<<
>>

§ 17. Референдуми: поняття, види, правова регламентація порядку призначення

Поняття та види референдумів; всеукраїнський та місцеві референдуми; призначення та проголошення всеукраїнського референдуму; предмет всеукраїнського референдуму

Референдум (від лат.

referendum — те, що має бути повідом­лене) — важлива форма безпосередньої демократії, що полягає у голосуванні виборців (певної, визначеної законом групи ви­борців), шляхом якого приймаються рішення з будь-яких пи­тань державного або самоврядного характеру, за виключенням тих, які згідно з законом не можуть бути винесені на референдум. Ці рішення є обов’язковими для виконання органами, органі­заціями і громадянами, щодо яких вони носять імперативний характер.

Основна відмінність референдуму від виборів, процедура яких також передбачає голосування виборців, полягає в об’єк­ті та меті волевиявлення виборців. Так, якщо при виборах та­ким об’єктом є кандидат або список кандидатів, то об’єктом ре­ферендуму може стати конституція, закон, законопроект, будь-яке питання зовнішньої чи внутрішньої політики. Метою виборів є обрання народних представників, що по суті являє собою делегування їм певної частини належних народові або територіальній громаді владних повноважень, у той час, як ме­та референдуму — прийняття рішення винесеного на нього пи­тання, тобто воля народу знаходить свій вираз у формі рефе­рендуму більш чітко та конкретно і не передбачає подальшого делегування владних повноважень.

В юридичній літературі прийнято вважати датою проведен­ня першого в історії референдуму 1439 рік, а його «батьківщи­ною» — Швейцарію (кантон Берн).

В Україні було проведено два всеукраїнських референдуми — 1 грудня 1991 р. та 17 квітня 2000 р.

Класифікація референдумів здійснюється з використанням досить широкого кола критеріїв, а це, в свою чергу, обумовлює велику кількість їх видів, що видно з таблиці 3.

Таблиця 3

Види референдумів

Критерій класифікації Види референдумів
1 2
Юридична сила рішен­ня, прийнятого ре­ферендумом 1) консультативний — проводиться з ме­тою виявлення позиції виборців з питання, вирішення якого залишається за органом дер­жавної влади або органом місцевого самовря­дування;

2) імперативний — його рішення мають вищий, обов’язковий, конкретний і остаточний характер

Територія проведен­ня референдуму 1)загальнодержавний — проводиться на всій території держави;

2) місцевий — проводиться на території суб’єкта федерації, автономного утворення або адміністративно-територіальної одиниці

Закінчення табл.

3
1 2
Спосіб проведення референдуму 1)обов’язковий — проводиться з питання, яке згідно з законом може бути вирішене вик­лючно шляхом референдуму;

2) факультативний — проводиться з пи­тання, яке згідно з законом може бути вирішене як шляхом референдуму, так і в інший спосіб

Предмет (формула) референдуму 1) конституційний;

2) законодавчий;

3) міжнародно-правовий;

4) адміністративний

Час проведення ре­ферендуму 1) допарламентський — проводиться до прийняття закону парламентом з метою з’ясу­вати думку виборців із певного питання;

2) післяпарламентський — проводиться після прийняття закону парламентом з метою його затвердження;

3) позапарламентський — закон прий­мається на референдумі в обхід парламенту

Ініціатор проведення референдуму 1)з ініціативи органу державної влади або органу місцевого самоврядування;

2)петиційний — референдум, який прово­диться за вимогою громадян

Характер рішення, прийнятого шляхом референдуму 1) затверджувальний (ратифікаційний) — шляхом референдуму виборці затверджують рішення парламенту (органу місцевого самов­рядування).

2) скасовувальний — виборцям пропонуєть­ся скасувати акт парламенту (органу місцевого самоврядування), який уже набув чинності

Правова регламентація питань організації і проведення ре­ферендумів в Україні здійснюється Конституцією України (ст. 72-74) та Законом України «Про всеукраїнський та місце­ві референдуми» від 3 липня 1991 р. Окремі питання організа­ції місцевих референдумів регламентуються також Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. (ст. 7).

У залежності від території проведення законодавство України виділяє три види референдумів: всеукраїнські, референдуми Автономної Республіки Крим і місцеві.

Останні два види мож­на об’єднати в один, оскільки референдуми Автономної Республіки Крим за територією проведення також носять місцевий характер.

Усеукраїнський референдум (рис. 19) може призначатися Президентом України, Верховною Радою України або проголошу­ватися за народною ініціативою Президентом України (ст. 72 Конституції України).

При цьому Верховна Рада України призначає лише обов’язко­вий референдум з питання про зміну території України, а Пре­зидент України — обов’язковий референдум щодо внесення змін до Конституції України (розділу І «Загальні засади», розділу ІІІ «Вибори. Референдум» і розділу ХІІІ «Внесення змін до Консти­туції України»).

Усеукраїнський референдум також проголошується Прези­дентом України за народною ініціативою на вимогу не менше, як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано

Рис. 19. Всеукраїнський референдум

не менш, як у двох третинах областей, і не менш, як по сто ти­сяч підписів у кожній області. Зокрема, всеукраїнський рефе­рендум 16 квітня 2002 р. був проголошений Президентом Ук­раїни за народною ініціативою.

Предметом референдуму є питання, що виноситься на обго­ворення, або сукупність запропонованих варіантів кількох пи­тань. Конституція України визначає межі використання все­українського референдуму, зокрема, його предмет не можуть становити питання податків, бюджету та амністії (ст. 74).

Це пов’язано з тим, що вирішення подібних питань потре­бує спеціальних знань. Крім того, деякі з цих питань взагалі немає сенсу виносити на референдум (наприклад, питання про скорочення податків), оскільки відповідь на них наперед відома.

Питання зміни території України (ст. 73 Конституції Ук­раїни) та внесення змін до розділів І, ІІ, ХІІІ Конституції (ст. 156 Конституції України) віднесені до предмету обов’язкового все­українського референдуму, тобто вони не можуть бути виріше­ні будь-яким органом державної влади.

Предметом всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року було питання про затвердження Акту проголошення незалеж­ності України від 24 серпня 1991 р. і з точки зору міжнародно­го права його безумовно можна також віднести до обов’язкових референдумів, оскільки на нього було винесене питання само­визначення українського народу. Предметом всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 р. були такі питання:

1. Чи підтримуєте Ви пропозиції про доповнення статті 90 Конституції України новою третьою частиною такого змісту: «Президент України може також достроково припинити пов­новаження Верховної Ради України, якщо Верховна Рада Ук­раїни протягом одного місяця не змогла сформувати постійно діючу парламентську більшість або у разі незатвердження нею протягом трьох місяців підготовленого і поданого в установле­ному порядку Кабінетом Міністрів України Державного бю­джету України», яка б установлювала додаткові підстави для розпуску Президентом України Верховної Ради України, та відповідне доповнення пункту 8 частини першої статті 106 Конституції України словами: «та в інших випадках, передба­чених Конституцією України»?

2. Чи згодні Ви з потребою обмеження депутатської недотор­канності народних депутатів України і вилученням у зв’язку з цим частини третьої статті 80 Конституції України: «Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради Ук­раїни притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані»?

3. Чи згодні Ви зі зменшенням загальної кількості народ­них депутатів України з 450 до 300 і пов’язаною з цим заміною у частині першій статті 76 Конституції України слів «чотирис­та п’ятдесят» на слово «триста», а також внесенням відповід­них змін до виборчого законодавства?

4. Чи підтримуєте Ви обов’язковість формування двопалатного парламенту в Україні, одна з палат якого представляла б інтере­си регіонів України і сприяла б їх реалізації, та внесення відпо­відних змін до Конституції України і виборчого законодавства?

Зазначені питання, згідно з Конституцією, не відносяться до тих, що можуть бути вирішені винятково шляхом проведен­ня всеукраїнського референдуму, тому референдум 16 квітня 2000 р.

за предметом можна віднести до факультативних.

Місцевий референдум згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» є формою вирішення територіаль­ною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення.

Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке пи­тання, віднесене Конституцією України та законами України до відання місцевого самоврядування. На місцевий референ­дум не можуть бути винесені лише питання, віднесені законом до відання органів державної влади.

Організація референдуму та голосування на ньому подібні до організації виборів, за винятком того, що виборець голосує не за кандидата або список кандидатів, а за пропозицію, яка містить проект рішення з певного питання.

Зокрема, значну роль щодо організації підготовки та прове­дення всеукраїнського референдуму відіграє Центральна ви­борча комісія, яка:

1) організовує підготовку і проведення всеукраїнського ре­ферендуму;

2) реєструє ініціативні групи зі всеукраїнського референдуму;

3) встановлює форму підписних листів для збирання підписів на підтримку всеукраїнського референдуму за народною ініціативою;

4) очолює систему комісій, що утворюються для підготовки і проведення всеукраїнського референдуму, спрямовує діяль­ність цих комісій;

5) утворює комісії зі всеукраїнського референдуму (крім діль­ничних);

6) приймає обов’язкові роз’яснення з питань застосування законодавства про всеукраїнський референдум, здійснює мето­дичне забезпечення діяльності комісій з всеукраїнського рефе­рендуму;

7) затверджує кошториси витрат комісій зі всеукраїнського референдуму з коштів, що виділяються з Державного бюджету України на підготовку і проведення всеукраїнського референ­думу, контролює використання цих коштів, а також забезпе­чення комісій з всеукраїнського референдуму приміщеннями, транспортом, зв’язком, розглядає інші питання матеріально- технічного забезпечення всеукраїнського референдуму;

8) встановлює форми документів всеукраїнського референ­думу, затверджує зразки скриньок для голосування, печаток комісій, визначає порядок зберігання та передачі документів до відповідних державних архівних установ;

9) встановлює форму бюлетеня для голосування на всеук­раїнському референдумі та забезпечує їх виготовлення;

10) заслуховує повідомлення комісій зі всеукраїнського ре­ферендуму, а також керівників міністерств та інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань, пов’язаних з підготовкою і проведенням всеукраїнського рефе­рендуму;

11) встановлює результати всеукраїнського референдуму в ці­лому по Україні, публікує в пресі повідомлення про його підсумки;

12) розглядає заяви і скарги на рішення, дії або бездіяль­ність стосовно всеукраїнського референдуму, і приймає рішення з цих питань;

13) здійснює інші повноваження відповідно до цього та ін­ших законів України.

<< | >>
Источник: Кравченко В. В.. Конституційне право України: Навч. посіб. для дис­танційного навчання.— 2-ге вид., доп. і випр.— К.: Уні­верситет «Україна»,2007.— 481 с.. 2007

Еще по теме § 17. Референдуми: поняття, види, правова регламентація порядку призначення:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -