§ І. Основні права та свободи особи як об'єкт діяльності поліції
Питання визнання, дотримання і захисту прав і свобод людини і громадянина завжди знаходились у компетенції різних державних органів влади, у тому числі правоохоронних, оскільки це їх найважливіший конституційний обов'язок.
Не випадково сучасна юридична наука і практика приділяють максимальну увагу забезпеченню прав і свобод людини на всіх рівнях і за допомогою різноманітних засобів. Саме обсяг прав і свобод людини визначає її соціальні можливості та блага, забезпечує взаємозв'язок із суспільством.Забезпечення прав і свобод людини - це створення умов для здійснення прав і свобод людини. Воно включає такі три елементи державної діяльності: сприяння здійсненню прав і свобод людини, охорону прав і свобод людини, захист прав і свобод людини (відновлення порушення правомірного стану, притягнення порушників до відповідальності).
Сприяння реалізації прав і свобод людини - це форма буття прав і свобод, що зводиться до переведення соціальних благ, які закріплені нормами права, в стан їх можливого і дійсного використання конкретною особою (особами) з метою задоволення своїх різноманітних потреб та інтересів.
Охорона прав і свобод людини і громадянина - це діяльність з усунення потенційної загрози охоронюваним суспільним відносинам. В одному випадку вона може витупати системою правових норм, що охороняють суспільні відносини в різних сферах, що різняться між собою характером і способом впливу на поведінку людей. В іншому - безпосередньою діяльністю уповноваженого суб'єкта, спрямованою на створення умов реалізації прав і свобод людини.
Захист прав і свобод особи за своїм змістом спрямований на регламентацію порядку дій суб'єктів права з метою недопущення порушення гарантованих прав, максимального усунення можливостей такого порушення або порядку відновлення порушених прав шляхом закріплення відповідних прав, повноважень цих суб'єктів та органів.
З наведених визначень можна зробити висновок, що забезпечення, сферою застосування якого є права і свободи особи, - це цілісна система зі створення спеціальним суб'єктом необхідних умов для реалізації, захисту та охорони прав і свобод людини та громадянина.
Сукупність правоохоронних органів, доповнюючи один одного в процесі взаємодії, утворюють систему, яка виступає ядром забезпечення порушених прав і свобод людини і громадянина в організаційно-правовому механізмі держави. Особливе місце у даному механізмі посідає поліція - центральний орган виконавчої влади, яка служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку (ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію»). Вона здійснює професійну державно-владну діяльність із захисту життя, здоров'я, прав і свобод громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, протидії злочинності, охорони громадського порядку, власності та забезпечення громадської безпеки тощо. Відповідно, основним об'єктом діяльності поліції є конституційні права і свободи особи.
Різноманітність суспільних відносин, що виникають у сфері діяльності поліції з охорони і захисту прав і свобод людини і громадянина, визначає відмінності у: 1) складових частинах (підрозділу, організації та служби); 2) розподілі повноважень між підрозділами і службами (карний розшук, кримінальна розвідка, боротьба зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, спеціальної поліції, поліції особливого призначення); 3) формах і методах їх роботи; 4) видах діяльності (адміністративна, кримінально-процесуальна, оперативно-розшукова тощо).
Діяльність Національної поліції України базується на системі принципів, серед яких особливе місце посідають принцип верховенства права та принцип дотримання прав і свобод людини.
У ст. 6 Закону зміст принципу верховенства права розкрито у вже традиційній для українського законодавства площині: через визначення пріоритету прав і свобод людини над повноваженнями та інтересами органів державної влади.
В Законі «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. По суті йдеться про верховенства права над державою і законом, а також про засноване на природно-правовій концепції праворозуміння верховенство прав людини перед обов'язком держави їх забезпечувати, а також охороняти та захищати, що безпосередньо й має здійснювати Національна поліція України.Тісно пов'язаним із принципом верховенства права є принцип дотримання прав і свобод людини, визначений ст. 7 вказаного вище Закону, який не лише закріплює обов'язок забезпечення дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяння їх реалізації, а й передбачає пропорційність щодо обмеження прав і свобод людини.
Діяльність поліції щодо охорони і захисту прав і свобод людини і громадянина характеризується такими специфічними ознаками:
1) ця діяльність професійна. Професіоналізм - важлива ознака цієї діяльності, виражається у систематичному, сумлінному і ефективному виконанні покладених на поліцію завдань;
2) це державно-владна діяльність, здійснювана поліцією, яка є складовою частиною системи правоохоронних органів;
3) це владна діяльність, здійснювана у співпраці з інститутами громадянського суспільства.
Важливим інструментом забезпечення прав людини як об'єкта діяльності поліції є громадські ради при Головному управлінні Національної поліції, управліннях Національної поліції. За правовим статусом це консультативно-дорадчі органи, які надають консультативно-методичну допомогу Національній поліції в ГУНП (УНП) у реалізації завдань відомства щодо дотримання прав людини, здійснюють громадський контроль за дотриманням прав людини та діяльністю поліції.
Метою створення таких громадських рад є утвердження і зміцнення конституційних засад демократичної, правової держави у сфері забезпечення прав і свобод людини.Важливу роль у забезпеченні прав людини у поліцейській діяльності відіграє також Управління моніторингу прав людини, діяльність якого полягає у:
1) здійсненні в межах компетенції контролю за дотриманням прав людини в діяльності МВС та центральних органів виконавчої влади;
2) моніторингу, вивченні та аналізі проблемних питань, пов'язаних з порушенням прав людини в діяльності МВС і центральних органів виконавчої влади, наданні керівництву МВС пропозицій щодо їх розв'язання;
3) внесенні керівництву Міністерства пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правових актів МВС стосовно забезпечення прав і свобод людини відповідно до вимог міжнародних і національних нормативних актів із забезпечення прав людини та рішень Європейського суду з прав людини;
4) забезпеченні взаємодії МВС із центральними органами виконавчої влади та іншими органами державної влади, міжнародними та національними неурядовими організаціями із забезпечення прав людини.
Зазначимо, що багаторічна практика європейських країн довела: одним із найважливіших інструментів правоохоронної діяльності, у тому числі щодо забезпечення основних прав і свобод особи, є взаємодія з населенням. Для того щоб поліція могла ефективно контролювати ситуацію на певній території, вона повинна враховувати потреби мешканців. Такий підхід передбачає готовність громадськості взяти на себе частину відповідальності за загальну якість життя у місті (районі, селищі), а поліція, у свою чергу, повинна почути громаду і діяти відповідно до її вимог та інтересів. Разом із тим партнерство між поліцією і населенням може бути успішним лише за умови довіри з обох сторін.
Необхідність встановлення партнерських засад взаємодії поліції і населення на державному рівні вперше визначено Законом України «Про Національну поліцію». Зокрема, розділ «Громадський контроль Національної поліції» передбачає: звіт про поліцейську діяльність; прийняття резолюції недовіри керівникам органів поліції; взаємодію між керівниками територіальних органів поліції та представниками органів місцевого самоврядування.
Також цим розділом визначено, що поліція взаємодіє з громадськістю шляхом підготовки та виконання спільних проєктів, програм та заходів для задоволення потреб населення та покращення ефективності виконання поліцією покладених на неї завдань, у тому числі щодо захисту прав і законних інтересів громадян.Проте, незважаючи на прогресивний характер положень Закону «Про Національну поліцію», у ньому не вистачає закріплення як обов'язків поліцейських урахування інтересів найбільш вразливих груп населення: представників етнічних меншин, осіб із наркотичною залежністю, мігрантів та шукачів притулку, осіб із обмеженими можливостями, осіб похилого віку та дітей. Наскільки повно та регулярно вказані норми будуть реалізовуватися поліцейськими на практиці, залежить від відданості керівництва Національної поліції на всіх рівнях новим цінностям у роботі поліції, а також активності інституцій громадського контролю, дій правозахисників, адвокатів і просто небайдужих громадян.