§ І. Поняття, види та політико-правове значення державних символів
Державні символи є важливим атрибутом сучасної держави, складовою її конституційного ладу. Необхідно зазначити, що «державна символіка» є частиною більш широкого поняття - «атрибути державності».
Атрибути держави є її ідентифікаційними національними символами, пов'язаними з розвитком титульної нації та її роллю у становленні державності на певній території. Українська державна символіка відображає традиційну українську символіку, що формувалася протягом тисячоліть і належить до найбагатших та найзмістовніших символічних систем людства.Поняття «атрибути держави» включає такі складові, як: герб, гімн, прапор, столиця, а також: конституція, парламент, уряд, законодавство, святкові церемонії, офіційна назва держави, державна мова, державна печатка, національні пісні, почесні значки, державні штандарти тощо.
Державні символи, з одного боку, підтверджують факт існування держави і слугують зміцненню її суверенітету, а з іншого - державний суверенітет виступає першоосновою як появи, так і подальшого розвитку державних символів, які є невід'ємним елементом суверенної держави. Державна символіка уособлює державний суверенітет, верховенство та незалежність влади.
В основі державних символів, як правило, лежать символи нації. Вони створені нацією в процесі державотворення і несуть у собі певний комплекс народних уявлень і позасвідомих уподобань, невід'ємних від розвитку тієї цивілізації, до якої належить та чи інша етнічна спільність. Державні символи постають унаслідок історичного та культурного розвитку народу і тісно пов'язані з його духовністю, прагненням до єднання, готовністю до виконання своїх національних завдань та забезпечення національних інтересів. З часом, як правило, національні символи стають державними в результаті їх закріплення на законодавчому рівні.
Характерними ознаками державних символів є те, що вони: 1) виражають національний менталітет, національні ідеї політичного чи історичного змісту; 2) мають загальнообов'язковий характер.
Поняття «державні символи» має різне трактування: як вищі емблеми держави, що закріплені в законодавстві країни; офіційні знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, які в стислій формі передають одну або кілька ідей політичного чи історичного характеру та символізують суверенітет держави;
Розділ 4. Конституційно-правове закріплення державних символів України як встановлені конституцією чи спеціальним законом (законами) зображення тощо.
Важливість інституціоналізації державних символів полягає в тому, що встановлюється перелік державних символів, які у знаковій та іншій формі ідентифікують конкретну державу; визначається зміст відповідного державного символу, його графічне зображення тощо; забезпечується і гарантується належна стабільність державних символів; виокремлюються нові суспільні відносини, які є політично важливими і соціально значущими в умовах державно-правової дійсності; збагачується система права, оскільки надається статус де-юре певним суспільним відносинам, у результаті чого виникає новий конституційно-правовий інститут - інститут державних символів. Отже, об'єктивна необхідність інституціоналізації на національному ґрунті державних символів як офіційних знаків держави опосередкована принципом верховенства закону, який, з огляду на положення ст. 8 Конституції України, є логічним продовженням принципу верховенства права.
Під державними символами розуміють закріплені в законодавстві офіційні знаки (графічні чи звукові зображення, в яких втілюються національні ідеї, що символізують державність України) чи звукові вираження, які в лаконічній формі виражають одну або кілька ідей політичного характеру і символізують суверенітет держави, тобто являють собою особливі розпізнавальні знаки конкретної держави.
За усталеною практикою, до державних символів відносять державний прапор, державний герб, державний гімн.
Державний прапор - це закріплене в законодавстві офіційне полотнище держави, в якому шляхом добору певних кольорів (іноді з використанням малюнків чи написів) виражено ідеї національно-політичного та історичного характеру.
Державний герб - це закріплений у законодавстві офіційний умовний знак, який через графічне чи кольорове зображення окремих фігур виражає коло певних ідей політичного характеру та символізує суверенітет держави.
Державний гімн - це закріплена в законодавстві країни музично- поетична емблема держави, яка через систему (набір) музично-поетичних образів виражає певне коло ідей політичного характеру та символізує суверенну державу.
Державна символіка виконує декілька основних функцій: а) політичну, зміст якої виявляється у виключній можливості державних символів бути зовнішнім проявом державної влади на всій території держави і за її межами; б) дипломатичну, коли офіційні символи суверенітету держави у зв'язках з іноземними державами, міжнародними організаціями виконують представницьку роль; в) соціальну, котра виявляється у можливості державних символів об'єднувати (консолідувати) навколо ідей державного будівництва громадян держави, незалежно від походження, соціального та майнового стану, раси, національності та інших соціальних ознак.
Державні символи завжди відображають певну ідеологію, оскільки вона об'єктивована у знакових символах держави. Ідеологія - це система політичних, правових, філософських, релігійних та інших поглядів, ідей та цінностей, що виражають конкретні інтереси різних соціальних груп та організацій, в основі яких можуть бути програмні цілі соціальної діяльності, спрямовані на утвердження, розвиток чи зміну існуючих державно-суспільних відносин. Суспільно-комунікативна значущість державних символів убачається в їх можливості в лаконічній формі передати інформацію про державу, яка є зрозумілою для суспільства.
Варто звернути увагу на те, що у більшості країн світу, утворених шляхом консолідації нації (націй), державні символи відображають державно-національні ідеї, ментальність, традиції, культуру, релігію тощо. Разом із тим формування держав може відбуватися шляхом насилля чи агресії. У такому випадку державні символи привносяться ззовні й не виражають духовність нації, її звичаї, а відтак є незрозумілими і чужими для народу поневоленої держави.
Державна символіка являє собою лаконічне знакове відображення суверенітету та ідеології держави.
Практика сучасного державотворення показує, що цілісну систему державних символів має кожна суверенна країна, незалежно від її розміру, сталості демократії, форм державного правління, устрою чи режиму, кількості населення, рівня її соціально-економічного розвитку тощо.Отже, державні символи наповнені відповідним ідеологічним, національним та іншим змістом, є незаперечним доказом існування незалежної держави, концентровано виражають її велич, соціальну суть та суверенітет і спрямовані на зміцнення її суверенітету.
Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України (ст. 20 Конституції України). Державні символи затверджуються Верховною Радою України. Адміністративно-територіальні одиниці України можуть мати власні офіційні символи - герб, прапор і гімн.
Образи Державного Прапора, Державного Герба та Державного Гімну символізують українську державність і конституційні цінності України, традиції та культуру українського народу. Вони є основою історичної свідомості українців, процесів українського державотворення. Державні символи мають не лише важливе юридичне, але й соціально-психологічне значення. Адже при визначенні державної символіки законодавець ураховував національні й історичні традиції народу. Державні символи, з одного боку, підтверджують факт існування держави і слугують зміцненню її суверенітету, а з іншого - державний суверенітет виступає першоосновою як появи, так і подальшого розвитку державних символів.