Поняття міжнародних правових стандартів

Міжнародні правові стандарти - відносно нове правове явище, яке є наслідком процесів глобалізації, що охоплює національні правові системи. На думку російського дослідника О. Тіунова, «процеси глобалізації правового простору на міжнародному рівні та інтернаціоналізація міжнародних правил у внутрішньодержавному регулюванні тісно пов'язані з категорією “міжнародно-правові стандарти”» [1111, с.11].

Завдяки процесам правової глобалізації міжнародні правові стандарти охоплюють не лише галузі міжнародного права, але й сфери, які традиційно регулюються національним правом. Належне розуміння та наукове дослідження цього явища розпочалося в Україні відносно недавно (див., наприклад, [36; 232; 658]); проте природа таких міжнародних стандартів досі не може вважатися остаточно вивченою. У цьому відношенні важлива позиція С. Шевчука, який вказує, що правові стандарти пов'язані з матеріальним (ор­ганічним) аспектом верховенства права і «визначають сутність, ціннісну та моральну характеристику позитивного права, походять від конституційних прав людини й основних свобод та від принципів природного права» [1218, с.180]; подібну позицію щодо ролі правових стандартів, які мають визначати суть позитивного права, для матеріального аспекту верховенства права^[183] поділяє С.

Частина існуючих міжнародних стандартів пов'язана з потребою уніфікації різних процедурних чи технічних аспектів у сфері міжнародних (у тому числі економічних) від­носин; такими за своїм змістом є, наприклад, міжнародні стандарти фінансової звітності [540], міжнародні стандарти у галузі цивільної авіації [499] та деякі інші (див., наприклад, [450]). Завдяки своїй поширеності саме такі стандарти часто сприймаються як типові приклади категорії міжнародних стандартів (див. [232, с. 14]). Проте цей тип стандартів, як правило, стосується продукції, послуг або технологічних систем і має правовий вияв лише завдяки їх нормативному закріпленню; у зв'язку з цим їх прийнято вважати стандартами у вузькому значенні цього терміна [232, с.19] або технічними^[184] стандартами [59; 70, с.70].

Більш важливу категорію складають міжнародні правові стандарти^[185], спрямовані на регулювання певних сфер правовідносин; такі стандарти виражаються у вигляді осно­воположних принципів та норм міжнародного права та стосуються засад регулювання у низці «внутрішніх» правових сфер; вважається, що вони відіграють роль взірців (зразків, еталонів), на які покликані орієнтуватися у своїй діяльності різні держави та інші учас­ники суспільного життя [427, с.17]. Іноді міжнародно-правові стандарти ставлять поряд із принципами права та основоположними європейськими цінностями [1100, с.45], хоча найчастіше ці стандарти є принципами і відображають основні цінності у своєму змісті.

Міжнародні правові стандарти - відносно молоде правове явище, що сформувалося після Другої світової війни. По суті, першим актом, у якому були сформульовані такі стандарти, стала Загальна декларація прав людини 1948 р. [244]. Права людини стали першою сферою регулювання, для якої розроблені й існують загальноприйняті міжна­родні правові стандарти [913, с.19; 985, с.14], у якій «переплелися» міжнародно-правові норми і національне право. Саме у цій сфері, яку тепер характеризують як окрему га­лузь - міжнародне право прав людини [32, с.233; 488, с.1], - найбільш розвинуте поняття «міжнародні стандарти прав людини».

Міжнародні правові стандарти у сфері прав людини стали зразком і джерелом фор­мування й поширення міжнародних стандартів в інших сферах. Такі стандарти сьогодні не обмежуються сферою прав людини; існують визнані стандарти і стосовно інших галузей права чи правових інститутів, що належать до національного права, - місцевого самоврядування [33], політичних партій [73, с.77], судочинства [458; 1028, с.36; 1150], у сферах охорони довкілля та протидії корупції [1111]. На думку О. Київець, сьогодні «важко уявити будь-яку сферу, у якій би не існувало загальновизнаних міжнародних стандартів» [301, с.407]. У цьому переліку важливе місце займають і міжнародні (зокрема європей­ські) стандарти демократичних виборів. У своєму становленні і розвитку практично усі існуючі міжнародні стандарти різних сфер (галузей) права походять від стандартів прав людини, часто зберігаючи у тій чи іншій формі такий зв’язок (у тому числі через міжна­родно-правові акти, у яких вони закріплені), однак за своїм змістом і спрямуванням вони виходять далеко за межі цієї сфери.

Незважаючи на безсумнівність існування і загальне визнання важливої ролі між­народних правових стандартів, немає загальноприйнятого доктринального розуміння цього правового явища. Науковці визнають, що досі не існує єдиного уніфікованого визначення терміна «міжнародний стандарт» [232, с.14; 301, с.407]. Б. Кофман зауважує, що «можна говорити не тільки про калейдоскоп наукових уявлень про правову природу міжнародних стандартів, але й про різні підходи до їх розуміння» [446, с.80]. Вважається, що «стандарт є певним зразком (еталоном, моделлю), що приймається за вихідний для порівняння з ним інших подібних об’єктів чи явищ» [1150, с.101].

Дослідники дуже по-різному підходять до доктринального тлумачення суті міжна­родних правових стандартів. Російський правознавець Ю. Тихомиров вказує: «У широ­кому сенсі мається на увазі пріоритет міжнародно-правових принципів і норм, визнаних конституціями... Інше значення міжнародних стандартів можна визнати за актами і документами міжнародних спеціалізованих організацій, які регулюють строго галузеву чи функціональну сферу загальної діяльності. ЮНЕСКО, МОП, СОТ» [1110, с.295]. Деякі науковці розглядають міжнародні стандарти як «норми і принципи міжнародного права» [36, с.7; 658, с.16]. А. Георгіца та О. Тодика зазначали, що «у науковій літературі під міжнародними стандартами прийнято розуміти усі міжнародні норми в галузі прав і свобод особи» [157, с.35], по суті, звужуючи концепцію міжнародних стандартів лише до «людиноправної» сфери^{[186] [187] [188]. О. Руднєва вважає міжнародний стандарт «взірцем, ідеаль­ною моделлю, еталоном, орієнтиром, правовою цінністю, що закріплює певні норми та принципи прав людини» [985, с.13-14]. Є. Онишко стверджує, що європейські правові стандарти у юридичній літературі «переважно розглядаються як єдині, типові принци­пи та норми [курсив наш. - Ю.К.] щодо поведінки суб'єктів права, що зафіксовані в основних джерелах європейського міжнародного права» [589, с.29] або як «уподібнені правові вимоги до держав-учасниць у відповідній галузі» [590, с.31]. І. Грицяк, розгляда­ючи стандарти європейського врядування, вказує, що вони існують у різних формах: як критерії, принципи, цінності, конкретні правила, процедури і механізми [1069, с.18-19]. Різноманітні підходи до визначення змісту поняття «міжнародні стандарти» наводить С. Білоцький [70, с.72-73].}

Різноманітність розуміння поширюється і на міжнародні виборчі стандарти. Так, М. Баймуратов і Б. Кофман, приймаючи визначення міжнародних виборчих стандартів як принципів міжнародного права⁸ [36, с.3; 37, с.63], водночас розглядають ці ж стан­дарти як сукупність «правових норм (матеріальних та процесуальних, технологічних / технічних/) і нормативних вимог, що мають різну правову силу (загальнообов'язкові, рекомендаційні)» [36, с.51], що не може бути охоплене поняттям «принципи міжнародного права». Подібні розходження у розумінні міжнародних виборчих стандартів демонструють російські науковці. Зокрема, В. Лисенко та І. Євланов відносять до міжнародних виборчих стандартів принципи і норми міжнародного права [491, с.21], тоді як інші дослідники - тільки принципи*² міжнародного права [983].

Існує також тенденція ототожнювати міжнародні правові стандарти з актами, в яких вони закріплені. Так, А. Крусян вважає, що «міжнародні правові документи, отримавши визнання світової спільноти, стають так званими міжнародно-правовими стандартами, зокрема у сфері прав та свобод людини» [464, с.171] (див. також [32, с.239; 301, с.405]). На нашу думку, таке розуміння придатне лише для згаданих вище «технічних стандартів». Правові стандарти належать до сфери права, а не законодавства, і хоча й стандарти-прин- ципи можуть визнаватися джерелами права, однак це стосується їх змісту, а не акту, в якому вони викладені. Тому з подібним ототожненням погодитися не можемо.

Зазначене розмаїття у розумінні сутності міжнародних стандартів, які розглядаються різними дослідниками як цінності, принципи, юридичні зобов'язання, критерії, взірці, правові вимоги, норми, зразки поведінки, процедури і т. п., засвідчує недостатнє вивчен­ня цього правового явища. Таким чином, існує потреба вивчення сутності міжнародних правових стандартів, яка, взагалі кажучи, виходить за межі нашого дослідження. Хоча розгляд міжнародно-правових виборчих стандартів тут здійснюється у більш загальному контексті, їх сутність досліджена нами нижче лише для виборчого права (див.

Такі розбіжності у розумінні сутності міжнародно-правових стандартів мають об'єктивну причину: через надзвичайно широкий обсяг масиву міжнародних стандартів вони дійсно мають різну правову природу і, як наслідок, різний змістовний прояв з точки зору способу регулювання. По суті, різні визначення часто стосуються різних за право­вими особливостями міжнародних стандартів. На цю обставину звертали увагу багато дослідників, які пропонували ті чи інші класифікації міжнародних правових стандартів чи в цілому, чи стандартів у певній галузі.

Найбільш очевидним (після поділу за сферами регулювання чи застосування) є поділ усього масиву міжнародних стандартів на універсальні (глобальні, адресовані усім державам світу) та регіональні (спрямовані до держав певного географічного регіону - європейські, латиноамериканські, арабські, африканські). До групи регіональних можна віднести і стандарти, спроби встановлення яких здійснюються у межах СНД (їх часом називають субрегіональними); зауважимо, що для України вони практично не мають істотного значення порівняно з універсальними та регіональними (європейськими). На існування таких груп міжнародних стандартів вказують різні науковці [125, с.37; 301, с.406; 1012, с.39-40].

Універсальні і регіональні міжнародні стандарти дещо відрізняються своїм змістом. Із зрозумілих причин справедливим є спостереження, що перші виступають як більш загальні, сформульовані більш абстрактно положення, оскільки повинні бути адресовані усім державам - членам міжнародної спільноти, які належать до різних правових сімей та характеризуються різними правовими системами. У цьому сенсі універсальні міжнародні стандарти можуть розглядатися як відображення загальносвітових суспільних цінностей, спільних для більшості (якщо не усіх) держав світу, а тому, як правило, за своєю суттю відіграють роль універсальних принципів права. Регіональні стандарти адресовані вуж­чому колу держав, здебільшого споріднених цивілізаційно або сім'ями систем права; тому вони, відображаючи цивілізаційні чи правосімейні цінності, як правило, ширші за охопленням і, як ми покажемо на прикладі міжнародних виборчих стандартів, включають не лише принципи права, але й положення більш конкретні за своїм змістом. Класичним прикладом у цьому відношенні виступають європейські правові стандарти. Є. Танчев підкреслює: «Усі стандарти мають корені у демократичному конституційному розвитку, а європейські стандарти випливають із спільного європейського доробку» [1446, р.25].

Проте зв'язок міжнародних правових стандартів (як універсальних, так і особливо регіональних) із спільними суспільними цінностями не безпосередній; він опосеред­ковується інституційно у сенсі міжнародних інституцій - міжнародних міждержавних^[189] (міжурядових) організацій відповідного рівня: міжнародні стандарти формулюються і фіксуються актами таких організацій. Так, джерелами універсальних правових стандар­тів є, в основному, документи ООН (у тому числі багатосторонні міжнародні договори), зрідка - інших організацій, як, наприклад, Міжпарламентський союз. Європейські правові стандарти у своїй більшості завдячують діяльності Ради Європи; це відповідає цілям утворення Ради Європи, зафіксованим у статті 1 Статуту Ради Європи: «більшого єднання між її членами для збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, які є їхнім спільним доробком..., в економічній, соціальній, культурній, науковій, правовій та адміністративній сферах, а також збереження і подальшого здійснення прав людини і основних свобод»^[190] [1442].

Іншою міжнародною організацією, яка відіграє важливу роль для формулювання між­народних правових стандартів, є Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Оскільки її членами є не лише європейські держави, але і США та Канада, щодо стандартів, розроблених у рамках ОБСЄ, певною мірою можна говорити про їх цивілізаційний (у сенсі західної, євроатлантичної цивілізації) характер. Однак зазначимо, що принципової відмінно­сті між виборчими стандартами, встановленими документами Ради Європи та ОБСЄ, немає.

Таким чином, основним критерієм для класифікації міжнародних правових стандартів як універсальних чи регіональних (європейських), є інституційний критерій - закріплення цих стандартів в актах, розроблених або прийнятих у відповідних міжнародних організаціях.

1.3.2.