Основні права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні

Ключові поняття: права та свободи людини; основні права та свободи людини і громадянина; права громадянина; покоління прав людини4 права першого покоління; права другого покоління; права третього покоління.

Права та свободи особи у структурі її правового статусу являють собою формально визначені, юридично гарантовані можливості користуватися соціальними благами, офіційну міру можливої поведінки людини в державно-організованому суспільстві.

Основні права та свободи людини і громадянина - це закріплені в Конституції України невід’ємні можливості людини і громадянина, що належать їм від народження чи завдяки наявності у них громадянства України, гарантуються державою і становлять ядро правового статусу особи.

Між термінами «права особи» і «свобода особи» існують як спільні, так і відмінні риси, хоча нерідко вони вживаються як синоніми. Основні права свідчать про можливість отримання якихось соціальних благ, тобто «права» на отримання чогось (на працю, освіту, гідний рівень життя тощо). Свобода - це можливість для людини уникати впливу з боку держави, державної влади, що встановлює певні обмеження. Свобода характеризується незалежністю особи від держави.

Співвідносячи поняття «права та свободи людини» і «права та свободи громадянина», необхідно враховувати, що, хоча вони і вживаються паралельно, вони не є тотожними та ідентичними. Права людини випливають з природного права, вони властиві всім людям від народження, незалежно від того, чи є вони громадянами держави, в якій проживають. Права та свободи громадянина випливають з позитивного (встановленого державою) права і включають в себе тільки ті права, що закріплюються за особою в силу її належності до держави (громадянство).

Основні права та свободи людини і громадянина становлять певну систему і класифікуються за різними підставами:

1) залежно від суб’єкта їх поділяють на права людини і права громадянина;

2) за черговістю їх включення до конституцій та міжнародно- правових документів - на права першого, другого і третього покоління.

Перше покоління включає проголошені буржуазними революціями (XVII - ХУШ ст.) громадянські й політичні права, які отримали назву «негативних», себто таких, що виражають незалежність особистості від держави, позначають межі її втручання у сферу свободи індивідуума (право на життя, недоторканність житла, виборче право тощо).

Друге покоління стосується соціальних, економічних і культурних прав, що дістали закріплення в міжнародно-правових документах і конституціях багатьох держав до середини XX ст. Цю групу прав інколи називають «позитивними», оскільки їх реалізація, на відміну від реалізації прав першої групи, вимагає «позитивного втручання» держави, створення відповідних механізмів реалізації (право на працю, на відпочинок, на соціальне забезпечення, на освіту тощо).

До третього покоління відносять солідарні або колективні права, існування яких пов’язане з глобальними проблемами людства та які належать більше націям, народам чи територіальним громадам, ніж окремим індивідуумам (на мир, безпечне довкілля, самовизначення, на місцеве самоврядування тощо). Становлення прав цієї групи почалося після Другої світової війни.

3) за ґенезою - на природні (природжені) та похідні від них;

4) за видом суб’єкта - на індивідуальні та колективні;

5) за ступенем їх абсолютизації - на такі, що підлягають обмеженню, і такі, що не підлягають законодавчому обмеженню;

6) за характером утворення - на основні та додаткові.

Найбільш поширеним в юридичній літературі критерієм класифікації прав і свобод людини і громадянина є їхній зміст. За змістом вони поділяються на 5 груп: 1) особисті або громадянські; 2) політичні; 3) економічні; 4) соціальні; 5) культурні.

Глобальні проблеми у сфері природокористування та охорони довкілля, що постали у другій половині XX ст., призвели до виокремлення також такої групи прав як екологічні. До їх числа належить право на безпечне довкілля, вільного доступу до інформації з екологічних питань.

29.