Основні засади конституційного ладу в Україні

Ключові поняття: засади конституційного ладу; демократична держава; соціальна держава;правова держава.

Засади конституційного ладу - це система вихідних принципів організації державної влади в конституційній державі, взаємовідносин конституційної держави з людиною та інститутами громадянського суспільства.

Терміном «засади конституційного ладу України» позначають також загальний конституційно-правовий інститут, що закріплює основні принципи організації Української держави, які характеризують її як конституційну державу, а також визначає засади і найважливіші принципи взаємовідносин держави з людиною та інститутами громадянського суспільства.

Норми цього інституту містяться в розділі І Конституції України «Загальні засади». Провідною статтею є ст. 1, котра присвячена українській державності. Суверенітет дає можливість самостійно здійснювати як внутрішню, так і зовнішню політику України.

Із суверенності України випливає й її незалежність - право самостійно вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи без втручання в них будь-якої іншої держави.

Конституція характеризує Україну як демократичну державу, яка за формою правління є республікою. Про демократичний характер нашої держави свідчить те, що законодавчий орган, Президент України, органи місцевого самоврядування обираються громадянами України на принципах періодичних, альтернативних, вільних виборів.

Україна проголошена соціальною державою, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, держава для людини, а не навпаки.

Україна проголошена правовою державою. За сучасних умов таке закріплення ще не відображає реальності сьогодення, а є одним із перспективних завдань, норма-мета, якої необхідно досягти.

Частина 2 ст. 2 Основного Закону закріплює положення про те, що Україна за своїм державним устроєм є унітарною державою. Вона має єдину конституцію, єдиний уряд, єдине законодавство тощо. До її складу входить утворення з особливим статусом - Автономна Республіка Крим, яка є невід’ємною складовою частиною України. Унітарна форма державного устрою для України є найбільш виправданою, оскільки відповідає її етнічному складу, історичному минулому, економічним та культурним реаліям.

Стаття 3 Основного Закону встановлює, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. У частині другій ст. 3 конституційно передбачено відповідальність держави перед людиною за свою діяльність, адже головним обов’язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Стаття 4 Конституції України закріплює принцип єдиного громадянства, що забезпечує єдиний правовий статус для всіх громадян України.

Згідно з ч. 2 ст. 5 носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Він здійснює владу як безпосередньо, так і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Це можуть бути всеукраїнський та місцевий референдуми, вибори та інші форми. Конституція України встановлює гарантії прав суверенітету народу. Це заборона на узурпацію державної влади, оскільки єдиним її джерелом є суверенний народ, а також право народу визначати і змінювати конституційний лад в Україні. Таке право не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

У ст. 6 Основного Закону закріплено поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову. Це один із основоположних принципів організації державної влади. Гілки влади, за Конституцією, є відносно незалежними, мають свою чітко встановлену компетенцію.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади мають здійснювати свої повноваження в межах, встановлених Конституцією України та відповідними законами.

Основним Законом гарантовано функціонування місцевого самоврядування (ст. 7). У нормативному значенні положення даної статті пов’язані з принципом народовладдя. Україна розглядає самоврядування як фундаментальні засади устрою суспільства і держави. Місцеве самоврядування слід розглядати як форму залучення громадян України до участі в управлінні своїми справами.

Стаття 8 Конституції України встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права. У правовій конституційній державі влада має підлягати праву, а не право - державі.

Частина 2 ст. 8 закріплює важливе положення про те, що Конституція України має найвищу юридичну силу і згідно з преамбулою є Основним Законом України; її норми є нормами прямої дії (частина третя ст. 8), що дає можливість людині і громадянину звертатися до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України навіть у тому разі, якщо відсутні відповідні нормативно-правові акти.

Стаття 15 Основного Закону визначає, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Забезпечення політичної багатоманітності означає свободу політичної діяльності об'єднань громадян (партій, рухів тощо), яка не заборонена законодавством України. Економічна багатоманітність означає можливість рівноправного існування різних форм власності та господарювання, однакову їх підтримку і захист з боку держави.

Ідеологічна багатоманітність — це право різних суб'єктів безперешкодно формулювати, пропагувати і втілювати у практику суспільних відносин різноманітні теорії, ідеї, погляди, які стосуються різних аспектів життя держави і суспільства. Сама держава, звичайно, дотримується певних політичних та ідеологічних концепцій, але вони не можуть офіційно проголошуватися державою пріоритетними та обов'язковими. З цією ж метою забороняється цензура, тобто обмежувальні заходи щодо здійснення свободи слова в засобах масової інформації. Все це має суттєве значення для розвитку в Україні суспільних процесів на демократичних засадах.

Особливе значення має ст. 19 Конституції України. В ній закріплено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. А органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17.