Нормативні джерела принципів інституту органів адміністрування виборів
Чинне вітчизняне виборче законодавство не приділяє особливої уваги принципам цього інституту, зосереджуючись на детальному визначенні обсягу повноважень цих органів та процедур діяльності.
Окремі засади їх діяльності (без їх законодавчої кваліфікації у такому статусі) можна знайти у різних положеннях виборчих законів. Лише частина друга статті 2 Закону «Про Центральну виборчу комісію» стверджує, що ЦВК «будує свою діяльність на принципах верховенства права, законності, незалежності, об'єктивності, компетентності, професійності, колегіальності розгляду і вирішення питань, обґрунтованості прийнятих рішень, відкритості і публічності» [868]. Цей достатньо неоднорідний перелік вимог проаналізуємо нижче.Подібна ситуація існує у виборчому законодавстві Росії. Частина дванадцята статті 20 Федерального закону «Про загальні гарантії...» встановлює вимогу незалежності виборчих комісій від органів державної влади і органів місцевого самоврядування [582], яка кваліфікується як «один із найважливіших принципів функціонування комісій» [97, с.212]. Крім того, стаття 20 зазначеного закону має назву «Гласність у діяльності комісій» - вимога, яку в межах російської доктрини виборчого права відносять до «основних принципів проведення. виборів» [97, с.311]; проте диспозиція цієї статті не містить формулювання принципу «гласності». Інших формулювань засад діяльності виборчих комісій виборче законодавство Росії не містить.
Польське виборче законодавство зовсім не приділяє уваги засадам діяльності виборчої адміністрації (див. главу ІІ розділу І Виборчого кодексу Польщі [1380]).
Принципи, які лежать в основі інституту органів адміністрування виборів, можна також шукати у міжнародних виборчих стандартах. Однак серед міжнародно-правових актів, які стосуються засадничих вимог цього інституту, можна вказати лише рекомендаційні (авторитетні) документи Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ.
Вивчаючи досвід виборчої адміністрації в Європі, Венеціанська комісія наголошує на деяких вимогах, які можна інтерпретувати як основні засади (принципи). На перше місце[937] серед цих засад Комісія ставить вимогу незалежності виборчих комісій від інших урядових інституцій [204, с.146]. Кодекс належної практики у виборчих справах поряд із вимогою незалежності підкреслює також вимоги безсторонності виборчих органів і прозорості їх діяльності як складових «процесуальних гарантій дотримання основних принципів виборчого права» [363, с.150, 169]; крім того, рекомендується забезпечити належну підготовку членів виборчих комісій (що можна розуміти як вимогу їх професіоналізму), та прийняти певні засади колегіальності комісій, зокрема, проведення засідань комісій та прийняття рішення консенсусом або кваліфікованою більшістю [363, с.151, 171] (відповідні рекомендації підтримані цитованою Доповіддю [204, с.150-151]).
Позицію ОБСЄ/БДІПЛ з цього питання можна знайти у рекомендаційних документах, адресованих міжнародним спостерігачам. У цих документах зазначаються вимоги професійності, безсторонності та незалежності органів адміністрування виборів, а також прозорості їх діяльності [1324, р.52; 1358, р.24-25]. Ці ж основні вимоги містяться у звітах міжнародних місій спостереження за виборами під егідою ОБСЄ/БДІПЛ. Так, в Остаточному звіті спостереження за парламентськими виборами в Україні 2012 р. стверджується: «У своїй роботі всі виборчі комісії мають керуватися принципами прозорості, неупередженості та незалежності. Усі засідання виборчих комісій повинні бути публічними, і жодне засідання не може проводитися за зачиненими дверима» [619, с.42]. Проте ці вимоги не сформульовані прямо ОБСЄ/БДІПЛ як основні принципи інституту виборчої адміністрації.
Таким чином, принципи інституту органів адміністрування виборів нормативно - як на рівні національного виборчого права, так і міжнародними виборчими стандартами - остаточно не сформульовані.
Не можна також стверджувати, що з цього приводу сформована певна судова практика (як національна, так і на рівні Європейського суду з прав людини).
Однак ці обставини не можуть розглядатися як підстави для тверджень про відсутність (не існування) принципів інституту органів адміністрування виборів.
9.2.2.