§ 2. Принципи організації та діяльності судової системи

Усі сторони організації та діяльності суду регулюються нормами права. Серед них варто вирізняти норми, що визначають не окремі деталі устрою суду та його діяльності, а найбільш загальні і найбільш важливі їхні сторони, які, зва­жаючи на викладене, набувають значення принципів судової влади.

Принципами судової влади є норми найбільш загального, керівного ха­рактеру, що визначають місце судової влади в системі єдиної державної вла­ди, побудову її основних інститутів та спрямовані на реалізацію завдань, що стоять перед судовою владою. Принципи діють у межах єдиної цілісної взає­мопов'язаної і взаємозалежної системи, тому порушення одного з них тягне за собою порушення інших.

Будучи єдиною, система принципів судової влади поділяється на три під­системи: інституціональну (загальні принципи судової влади), функціональну (принципи відправлення судочинства) й організаційну (принципи організації системи судових органів, або принципи судоустрою). Усі вони хоча й пов'язані між собою, але утворюють самостійні галузеві підсистеми, кожна з яких відрізня­ється сферою поширення і призначенням.

Інституиіональні принципи фіксують загальні відносини, що виникають при запровадженні інституту судової влади в суспільстві, окреслюють її місце в системі поділу влади й загальні засади взаємовідносин з іншими державними та приватними інститутами.

До інституціональних принципів судової влади належать: а) паритетність; б) справедливість; в) верховенство права; г) законність; ґ) здійснення судової влади виключно судом; д) доступність, незалежність і самостійність; е) безсто­ронність; є) процедурність. Усі вони взаємопов'язані і взаємозалежні, норматив­но закріплені на конституційному й законодавчому рівнях.

Функціональні принципи судової влади стосуються відносин, що виникають при судовому розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністратив­них та інших справ.

До функціональних принципів судової влади, які становлять основні заса­ди провадження судової діяльності, належать: а) державна мова судочинства; б) гласність і відкритість судочинства; в) колегіальний та одноособовий розгляд судових справ; г) участь народу в здійсненні судової влади; ґ) справляння судо­чинства на засадах рівності сторін; д) змагальність; е) презумпція невинуватості; є) забезпечення обвинуваченому, підозрюваному, підсудному права на захист; ж) право на оскарження судового рішення; з) обов'язковість судового рішення.

Організаційні принципи звернені до відносин, що виникають не з приводу розгляду й вирішення конкретного виду судової справи, а з приводу організації судової системи, структури її органів, статусу суддів, тобто у зв'язку з організа­ційними відносинами.

До організаційних принципів судової влади належать основні засади побу­дови судової системи та статусу суддів - носіїв судової влади, а саме: а) єдність судової системи і статусу суддів; б) територіальність, спеціалізація та інстанцій- ність у побудові судової системи; в) незалежність, недоторканність, незмінюва­ність і професіоналізм суддів.

Чітке дотримання всієї системи принципів забезпечує повний, усебічний та об'єктивний розгляд кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних та інших справ і тим самим виконання завдань судової влади.

Система принципів судової влади не залишається незмінною. Підкоряю­чись загальним закономірностям розвитку держави, деякі з них набувають нового змісту, з'являються й нові принципи. Так, судово-правова реформа, що провадиться в Україні, прийняття нових матеріальних і процесуальних законів суттєво впливають на вдосконалення системи принципів судової влади, надаю­чи деяким із них нового змісту.