При вивченні проблеми принципів виборчого права насамперед звертає на себе увагу відсутність у науковій літературі єдиного розуміння досліджуваного правового явища і, відповідно, єдиного терміна, яким воно позначається.
Деякі науковці співвідносять їх з виборчим процесом або реалізацією суб’єктивних виборчих прав. Так, Ю. Тодика говорив про «принципи, за якими проводяться вибори» [433, с.349-350].
Ю. Барабаш вживає термін «основні демократичні принципи реалізації виборчого права» [434, с.513]; про «принципи реалізації права на участь у виборах та референдумах громадян» говорить О. Бакумов [40, с.39]. Російська дослідниця Т Герасименко вважає, що принципи лежать в основі організації та проведення виборів [158, с.3], тобто розглядає їх як принципи діяльності, принципи здійснення виборчих процедур.У дослідженнях виборів в рамках політології (а не права) зустрічаються й інші терміни: «демократичні принципи виборів» [103]; «демократичні принципи виборчого процесу» [235]; «принципи демократичного виборчого процесу» або «виборчі принципи» [1208, с.148]. У першу чергу для політичної науки характерне розуміння досліджуваних принципів як основи (засад) проведення виборів, оскільки політологія досліджує вибори саме як суспільно-політичне явище (суспільно-політичний інститут [1061, с.13; 1208, с.22]). Проте часом подібну позицію поділяють і правознавці. Так, польські науковці М. Хмай та В. Скшидло розглядають принципи виборчого права як «сукупність основоположних політичних рішень, які по суті визначають загальний характер виборів» [1295, 8.37]. Поширене формулювання переліку функцій виборів (див., наприклад, [1061, с.11-13; 1208, с.29; 1253, 8.22]) пов’язане саме з таким розумінням виборів. Тому політологи шукають проявів цих принципів у проведенні виборів, часто зводячи вибори лише до виборчого процесу [1208, с.148], а відповідні принципи - до положень, що «лежать в основі функціонування певного виду суспільної діяльності» [103, с.7].
Інші правознавці використовують відмінну термінологію. М. Баймуратов та Б. Кофман вживають термін «принципи демократичних виборів» [36, с.75].
Б. Ольховський пов’язує принципи виборчого права з виборчою системою [425, с.264]. О. Чернецька вживає термін «принципи виборів» [1173, с.40]. О. Марцеляк також користується останнім терміном, вважаючи його тотожнім з терміном «принципи виборчого права» [513, с.107, 108]; паралельно обидва терміни в однаковому значенні використовує І. Панкевич [629, с.211].Таке ототожнення може вводити в оману через багатогранність змісту терміна «вибори»; залежно від контексту вибори можна розглядати як суспільно-політичне явище, як певний політичний процес, зрештою, як виборчий процес у правовому розумінні цього поняття; розуміння виборів як певного структурованого масиву правових норм - виборчого права - може спричинити непорозуміння. Якщо вже розглядати принципи проведення виборів як суспільно-політичного явища, то більш послідовною виглядає позиція В. Явор- ського, згідно з якою «засади виборів» визначаються принципами виборчого права [1233, с.41], тобто розглядаються як різні категорії.
Подібна непослідовність термінології присутня у російській науковій літературі, де можна зустріти не лише «принципи виборчого права» і «принципи виборчої системи», але й «принципи проведення виборів», «принципи виборчого процесу», «принципи участі громадян у виборах», що відзначає В. Бєлоновський [58, с.212].
З правової точки зору проведення виборів - це виборчий процес у його діяльнісному аспекті (див. підрозділ 8.1). Лише у такому сенсі вибори як явище (процес) вивчаються правовою наукою. З цієї точки зору принципи виборчого процесу - це принципи окремого інституту виборчого права, які слід відрізняти від більш загальних принципів виборчого права в цілому.
Найбільш поширеним у правничій науковій літературі є термін «принципи виборчого права» (див., наприклад, [126, с.89; 435, с.210; 1062; 1230; 1233]). Вважаємо, що саме цей термін найбільш адекватно відображає як загальну суть відповідного правового явища, так і його місце у системі права.
Польська доктрина виборчого права достатньо одностайно використовує термін «(основні) засади виборчого права»[105] [1253; 1295, s.37; 1354, s.144; 1381, s.467], що слід вважати адекватним відповідником (синонімом) українського терміна «принципи виборчого права» (див., наприклад, [516, с.39]).
Водночас С. Марцеляк пропонує розрізняти поняття «принципи права» та «засади виборів народних депутатів України»[106], розглядаючи останні як «складову системи принципів права» [518, с.14]. На певні особливості співвідношення термінів «принцип» і «засада» у контексті Конституції України звертає увагу М. Савенко [994, с.15].Подібне «політологічне» розуміння принципів виборчого права характерне також і для деяких зарубіжних правознавців. Так, російський правознавець І. Видрін стверджує, що ці принципи - «це умови, дотримання яких надає виборам дійсно демократичного характеру і робить їх результати легітимними» [145, с.16] (див. також [274, с.28]). А. Зінов'єв та І. Поляшова, які використовують термін «принципи виборчої системи», вважають, що вони лежать «в основі формування виборних органів державної влади і місцевого самоврядування» [265, с.58-59], тобто знову ж виборів як процесу. Польський правознавець Є. Бучковський розглядає основоположні принципи (засади) як «мінімальні умови, необхідні для проведення демократичних виборів» [1253, s.39]. Н. Мамедов поряд з «принципами виборчого права» говорить про «принципи формування органів влади через вибори» [509, с.291].
Не заперечуючи ролі принципів виборчого права для проведення виборів (насамперед у сенсі правозастосування) та як основи (першоджерел) інституційних принципів виборчого процесу, все ж вважаємо таке їх розуміння у науці права субсидіарним (похідним). Основне значення принципи виборчого права мають для системи виборчого права як упорядкованої сукупності норм, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з виборами. Тому насамперед необхідно визначитися із місцем виборчого права у системі права.
1.1.1.