ПЕРЕДМОВА
Проголосивши Україну демократичною і правовою державою, Конституція України гарантує політичні права громадян, реалізація яких є ознакою реальної влади народу. До основних таких прав належать виборчі права.
Зокрема, згідно з положеннями статей 38, 69 Основного Закону, громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.Стаття 71 Конституції відтворює загальновизнані принципи виборчого права: загальне та рівне виборче право, вільні та прямі вибори, таємне голосування. Крім того, у національному виборчому законодавстві реалізується ще й такий принцип, як регулярність проведення виборів.
Відданість згаданим принципам є надзвичайно важливою в нинішніх умовах реформування країни на шляху до європейської спільноти, яка розглядає демократію в якості фундаментального елемента «європейського публічного порядку», а виборчі права вважає важливим чинником встановлення та підтримки «ефективної та змістовної демократії, яка керується принципом верховенства права». Зокрема саме на цьому наголошував Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Фродль проти Австрії» (заява №20201/04).
Водночас, закріплення основних виборчих прав у Конституції України та їх конкретизація у спеціальному законодавстві само по собі ще не гарантує належної реалізації цих прав. Негативно впливати на дотримання принципів виборчого права можуть як правові чинники, зокрема якість самого закону, так і не правові: соціальні, політичні, культурні тощо. В цьому контексті ключовою вбачається роль суду, якому згідно статті 55 Конституції України належить захищати права і свободи людини і громадянина. Не випадково Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Намат Алієв проти Азербайджану» (заява № 18705/06) зазначив, що існування національних механізмів ефективного розгляду скарг та позовних заяв у спорах щодо реалізації виборчих прав є однією з найбільш вагомих гарантій вільних та справедливих виборів, оскільки забезпечує «ефективну реалізацію права обирати та бути обраним, підтримує загальну впевненість у належній організації та проведенні державою виборчого процесу, а також утворює важливий механізм, за допомогою якого держава досягає виконання своїх позитивних зобов'язань за статтею 3 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Рік 2019 є роком загальнонаціональних та місцевих виборів в Україні.
У березні громадяни обиратимуть Президента України, восени очікуються вибори до Верховної Ради України, а протягом року відбуватимуться вибори депутатів об'єднаних територіальних громад. Для судової системи, яка перебуває в стані масштабного реформування, вибори є певним викликом, оскільки розв'язання спорів, зокрема й виборчих, має здійснюватися на засадах верховенства права, що потребує не тільки глибокого знання чинного матеріального закону, а й сприйняття суті домінування природного права над правилами встановленими державою. Зважаючи на це та відповідно до положень статті 104 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і власного Статуту - Національна школа суддів України активно напрацьовує відповідні програми, проводить тренінги та семінари, які допоможуть суддям набути знання та опанувати навиками розгляду виборчих спорів.Практичний посібник, який ви тримаєте в руках, є одним з результатів такої діяльності НШС України у рамках співпраці з Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES), що виконує в Україні проекти міжнародної технічної допомоги за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та британської допомоги від уряду Великої Британії. Автори, а це колектив вчених та суддів-практиків, структурували посібник в розділи, присвячені питанням конституційного та інституційного аспектів виборчих спорів, міжнародним стандартам та особливостям національної практики застосування норм матеріального та процесуального права при розв'язанні юридичних конфліктів з питань виборів. Посібник включає приклади процесуальних документів, що ухвалюються судами у процесі розгляду таких спорів. Не зважаючи на те, що автори зосередилися на проблематиці виборів Президента України, змістовне наповнення посібника дає можливість комплексного розуміння правил застосування на практиці виборчого законодавства стосовно всіх видів виборів в Україні.
Впевнений, що зусилля НШС України, її міжнародних партнерів, авторів посібника та суддів, які послуговуватимуться доробком, стануть ще одним вагомим кроком у розбудові незалежної та авторитетної судової влади, здатної гарантувати основні політичні права кожного українця.
Микола Оніщук, ректор Національної школи суддів України, доктор юридичних наук, заслужений юрист України