§ 7. Політико-правові проблеми забезпечення стабільності конституційного ладу України та його основ

Конституційний лад будь-якої країни зберігає свою непорушність, стабіль­ність і належним чином функціонує й розвивається лише тоді, коли він має на­дійні відповідні засоби охорони та захисту (гарантування).

Під гарантіями конституційного ладу сучасної держави варто розу­міти систему прийомів, засобів, заходів і умов, за допомогою яких здійснюють­ся охорона, захист, а у разі порушення - відновлення її конституційного ладу.

Умовно гарантії конституційного ладу України можна поділити на дві категорії:

1) юридичні (нормативно-правові);

2) інституційні (організаційно-правові).

До юридичних гарантій можна віднести систему законодавства, в основі якої лежить основний закон.

Інституиійними гарантіями є система судових і правоохоронних органів, інших органів державної влади і місцевого самоврядування, інститути громадян­ського суспільства, які покликані захищати і забезпечувати конституційний лад.

Механізм охорони і захисту конституційного ладу України та його засад передбачений безпосередньо Конституцією України.

Гарантіями конституційного ладу є наступні положення Основного Закону:

1) неможливість зміни конституції, якщо ці зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України (ч. 1 ст. 157);

2) неможливість зміни конституції в умовах воєнного чи надзвичайного стану (ч. 2 ст. 157);

3) ускладнений порядок внесення змін до розділу І Конституції України, що визначає засади конституційного ладу України;

4) конституційне визначення статусу Президента України як гаранта дер­жавного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (ч. 2 ст. 102) та встановлення відповідальності Президента України у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину (ст.

5) заборона утворювати політичні партії та громадські організації, програ­мні цілі або дії яких спрямовані на зміну конституційного ладу насильницьким шляхом (ч. 1 ст. 37);

6) присяга народних депутатів України щодо додержання Конституції Укра­їни та законів України (ч. 2 ст. 79);

7) конституційний обов'язок Кабінету Міністрів України забезпечувати дер­жавний суверенітет України, виконання Конституції та законів України (п. 1 ст. 116);

8) діяльність спеціального органу захисту конституційного ладу - Консти­туційного Суду України, який вирішує питання про конституційність чинного законодавства, актів Президента України та Кабінету Міністрів України (ст. 150).

Екстраординарним, винятковим засобом захисту конституційного ладу мо­жна вважати правовий режим надзвичайного та воєнного стану, який може бути введений в Україні або в окремих її місцевостях указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України.

Згідно із Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 р. надзвичайний стан - це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виник­ненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до люд­ських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам держа­вної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до цього Закону повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров’я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого само­врядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначен­ням строку дії цих обмежень.

Метою введення надзвичайного стану є усунення загрози та якнайшвидша ліквідація особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, нормалізація обстановки, відновлення правопорядку при спробах захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства для відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, створення умов для нормального функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших інститутів громадянського суспільства.

Надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться ука­зом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України протягом 2 днів з моменту звернення Президента України.

Гарантувати конституційний лад означає, зокрема, здійснювати його за­хист через подолання негативних проявів у сфері політики, економіки, соціаль­ного та духовного життя суспільства. При цьому варто пам'ятати, що сьогодні конституційний лад нашої держави опинився під загрозою. Порушення Росією суверенітету і територіальної цілісності України, збройна агресія проти нашої держави, анексія Криму, дії з дестабілізації суспільно-політичної обстановки у східних та південних регіонах спричинили посягання на ту державно-правову та соціальну дійсність, в основі якої лежать постулати громадянського суспільства та демократичної правової держави. З огляду на це особливої уваги заслуговує Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 р., який визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відтак воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому коман­дуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумо­влене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадяни­на та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Кон­ституції України та законів України, забезпечення разом із військовим команду­ванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадського порядку та безпеки, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Пропозиції щодо введення воєнного стану в Україні або в окремих її місце­востях на розгляд Президентові України подає Рада національної безпеки і оборони України. У разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнно­го стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одно­часно відповідний проєкт закону. Указ Президента України про введення воєнно­го стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, підлягає негайному оголошенню через засоби масової інформації або оприлюдненню в інший спосіб.

Інституиійними гарантами конституційного ладу в нашій державі висту­пають: Український народ, Українська держава в цілому і в особі її спеціалізова­них інститутів, Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції і прокуратура, політичні партії та громадські організації, засоби масової інформації, територіальні громади та органи місцево­го самоврядування, міжнародні організації тощо.

Особлива роль у забезпеченні стабільності і непорушності конституційного ладу та його засад належить Збройним Силам України, Службі безпеки України, Національній гвардії України та іншим військовим формуванням. В Україні, так само як і в багатьох інших країнах, саме на ці озброєні формування покладено завдання щодо забезпечення (охорони, захисту, відновлення) конституційного ладу та його засад. При цьому відвернення зовнішніх загроз традиційно покла­дається на збройні сили держави і частково на органи державної (національної) безпеки (точніше на підрозділи розвідки), тоді як гарантування внутрішньої ста­більності конституційного ладу є прерогативою національної гвардії (жандарме­рії, внутрішніх військ, карабінерів), поліції та частково органів державної (націо­нальної) безпеки (а саме контррозвідки).

Наразі чи не основною проблемою забезпечення стабільності конституцій­ного ладу України та його засад можна назвати, насамперед, нестабільність Основного Закону. З моменту прийняття нової Конституції України 28 червня 1996 р. остання неодноразово зазнавала кардинальних змін: у 2004, 2010, 2014, 2016 та 2019 рр.

Наступною проблемою можна визначити не правовий характер деяких за­конів, що приймаються Верховною Радою України. Такі закони, на превеликий жаль, дуже часто не відповідають уявленням суспільства про справедливість, а також принципам гуманізму, соціальної рівності, гарантованості державою основ­них прав і свобод людини й громадянина. Відтак, має місце ігнорування такої засади конституційного ладу, як верховенство права.

Третьою ключовою політико-правовою проблемою стабільності засад кон­ституційного ладу України можна визначити фактичне ігнорування державою в особі її політичних еліт принципів найвищої соціальної цінності людини та рівно­сті усіх громадян у своїх правах незалежно від будь-яких ознак (насамперед, перед законом). В основі цієї проблеми лежить високий рівень корупції в державі.

Актуальною залишається й проблема реальності прав і свобод людини і громадянина, оскільки Конституцією України не передбачено конкретних юриди­чних механізмів, які б не лише змушували забезпечувати права людини, але й надавали людині можливість ефективно захищати свої конституційні права у разі неспроможності держави або її небажання діяти в межах, передбачених Конституцією.

Нарешті, не можна не відзначити того факту, що гарантування основ кон­ституційного ладу та забезпечення його базових принципів втрачає будь-який сенс, якщо поза увагою залишається проблема його захисту. Не підлягає сумні­ву положення про те, що конституційний лад і його засади потребують особливо­го правового захисту від багатьох негативних чинників. У чинній Конституції України інститут захисту засад конституційного ладу практично не передбаче­ний, оскільки норми ст. 17 мають загальний і неконкретний характер. Усе це разом свідчить про необхідність закріплення конституційних гарантій стабільності і захисту конституційного ладу безпосередньо в тексті самого Основного Закону.

Зазначені зміни, на наше переконання, дозволять вирішити низку актуаль­них і важливих проблем сучасного державного і суспільного розвитку України, головною з яких є наповнення поняття конституційного ладу безпосереднім нормативно-правовим змістом, гарантування його стабільності та приведення до фундаментальних гуманістичних цінностей і міжнародних стандартів прав людини.