§ 6. Наука конституційного права
Конституційне право, як галузь національного права, традиційно знаходить своє логічне продовження у відповідній галузевій науці та навчальній дисципліні. Такий стан речей зумовлений динамікою національних правових систем, потребою критичного осмислення напрацьованих юридичних конструкцій і механізмів та їх урахуванням при реалізації конкретних політичних перетворень.
При цьому варто пам'ятати, що на відміну від галузі, яка вивчає положення чинного законодавства, наука конституційного права вивчає дію конституційного права, реалізацію його норм і принципів, знаходить закономірності його розвитку, формулює практичні поради з метою вдосконалення норм конституційного права та конституційно-правових відносин.В Україні конституційно-правова наука є порівняно молодою в системі юридичних наук. Вона почала формуватися у другій половині XIX ст., коли інші галузеві юридичні науки вже існували та розвивалися тривалий час. Даний процес протікав досить болісно та повільно, оскільки царський режим узагалі не сприймав української державницької ідеї. Саме тому конституційно-правові напрацювання тих часів найчастіше мали ідейно-просвітницький характер та уособлювалися в авторських конституційних проєктах. Прикладом такого стану речей може слугувати конституційний проєкт засновника суто української національної конституційної думки М. Драгоманова (1814-1895 рр.), ідеї якого в подальшому розвивали М. Грушевський, М. Ковалевський, В. Сокольський та інші українські мислителі минулого.
З огляду на відсутність національної державності про повноцінне формування української національної науки конституційного права не варто говорити аж до початку XX ст., коли був повалений самодержавний режим і на сучасних українських землях почали реалізовуватися нові державницькі проєкти. На превеликий жаль, усі вони, з огляду на слабкість новостворених влад та зовнішню агресію, мали короткостроковий характер, що, по суті, унеможливило встановлення та реалізацію національного конституційного порядку на теренах сучасної України.
Разом із тим результатом політичної та збройної боротьби за українську національну та державну ідентичність стало усвідомлення потреби вибору власного шляху державного розвитку та пошуку місця на політичній карті Європи.Після 1922 р. Україна, на правах союзної республіки, ввійшла до складу колишнього СРСР. Відповідно, у цей період наука державного права України розвивалася в контексті загальносоюзної юридичної доктрини. Конституційні акти радянського періоду мали чітко виражений класовий характер, виступаючи втіленням диктатури робітничого класу. На жаль, ідеї рівності та братерства народів у Радянському Союзі трансформувалися в ідеологію створення нової
Розділ 1. Конституційне право як галузь права, наука, навчальна дисципліна ідентичності - «людини радянської», а партійна демократія переросла в систему тотального контролю й примусу, перетворивши з часом Радянський Союз на «тюрму народів».
Усі конституції радянського типу були значною мірою фіктивні. Вони проголошували принципи, які фактично не втілювалися в життя. Зокрема, це стосувалося таких принципів, як належність влади трудящим, повновладдя Рад, використання громадянами закріплених у конституціях політичних прав і свобод тощо.
Саме тому говорити про повноцінне формування науки конституційного права в Україні можна лише з моменту проголошення її незалежності. Слід підкреслити, що до становлення і розвитку конституційного права як науки доклали зусиль представники різних наукових шкіл із багатьох міст України. Поєднання різних наукових підходів, думок та практичних напрацювань дало змогу створити власну національну конституційну доктрину, котра, при цьому, органічно поєднує кращі європейські та світові здобутки в даній галузі.
Сьогодні наука конституційного права є єдиною наукою в системі загальнотеоретичних, історичних, галузевих, порівняльно-правових і прикладних юридичних наук. Вона належить до фундаментальних галузевих юридичних наук з огляду на фундаментальний характер відповідної галузі права.
Наука конституційного права України - це система науково обґрунтованих знань, ідей, теорій, концепцій про конституційно-правові відносини та конституційно-правову практику. Як і будь-яка інша юридична наука, конституційне право має свій предмет і методологію. Предмет і метод науки конституційного права характеризуються єдністю і взаємодією - у специфіці предмета виражається і специфіка методу науки конституційного права.
Предметом науки конституційного права є актуальні теоретичні та практичні проблеми галузі конституційного права України і зарубіжних країн. Поряд із системою конституційного права, його джерелами та функціями, конституційно- правовими відносинами і конституційною відповідальністю, предметом науки є також історія цієї галузі права, законодавства, науки і навчальної дисципліни; доктрина конституційного права; методологічний і науково-категоріальний апарат тощо.
Предмет науки конституційного права тісно пов'язаний з її методологією, тобто вченням про методи, які використовуються в науці конституційного права для пізнання конституційно-правових властивостей об'єкта цих досліджень. Насамперед, це метод формально-логічного аналізу, що необхідний для вивчення норм і урегульованих ними відносин. Застосовується історичний метод, тобто норми вивчаються в процесі становлення і розвитку. Велике значення має компаративний (порівняльний) метод дослідження. За допомогою цього методу виявляється загальне й особливе, порівнюються як норми однієї системи права, так і норми інших держав, інших суспільно-політичних систем. У науці застосовується також функціональний метод дослідження. При використанні даного методу вивчаються функції окремих органів держави, адже функціональна характеристика різноманітних органів, їх реальної діяльності допомагає зрозуміти не
лише формальне місце останніх у системі органів держави, але і фактичне становище, фактично здійснювані функції. Даний метод є одним із найбільш використовуваних у конституційному праві.
Функції науки конституційного права - це напрями її впливу на суспільні відносини, врегульовані нормами конституційного законодавства.
Функціями науки конституційного права є:
1) політична - формує політичні переконання і орієнтації в суспільстві, сприяє становленню високої політико-правової культури, обґрунтовує політико- правові зв'язки з іншими державами;
2) методологічна - спрямована на допомогу іншим суспільним наукам, оскільки дає тлумачення і оперує важливими поняттями, які мають суттєве значення для інших галузей права;
3) ідеологічна - це аналіз ідей і цінностей, втілених у нормах і принципах конституційного законодавства;
4) прогностична - це прогнозування стратегії розвитку нормотворчого і конституційного процесів;
5) комунікативна - спрямована на формування політико-правової культури населення, представників державної влади;
6) експертна - це залучення науковців до експертиз проєктів законодавчих та інших нормативно-правових актів.
Джерела науки конституційного права становлять:
а) правові акти органів публічної влади, спрямовані на регулювання конституційно-правових відносин (як діючі, так і ті, що втратили юридичну силу);
б) праці вітчизняних і зарубіжних учених;
в) конституційно-правова практика тощо.