Принципи правового статусу народного депутата України
Ключові поняття: народний депутат України, принципи
правового статусу народного депутата, депутатська
недоторканність (імунітет), депутатський індемнітет.
Народні депутати України (парламентарії) - це обрані народом особи, які є членами парламенту України - Верховної Ради.
Вони наділяються спеціальною право- і дієздатністю, що надає можливість брати участь у законотворчій діяльності та здійсненні інших функцій Верховної Ради України.Правовий статус народного депутата України встановлюється положеннями Конституції України (ст. 78-81), Законом України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р., Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 р. та іншими актами. У них закріплюються принципи статусу народного депутата України, строк його повноважень, права і обов'язки та гарантії депутатської діяльності.
Принципами статусу народного депутата України є:
1) вільний депутатський мандат. Народний депутат України є обраним відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» представником Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України;
2) здійснення повноважень народним депутатом на постійній основі та несумісність депутатського мандата з іншими видами діяльності. Цей принцип закріплено у ст. 78 Конституції України та у ст. 3 Закону України «Про статус народного депутата України». Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі. Народний депутат не має права: бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрального органу виконавчої влади; мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі; обіймати посаду міського, сільського, селищного голови; займатися будь-якою, крім депутатської, оплачуваною роботою, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов’язків народного депутата час; залучатись як експерт органами досудового слідства, прокуратури, суду, а також займатися адвокатською діяльністю; входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку. Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.
У разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, народний депутат України у двадцятиденний строк з дня виникнення таких обставин припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про складення повноважень народного депутата України;3) рівноправність депутатів. Цей принцип знаходить свій вияв у праві народних депутатів обирати і бути обраними до органів Верховної Ради та на парламентські посади, у праві законодавчої ініціативи, брати участь у дебатах тощо;
4) депутатська недоторканність (імунітет). Цей принцип означає,
що народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані. Особливості притягнення народного депутата до відповідальності передбачені законодавчо (ч. 3 ст. 80 Конституції
України, ст. 27 Закону України «Про статус народного депутата України» тощо);
5) депутатський індемнітет (англ. indemnity, від лат. indemnitas -
нешкідливість) розглядається у двох аспектах: по-перше, як
невідповідальність народного депутата - він не несе юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання в парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп (ч. 2 ст. 80 Конституції України); по-друге, як винагорода народного депутата за його парламентську діяльність (згідно зі ст. 33 Закону України «Про статус народного депутата України» оплата праці народного депутата України проводиться в розмірах, встановлених Верховною Радою України).
49.