ПЕРЕДМОВА
Проблема взаємовідносин людини з суспільствам і державою, пошук найоптимальніших форм їхньої взаємодії і питання громадянства, зокрема, цікавлять вчених із стародавніх часів. Ще Арістотель в одній із своїх найвідоміших праць „Політика", говорячи про те, хто є громадянином, дійшов висновку, що саме держава є сукупністю громадян.
Питаннями громадянства цікавилися й філософи-просвітителі (Ж.-Ж. Руссо, І. Кант). Але лише з прийняттям перших конституцій можна вести мову про громадянство в його сучасному розумінні. Його виникнення безпосередньо пов ’язане з першими буржуазними революціями, втіленням ідеї рівності членів державної спільноти, яка,в свою чергу, формується під безпосереднім впливом ідеї природних прав людини.Основою громадянства є суспільні відносини особи і держави. Будучи правовим виразом цих взаємовідносин, громадянство забезпечує чіткі, стабільні стосунки між державою і особою. Від того, як будуть урегульовані питання громадянства, залежить стан і стабільність держави. З’ясування юридичної природи громадянства допомагає осягнути юридичну природу самої держави. Саме розуміння громадянства, а також регулювання його окремих питань тісно пов 'язане і з місцем та роллю людини в державі, відображаючи таким чином існуючий рівень розвитку суспільних відносин.
Прийняття нового Основного Закону України стало основоположним фактором у формуванні правової системи нашої держави на новій конституційній базі, яка орієнтована на забезпечення народовладдя, прав і свобод людини і громадянина. Саме людина, її життя та здоров ’я, честь і гідність, недоторканність та безпека, за статтею 3 Конституції, визначаються. в Україні найвищою соціальною цінністю. Одним з основних прав людини є право на громадянство, яке відіграє в житті кожної людини надзвичайно важливу роль. Однак, механізм реалізації цього права в Україні потребує удосконалення.
Загальною Декларацією прав людини громадянство було віднесене до одного з основних прав людини (стаття 15). Його зміст полягає в тому, що повним комплексом прав людина може володіти сьогодні лише за наявності громадянства, с зв ’язку з чим останнє можна визначити формулою „право на права”. Виходячи з цього, гарантованість громадянства кожній людині є нині однією з головних конституційно-правових проблем, що потребує якнайшвидшого вирішення.Розвиток інституту українського громадянства, зокрема прийняття Закону про громадянство України в редакції від 18 січня 2001 року, нового Порядку провадження з питань громадянства вимагають подальших наукових досліджень у даній сфері. При цьому важливо розглянути Закон в аспекті відповідності його Конституції України та міжнародно-правовим стандартам. Необхідно враховувати, що проблеми в галузі громадянства, які існують у даний час у Західній Європі, в силу політико-економічного розвитку можуть стати завтра проблемами України, тому своєчасна підготовка до їх вирішення виявиться дуже корисною.
Потрібно зазначити, що Закон про громадянство України в редакції від 18 січня 2001 року розроблений з врахуванням міжнародних стандартів і значно демократизував інститут українського громадянства.
Однак є ще багато невирішених проблем, зокрема невизначеність деяких документів з питань громадянства, недосконалість правового механізму реалізації права на громадянство України. Ці та інші проблеми та шляхи їх вирішення й висвітлюються в даній роботі.