Поняття і види референдумів, їх соціальна функція

Ключові поняття: референдум, імперативний та консультаційний референдуми, всеукраїнський та місцеві референдуми.

Однією з форм безпосередньої демократії в Україні (поряд з виборами, народною ініціативою тощо) є референдум.

Референдум (лат. referendum - те, що має бути повідомлене) - це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.

Основна відмінність референдуму від виборів полягає в об'єкті та меті волевиявлення виборців. Так, якщо при виборах таким об'єктом є кандидат або список кандидатів, то об'єктом референдуму можуть бути конституція, закон, законопроект, будь-яке питання зовнішньої чи внутрішньої політики. Метою виборів є обрання народних представників, що являє собою делегування їм певної частини владних повноважень, тоді як мета референдуму - прийняття рішення по суті винесеного на нього питання.

За юридичною силою прийнятих рішень (правовими наслідками проведення) референдуми поділяються на імперативні та консультативні. Рішення, прийняте імперативним референдумом, має загальнообов'язкове значення і не потребує затвердження державними органами (наприклад, референдум 1 грудня 1991 р., коли Україну було проголошено незалежною державою). Консультативний (дорадчий) референдум призначається для з'ясування щодо певного питання думки виборців, яка може бути врахована, але не є обов'язковою для прийняття державними органами відповідних рішень.

За територією проведення референдуми поділяються на загальнодержавний (всеукраїнський), який проводиться одночасно на всій території країни, та місцевий, який проводиться на території суб'єкта федерації, автономного утворення або адміністративно-територіальної одиниці.

За способом проведення референдуми поділяються на обов’язковий (проводиться з питання, яке за законом може бути вирішене виключно шляхом референдуму) і факультативний (проводиться з питання, яке за законом може бути вирішене як шляхом референдуму, так і в інший спосіб).

За предметом проведення референдуми поділяються на конституційний (на якому розглядаються питання, пов'язані з прийняттям та зміною конституції), законодавчий (предметом якого є закон або законопроект), міжнародно-правовий (на який виносяться міжнародно- правові питання, наприклад, приєднання держави до міжнародного договору або її входження до міжнародної організації) та адміністративний (на який виносяться питання управлінського характеру, наприклад, стосовно зміни адміністративно-територіального поділу, системи органів або схеми організації місцевого самоврядування тощо).

За часом проведення референдуми поділяються на допарламентський (проводиться до прийняття закону парламентом з метою з'ясувати думку виборців з певного питання), післяпарламентський (проводиться після того, як закон прийнято парламентом, з метою його затвердження) та позапарламентський (закон приймається на референдумі в обхід парламенту незалежно від того, розглядається він парламентом чи ні).

За ініціатором проведення референдуми поділяються на такі, що проводяться з ініціативи органу державної влади або органу місцевого самоврядування, та петиційний (який проводиться на вимогу певної передбаченої законом кількості громадян).

За характером прийнятого рішення референдуми поділяються на затверджуючий, або ратифікаційний (виборці затверджують рішення парламенту або органу місцевого самоврядування), та скасовуючий (виборцям пропонується скасувати акт парламенту або органу місцевого самоврядування, який вже набув чинності).

Соціальна функція референдуму виявляється в тому, що через референдум юридична сила надається рішенням народу щодо найважливіших питань суспільно-політичного життя, внутрішньої і зовнішньої політики держави. Шляхом підготовки та участі в референдумах формується й підвищується громадянська активність, правова свідомість і політична культура народу як єдиного джерела та носія державної влади.

42.