Політичні права і свободи громадян України

Ключові поняття: права першого покоління; політичні права і свободи; право петицій; виборче право.

Політичні права і свободи - це можливості особи щодо формування органів публічної влади та участі у суспільно-політичному житті держави.

Конституція України передбачає такі політичні права і свободи:

- право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації, на участь у професійних спілках (ст. 36). Прийняття або вступ до таких об’єднань відбувається на добровільних засадах. В Основному Законі також визначено, що ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій;

- право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих, референдумах, право обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (виборче право) - ст. 38. Конституційно визначено, що громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування;

- право на свободу зборів, мітингів, походів і демонстрацій, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування (ст. 39);

- ст. 40 закріплено право на звернення - право петицій, тобто право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.

Політичні права і свободи, як і особисті, інколи називають негативними, маючи на увазі те, що держава не зобов’язана вживати якихось позитивних дій для їх забезпечення, а повинна утриматися від зазіхань на права і свободи, які входять до цих двох груп, тобто вони розглядаються як свобода людини від держави, право людини на невтручання держави.

На відміну від особистих, політичні права і свободи мають на меті не забезпечення автономії людини, а прояв людини як активного учасника політичного процесу.

Щодо політичних прав особи, то правосуб’єктність у повному обсязі настає з вісімнадцяти років, а реалізовуватись вони можуть як індивідуально, так і колективно.

Політичні права здебільшого належать людині як члену політичного співтовариства, насамперед, громадянам держави. Хоча деякими з них можуть користуватись й іноземці та особи без громадянства (наприклад, право на звернення).

31.