Права у сфері культури.

Досліджуючи значення конституційного забезпечення свободи творчості та права на результати творчої діяльності, Н. Бочарова до групи культурних прав відносить: свободу творчості, право на доступ до культурних цінностей, право на освіту, свободу викладання, право на участь у культурному житті, право на використання результатів технічного прогресу і їх практичне застосування та право на інформацію.

Право на освіту визначене у статті 53 Конституції України. У ній зазначається, що повна загальна середня освіта є обов’язковою; держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, віщої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Конституційний Суд України вважає, що положення статті 53 Конституції України про забезпечення державою безоплатності вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах необхідно розглядати у контексті гарантованого Основним Законом України права на освіту та доступу громадян України до її здобуття в цих навчальних закладах на конкурсній основі. За змістом положень цієї статті здобуття вищої освіти не є обов’язковим. У Рішенні Конституційного Суду України від 21 листопада 2002 року № 18-рп/2002 саме з обов’язковістю повної загальної середньої освіти пов’язана її безоплатність.

Доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України, означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права; безоплатність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає можливість здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги визначених законодавством рівня, змісту, обсягу і в межах тих видів освіти, безоплатність яких передбачена частиною третьою статті 53 Конституції України.

Виходячи з положень частин другої, третьої статті 53 Конституції України, за якими повна загальна середня освіта є обов’язковою і безоплатною, витрати на забезпечення навчально-виховного процесу в державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладах здійснюються на нормативній основі за рахунок коштів відповідних бюджетів у повному обсязі.

Безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі (частина четверта статі 53 Конституції України) в межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб (державного замовлення) (Рішення Конституційного Суду України від 4 березня 2004 р.).

До прав у сфері культури також належить право на свободу культурної, наукової та творчої діяльності. Воно знайшло своє відображення у статті 54 Конституції України. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Рівень розвитку сучасного суспільства, економічний потенціал держави тісно пов’язані з творчістю як однією з рушійних сил сталого розвитку у

умовах повсюдної глобалізації та цифровізації. Захист результатів інтелектуальної, творчої діяльності творців (авторів) регламентується Цивільним кодексом України та спеціальними законами. Державна підтримка та охорона права інтелектуальної власності стимулює до творчої діяльності, а недостатня увага у цій сфері призводить до значних збитків матеріального, морального і політичного характеру.

Таким чином, економічні, соціальні та культурні права - це права людини, що мають відношення до робочого місця, соціального забезпечення, сімейного життя, участі у культурному житті, а також доступу до житла, харчування, води, охорони здоров’я та освіти. Екологічні права закріплюють право громадян на безпечне довкілля.

Основні поняття лекції: соціально-економічні права, приватна власність, підприємницька діяльність, соціальне забезпечення, соціальне страхування, екологічні права, довкілля, культурні права, інтелектуальна власність.