтею 3 Першого протоколу, мають вирішальне значення для зміцнення і збереження засад ефективної та дієвої демократії, побудованої на принципі верховенства права. Але ці права не є абсолютними. Можуть існувати «опосередковано встановлені» обмеження цього права, і Договірні держави повинні користуватися певною свободою розсуду в цій сфері. Договірним державам надається широка свобода розсуду у вирішенні цих питань, але за умови забезпечення ними рівності всіх громадян у здійсненні цього права. Однак це не означає, що всі голоси повинні обов'язково мати однакову вагу при підбитті результатів виборів і що всі кандидати повинні мати рівні шанси на перемогу. Отже, у жодній виборчій системі не можна виключити можливість»втрачених голосів» |
Надмірна свобода розсуду судів стосовно скасування результатів виборів
| Davydov та інші проти Росії, 30.05.2017, № 75947/11, п. 284-285 | Стаття 3 Протоколу № 1 охоплює період після проведення виборів, включаючи підрахунок голосів, а також запис та передачу результатів. Таким чином, держава має позитивне зобов'язання забезпечувати ретельне регулювання процесу, під час якого встановлюються, обробляються та фіксуються результати голосування. ЄСПЛ зобов'язав Росію виплатити € 38 тис. за фальсифікації на виборах 2011 року. Підсумки голосування на декількох дільницях були змінені - процедура підрахунку голосів порушувалася. Спроби розслідувати фальсифікації були невдалими. Численні порушення на виборах були зафіксовані спостерігачами ОБСЄ. Звернення громадян до виборчої комісії і до прокуратури не сприяли перерахунку голосів. |
| Kerimli and Alibeyli проти Азербайджану, заяви № 18475/06 та 22444/06 | ЄСПЛ визнав порушенням виборчих прав кандидатів у парламент Азербайджану у зв'язку зі скасуванням судами результатів виборів у цілому виборчому окрузі лише на тій підставі, що проти деяких членів дільничної виборчої комісії було порушено кримінальну справу |
| Bowman проти Сполученого Королівства, заява № 24839/94 | стосується однієї з найскладніших складових виборчого законодавства - регулювання передвиборної агітації. Мета обмежень визначена статтею 3 Першого протоколу до Конвенції: забезпечити «вільне вираження думки народу при обранні законодавчої влади». Суд визнав, що у встановленні балансу між цими двома правами (тобто у запровадженні обмежень свободи вираження поглядів в ім'я забезпечення вільних і рівних виборів) держави мають широке поле розсуду |
Питання обмеження пасивного виборчого права (виборча застава, місце/ тривалість проживання, обмеження права бути обраним за певними ознаками, застосування принципу зворотної дії закону в часі тощо)
| Суховецький проти України, 28.03.2006, № 13716/02, п. 50, 53, 67 | Право обирати і бути обраним відображене у статті 3 Першого протоколу. Проте право, визначене у статті 3 Протоколу № 1, не є абсолютним. Існує простір для ймовірних обмежень; п. 53 - ця справа стосується виборчої застави, що сплачується особою, яка висловлює бажання висунути свою кандидатуру на парламентських виборах (порушення статті 3 Першого протоколу до ЄКПЛ допущено не було); п. 67 - політика поза оскаржуваним заходом вимагає від держави встановлення делікатного балансу між конфліктуючими інтересами: з одного боку - утримання від участі у виборах легковажних кандидатів, незалежно від соціального положення, а з іншого - можливість реєстрації серйозних кандидатів, включаючи тих, хто може перебувати у скрутному економічному становищі. Суд задоволений тим, що система виборчої застави, створена на той час українськими політичними установами, становила прийнятний компроміс між цими конфліктуючими інтересами, а питання введення її в дію залишалося предметом ретельного розгляду законодавчою та судовою гілками державної влади у світлі сучасних умов. |
| Hilbe проти Ліхтенштейну, 07.09.1999, № 31891/96 | На право голосу та/або бути кандидатом на виборах можуть поширюватися вимоги щодо місця проживання |
| Мельниченко проти України, 19.10.2004, № 17707/02 | В окремій думці у справі Мельниченко проти України суддя Лукайдес зазначив: «прописка не може вважитися вирішальним доказом проживання особи в Україні у випадках, коли в подальшому визнано, що фактично особа проживає за межами України». |
| Paksas проти Литви, 06.01.2011, № 34932/04 | підставою для дискваліфікації в якості кандидата на виборах 2004 року стало усунення з посади в результаті процедури імпічменту колишнього президента Литовської Республіки Р. Паксаса. ЄСПЛ дійшов висновку про диспропорційність обмеження стосовно особи, яка була усунена з поста Президента Литви за процедурою імпічменту за неетичну поведінку, перевищення повноважень і завідомо неправдиві покази. Визнаючи порушення статті 3 Першого протоколу, Суд відзначив, що обмеження про заборону балотуватись заявника має значні наслідки, оскільки виключає не тільки можливість одержання мандата в законодавчому органі, але й будь-якого іншого мандата, що передбачає проголошення присяги відповідно до Конституції Литви. Така ситуація є виключенням у Європі, оскільки у більшості країн-учасниць Ради Європи імпічмент не має прямого наслідку на виборчі права осіб або не має прямого наслідку на реалізацію права бути обраним до законодавчого органу, або обмеження, які існують, повинні бути передбачені окремим судовим рішенням і лімітовані у часі. Враховуючи остаточний і незмінний характер неможливості бути обраним, якої зазнав заявник у справі Ракзаз проти Литви, привели ЄСПЛ до висновку про порушення в цьому випадку статті 3 Першого протоколу до Конвенції |
| Sejdic and Finci проти Боснії та Герцеговини, 22.12.2009, № 27996/06 та № 34836/06, п. 44 | Хоча свобода розсуду, якою користуються держави щодо права балотуватися на виборах, є широкою, якщо різниця в поводженні заснована на расі, кольорі шкіри чи етнічній приналежності, поняття «об'єктивне і розумне виправдання» має тлумачитися якомога суворіше. Суд розглянув правило про виключення, відповідно до якого лише особи, які заявляють про свою належність до «державоутворюючого народу», мали право балотуватися на виборах до палати народів (другої палати парламенту країни). Тому потенційні кандидати, які відмовлялися заявляти про таку свою приналежність, не могли балотуватися. Суд зазначив, що це правило про виключення мало щонайменше одну мету, яка в цілому відповідала загальним цілям Конвенції, а саме, цілям відновлення миру. На момент впровадження оскаржуваних конституційних положень у країні діяло дуже хитке перемир'я. Положення мали на меті забезпечити припинення жорстокого конфлікту, який супроводжувався актами геноциду та етнічними чистками. Характер конфлікту був таким, що погодження положення про «державоутворюючі народи» (а саме: босняки, хорвати і серби) було потрібним для забезпечення миру). Це могло пояснити, але не обов'язково виправдати, відсутність представників інших громад (зокрема, ромів та євреїв) на мирних переговорах, а також зацікавленість учасників переговорів у реальній рівності між «державоутворюючими» народами в постконфліктному суспільстві. Однак, у Боснії і Герцеговині відбулися значні позитивні зміни з часів Дейтонської угоди. Крім того, ратифікувавши Конвенцію та Протоколи до неї без застережень, держава-відповідач добровільно погодилася забезпечити відповідність встановленим стандартам. Відповідно, Суд дійшов висновку, що постійне позбавлення заявників (які мали ромське та єврейське походження) права балотуватися на виборах не мало об'єктивного і розумного виправдання, а тому було порушенням статті 14 Конвенції, взятої в поєднані зі статтею 3 Протоколу № 1. |
| Abil проти Азербайджану, 21.02.2012, № 16511/06 | Неприйнятним є зняття з виборчих перегонів кандидата, який вигравав на виборах, на підставі безпідставних тверджень про підкуп ним виборців або анонімних скарг, у яких містилися твердження про зрив ним зустрічі опонента з виборцями |
| Lykourezos проти Греції, 15.06.2006, № 33554/03 | Обмеження на право балотуватися на виборах, навіть якщо вони переслідують легітимну мету, не повинні призводити до позбавлення ефективності цього права - або тому, що умови були впроваджені занадто пізно або занадто раптово, або тому, що вони не були досить чіткими. У справі Ьукоигеиоз проти Греції законодавство, яке передбачало, що будь- яка професійна діяльність є несумісною з обов'язками члена парламенту, було застосовано відразу ж до діючого законодавчого органу, і члени парламенту вимушено втратили свої місця, хоча така несумісність не була встановлена до виборів до парламенту. Жодної нагальної потреби, яка б могла виправдати негайне застосування абсолютної дискваліфікації, не було. Суд вперше послався на принцип законних очікувань, а тому встановив порушення статті 3 Протоколу № 1. Європейський суд звертає увагу на той факт, що заявник був обраний в умовах, які не були відкриті для критики, а саме відповідно до виборчої системи та діючої в цей час редакції Конституції Греції. Ні заявник як кандидат, ні його виборці не могли уявити, що вибори могли бути поставлені під сумнів і оголошені недійсними, тоді як термін повноважень все ще тривав внаслідок обмежень, що випливають з паралельного здійснення професійної діяльності |
| Rekvenyi проти Угорщини, 20.05.1999, № 25390/94 | ЄСПЛ не встановив порушення Конвенції, оскільки вважав, що національне законодавство дозволяло досить ясно і точно визначити категорії осіб, до яких застосовується обмеження (військовослужбовці, співробітники поліції і служб безпеки), і сферу застосування оспорюваного законного обмеження, гаїіоіедіз - не допустити, щоб особи, які належать до цієї групи, займалися політичною діяльністю - при сумісності з вимогами пропорційності, що випливають зі статей 10 і 11 Конвенції. |
| Adamsons проти Латвії, 24.06.2008, № 2669/03 | Заявникові, колишньому прем'єр-міністру, було відмовлено в участі у виборах на тій підставі, що він в минулому працював на КДБ. Суд підтвердив свої висновки щодо історичного контексту країни. Проте він відзначив, що з плином часу простої загальної підозри щодо певної групи осіб вже було недостатньо, і що органи влади повинні виправдати такий захід додатковими аргументами та доказами. Застосований у цій справі закон стосувався осіб, які в минулому співпрацювали з КДБ. Зважаючи на широту обов'язків, які існували в цьому органі, сфера застосування закону була дуже широкою. За таких обставин, просто зазначити, що відповідна особа належала до певної групи, було вже недостатньо. Дана група була визначена надто загально, а будь-яке обмеження виборчих прав її членів повинне було застосовувати індивідуальний підхід, беручи до уваги їхню фактичну поведінку. Необхідність і важливість такого індивідуалізованого підходу зростає з плином часу. Заявника ніколи не звинувачували прямо чи опосередковано в участі в неправомірній діяльності тоталітарного режиму або в будь-яких діях, які б свідчили про його протистояння чи ворожість до відновлення Латвією своєї незалежності та демократичного порядку. Більше того, заявника було офіційно визнано таким, що не має права балотуватися на виборах, дуже запізно - після десяти років видатної військової та політичної кар'єри у відновленій Латвії. За таких обставин позбавлення заявника права висувати свою кандидатуру на виборах могли виправдати лише самі нагальні обставини. Крім того, десятилітній період, протягом якого на колишніх співробітників КДБ поширювались обмеження, передбачені в інших законодавчих актах, було продовжено ще на десять років, причому ані уряд, ані парламент не навели підстав для такого продовження. Таким чином, Суд дійшов висновку, що продовження строку обмеження було явно свавільним по відношенню до заявника |
| Zdanoka проти Латвії, 16.03.2006, № 58278/00, п. 102 | Велика палата Європейського суду, насамперед, підкреслила, що за обставин зазначеної справи критерій політичної лояльності, який може бути застосований щодо державних службовців, представляється майже або зовсім недоречним; у даному випадку йдеться про зовсім інше питання - пасивне виборче право особи на парламентських виборах. Критерій «політичного нейтралітету» не повинен застосовуватися до депутатів таким же чином, як до інших державних службовців, перші за визначенням не можуть бути «політично нейтральними». Велика палата Суду визнала, що оспорюване обмеження переслідує цілі, сумісні з принципом верховенства права і загальними цілями Конвенції, а саме захист незалежності держави, демократичного ладу і національної безпеки. Установлюючи, чи було обмеження відповідним, Велика палата Суду дійшла висновку, що оспорюване обмеження, передбачене латвійським законодавством у частині шостій статті 5 Закону 1995 року, яке перешкоджає особам, які «активно брали участь» у діяльності Комуністичної партії Латвії з 13 січня 1991 року і до припинення діяльності партії у вересні 1991 року, виставляти свої кандидатури на парламентських виборах, повинно оцінюватися з урахуванням дуже специфічного політико-історичного аспекту і широкої межі розсуду, яким володіє держава у зв'язку з цим. |
| Georgian Labour Party проти Грузії, 08.07.2008, № 9103/04, п. 72-74, 82-83 | Що стосується питання про те, хто може посилатися на можливе порушення «пасивного» аспекту права, Суд визнав, що якщо виборче законодавство чи національні органи влади обмежують право кандидатів в індивідуальному порядку висувати свою кандидатуру на виборах за партійним списком, зацікавлена партія в такому випадку може стверджувати про те, що вона є потерпілою від такого обмеження незалежно від своїх кандидатів (п. 72-74). Суд взяв до уваги, що належна організація списків виборців є передумовою для вільного і справедливого голосування. Ефективність права балотуватися на виборах безумовно залежить від справедливого здійснення права голосу. Неналежна організація списків виборців може зменшити шанси кандидатів на їхню рівну та справедливу участь у виборах (п. 82-83). Практика зняття з реєстрації кандидатів на підставі сфальсифікованих відомостей декларації про майно була досить поширеним явищем і на початку 2000-х років у Вірменії, про що свідчить справа Гагіка Саруханяна, єдиного кандидата від виборчого округу № 12 на виборах до Національних Зборів Вірменії 2003 року. Цей політик був позбавлений можливості балотуватися начебто через приховування факту володіння квартирою, що перебувала у спільній власності з п'ятьма іншими членами його родини, відповідно до відомостей Реєстру нерухомості, що, як виявилося, суперечили актам на право власності. ЄСПЛ констатував: «Важко собі уявити, що кандидат у народні депутати буде навмисно приховувати таку інформацію, як невелика частка власності на квартиру, ставлячи у такий спосіб під загрозу свою участь у виборах» |
| Hirst проти Сполученого Королівства (2), 06.10.2005, № 74025/01 | ВП ЄСПЛ зазначено, що Високі Договірні Сторони не мають дискреційної влади позбавити виборчого права всіх засуджених без врахування тривалості винесеного ним покарання чи характеру або ступеня тяжкості вчиненого ними злочину. Європейський суд визнав, що подібне загальне автоматичне і недиференційоване обмеження виборчого права засуджених перевищує допустимі межі розсуду. |
| Podkolzina проти Латвії, 09.04.2002, № 46726/99, п. 33, 35, 36, 38 | п. 33 - у своїх внутрішніх законодавствах Високі Договірні Сторони обумовлюють право обирати і бути обраним певними вимогами, що, в принципі, не заборонено статтею 3. У цій сфері у них існує значна свобода розсуду, але ЄСПЛ має право, як остання інстанція, визначати, чи були дотримані вимоги Протоколу першого; він повинен переконатися, що ці вимоги не обмежують право в такій мірі, що зачіпають саму його суть і позбавляють ефективності; що вони встановлені для досягнення законної мети; і що застосовані засоби є пропорційними (Mathieu-Mohin and Clerfayt проти Бельгії, § 52; Gitonas and Others проти Греції, § 39; Ahmed and Others проти Сполученого Королівства, § 75; Labita проти Італії, § 201); п.35 - право бути висунутим кандидатом на виборах, гарантоване статтею 3 Протоколу № 1 і є невід'ємною частиною концепції дійсно демократичного режиму, було б всього лише ілюзорним, якби в будь- який момент можна було довільно позбавити людину цього права. Отже, хоча держава безсумнівно володіє значною свободою розсуду, коли абстрактно визначає умови для реалізації цього права, принцип, згідно з яким права повинні бути дієвими, вимагає, щоб висновок про те, що той чи інший кандидат не відповідає цим умовам, задовольняв ряду критеріїв, що мають на меті запобігання прийняття довільних рішень. Зокрема, такий висновок повинен робити орган, який може надати якийсь мінімум гарантій своєї неупередженості. Аналогічним чином, право розсуду, що є у відповідного органу, не повинно бути надмірно широким; внутрішнє законодавство повинно досить точно позначати його межі. Нарешті, процедура прийняття рішення про відмову в праві бути висунутим кандидатом повинна гарантувати справедливість і об'єктивність рішення і запобігати будь-яке зловживання владою з боку відповідних органів; п.36 - ЄСПЛ зазначає, що в цій справі рішення про виключення заявниці зі списків кандидатів не було засновано на факті відсутності у неї дійсного свідоцтва про знання мови. Суд звертає увагу на те, що Державний мовний центр вирішив піддати заявницю новому мовному іспиту, незважаючи на те, що вона володіла дійсним законним свідоцтвом. Суд також зазначає, що з двадцяти одного кандидата, що представили свідоцтва про знання державної мови, лише дев'ять, включаючи заявницю, були зобов'язані здавати другий іспит. Суд має серйозні сумніви щодо юридичних підстав для такого особливого ставлення до них, а уряд не надав ніяких пояснень з цього питання. п.38 - рішення виключити заявницю зі списку кандидатів не може розглядатися як відповідне будь-якої із законних цілей, на які вказує уряд. Отже, в цій справі мало місце порушення статті 3 Протоколу № 1. |
| Baskauskaite проти Литви, 21.10.1998, № 34932/04 | відмова зареєструвати кандидатом на виборах на посаду президента Литовської Республіки 1997 року через подвійне громадянство, у справі Baskauskaite проти Литви - у частині вимог, що стосуються президентських виборів, оскільки згідно з Конституцією Литви лише парламент має виключні права приймати закони. |
| Gitonas та інші проти Греції, 01.07.1997, №№ 18747/91, 19376/92, 19379/92, 28208/95, 27755/95, п. 40 | У даній справі законодавство не дозволяло певним категоріям осіб, які займають державні посади, - в тому числі найманим державним службовцям та членам персоналу юридичних осіб публічного права та державних підприємств, - балотуватися на виборах і бути обраними в будь-якому виборчому окрузі, в якому вони виконували свої обов'язки більше трьох місяців протягом трьох років, що передували виборам. Крім того, така дискваліфікація залишалася дійсною, навіть якщо кандидат до цього звільнився, на відміну від ситуації з деякими іншими категоріями державних службовців (Інститут невиборності відомий багатьом державам - членам Ради Європи). |
| Суд дійшов висновку, що цей захід служив подвійній меті: сприяти належному функціонуванню і зміцненню демократичного ладу, щоб, з одного боку, кандидати з різною позицією мали рівні можливості впливу на виборців, оскільки особи, що займають державні посади, можуть мати переваги перед іншими кандидатами, і щоб, з іншого боку, виборчий корпус був захищений від тиску, що чиниться тими посадовими особами, які в силу свого положення покликані приймати багато, у тому числі важливі, рішення в зв'язку з цим користуються значним авторитетом у пересічних громадян, вибір яких в таких умовах може виявитися необ'єктивним. |
Питання обмеження активного виборчого права
| Hirst проти Сполученого Королівства (№ 2) [ВП], 06.10.2005, № 74025/01, п. 62, 71 | «Активний» аспект підлягає обмеженню. Суд дійшов висновку, що мало місце порушення статті 3 Протоколу № 1, оскільки відповідна заборона голосувати була невибірковою та такою, що автоматично застосовувалася до будь-якої особи, засудженої до позбавлення волі. Тут, як в будь-якій іншій сфері, що охоплюється ст. 3 Протоколу № 1, держави-учасниці користуються певною свободою розсуду, яка залежить від відповідного контексту. Так, наприклад, можливо встановлювати мінімальний вік для того, щоб забезпечити достатній ступінь зрілості особи, яка бере участь у виборчому процесі (п. 62). Таким чином, ст. 3 Протоколу № 1 не виключає можливості обмеження виборчих прав, наприклад, щодо тієї особи, яка серйозно зловживала публічною посадою, або чия поведінка загрожує підривом верховенства права чи демократичних принципів. Однак суворий захід з позбавлення права голосу не повинен застосовуватися необдумано, а принцип пропорційності вимагає встановлення чіткого та достатнього зв'язку між санкцією та поведінкою й іншими обставинами відповідної особи (п. 71). |
| Aziz проти Кіпру,22.06.2004, № 69949/01,п. 28 Tanase проти Молдови [ВП], п. 158. | Свобода розсуду, якою користуються держави, не повинна призводити до заборони для певних осіб чи груп осіб брати участь у політичному житті країни і, зокрема, у виборах до законодавчого органу (п. 28). Незабезпечення державою виборчого права особи, яка перебуває під її територіальною юрисдикцією, через віддаленість або існування фактично неконтрольованих територій: у справі Aziz проти Кіпру ЄСПЛ зазначив, що і без того складна ситуація на Кіпрі погіршилася внаслідок окупації Північного Кіпру турецькими військами, і така ситуація триває впродовж останніх тридцяти років. Суд також зауважив, що попри визнання відповідних положень Конституції неефективними, існує явна прогалина в законодавстві щодо розв'язання подальших проблем. Внаслідок цього заявник як член турецько-кіпріотської громади, який проживає на контрольованій Урядом території Кіпру, був повністю позбавлений будь-якої можливості виразити свою думку під час виборів членів Палати представників країни, громадянином якої він є і де завжди жив. З огляду на вищезазначені обставини Суд дійшов висновку про порушення самої суті виборчого права заявника, гарантованого ст. 3 Протоколу № 1 |
| Hilbe проти Ліхтенштейну, 07.09.1999, № 31981/96 | Суд наголошував на відповідності ст. 3 Протоколу № 1 критерію місця проживання. Таке обмеження може бути виправдане через правомірне бажання законодавця обмежити вплив громадян, які проживають за кордоном, на питання, які хоч і є важливими, але в першу чергу стосуються громадян, які проживають на території держави. Так, у справі Hilbe проти Ліхтенштейну Суд визнав необгрунтованими заяви громадян, які залишили країну свого громадянства |
| Shindler проти Сполученого Королівства, 07.05.2013, № 19840/09, п. 109-115 | Суд відзначив зростаюче розуміння на європейському рівні проблем, пов'язаних з міграцією, з точки зору політичної участі в житті країн походження та проживання. Разом з тим, досліджені матеріали не дали можливості зробити висновок, у світлі наразі існуючого права, що держави зобов'язані забезпечити громадянам-нерезидентам доступ до голосування. Хоча в законодавстві та практиці держав-членів і відзначається чітка тенденція дозволяти громадянам-нерезидентам голосувати, а значна більшість держав виступає проти обмеження права доступу до голосування, цього не достатньо, щоб встановити існування будь-якого загального підходу чи наявності консенсусу стосовно необмеженого права голосу громадян-нерезидентів. Таким чином, Суд дійшов висновку, що хоча питання повинне бути взяте під контроль, свобода розсуду держави в цьому питанні є досить широкою |
| Sitaropoulos and Giakoumopoulos проти Греції, 15.03.2012, № 42202/07, п. 69, 71, 72 Ухвала у справі Doyle проти Сполученого Королівства, 06.02.2007, № 30158/06 | Що стосується обмежень права голосу громадян, проживаючих за кордоном, за ознакою місця проживання, раніше органи Конвенції вже визнали, що такі обмеження можуть бути виправдані з огляду на ряд таких факторів: по-перше, це - презумпція, що громадяни, які проживають за межами країни свого громадянства, меншою мірою мають безпосередній чи постійний стосунок до повсякденних проблем своєї країни і менш обізнані з ними; по-друге, той факт, що такі громадяни мають менший вплив на відбір кандидатів або на розробку їхніх виборчих програм; по-третє, існування тісного зв'язку між правом осіб проголосувати на парламентських виборах і тим фактом, що дії обраних таким чином політичних органів безпосередньо зачіпають інтереси таких осіб; і, по-четверте, наявність у законодавця правомірного інтересу в обмеженні під час парламентських виборів впливу громадян, проживаючих за межами країни, на питання, які, хоча і визнаються фундаментальними, але насамперед зачіпають тих, хто живе в цій країні (п. 69). Стаття 3 Першого протоколу до Конвенції не передбачає впровадження Договірними державами заходів, що уможливлюють здійснення громадянами, які проживають за кордоном, свого права голосу за місцем проживання (п. 71). ЄСПЛ зазначив, що ні відповідні міжнародні та регіональні угоди, ні тлумачення цих угод відповідними міжнародними органами не дають підстав для висновку, що гарантії права голосу для громадян, тимчасово або постійно відсутніх на території держави їхнього громадянства, є настільки широкими, що вимагають від такої держави запровадження механізмів реалізації ними цього права за місцем свого проживання за кордоном (п. 72). |
| Georgian Labour Party проти Грузії, 08.07.2008, № 9103/04, п. 82-83 | Суд взяв до уваги, що належна організація списків виборців є передумовою для вільного і справедливого голосування. Ефективність права балотуватися на виборах безумовно залежить від справедливого здійснення права голосу. Неналежна організація списків виборців може зменшити шанси кандидатів на їхню рівну та справедливу участь у виборах. У випадку, коли правила складання списків виборців були несподівано змінені за місяць до виборів, Суд погодився, що нова система реєстрації не була досконалою, однак він надав більшої ваги тому факту, що органи влади не витратили жодних зусиль, щоб зробити нові списки більш справедливими. Зокрема, перед виборчими органами постало завдання усунути очевидні недоліки у виборчих списках у дуже стислий термін, у «постреволюційній» політичній ситуації, а тому очікувати від виборчих органів ідеального рішення наклало б на них непосильний та непотрібний тягар. Саме виборці повинні були перевірити, що їх було зареєстровано, та за необхідності вимагати будь-якого виправлення. Суд встановив, що це питання охоплювалося широкою свободою розсуду держави. |
| Glimmerveen and Hagenbeek проти Нідерландів, 11.10.1979, № 8348/78 та № 8406/78 | Ці дві скарги, що стосуються відмови у дозволі заявникам, які керували забороненою організацією, що пропагує расизм і ксенофобію, виставити свої кандидатури на виборах. У цій справі Європейська комісія послалася на статтю 17 Конвенції, зазначивши, що заявники «мали намір виставити свої кандидатури на виборах і скористатися (таким, що розглядається) правом з метою, яку Європейська комісія оголошує неприйнятною відповідно до статті 17 Конвенції». У цій справі Європейська комісія також наголосила, що толерантність не заважає демократичному суспільству вживати заходів, спрямованих на захист від дій, метою яких є руйнування прав і свобод, проголошених у Конвенції. У справах Х. проти Нідерландів і Х. проти Бельгії ЄСПЛ оголосив неприйнятними скарги, подані двома особами, які були засуджені після Другої світової війни за співпрацю з ворогом чи «відсутність патріотизму» і які у зв'язку з цим були остаточно позбавлені виборчого права. |
| M.D.U. проти Італії, 28.01.2003, № 58540/00 | ЄСПЛ погодився з тим, що дворічна заборона на участь у голосуванні, що була встановлена у зв'язку з засудженням за податковий злочин, відповідав «належному функціонуванню і збереженню демократичного режиму». Проте більшість визначила, що заборона голосування кримінальників хоча і переслідувала законну мету запобігання злочинів, але «не була їй сумірна». |