Місце та роль Президента України в конституційній системі органів державної влади
Ключові поняття: президент, глава держави.
Президент (від лат. «ргаезібепз» - той, що сидить спереду) - обраний народом, парламентом або представницькою колегією глава держави, який отримує владу на визначений термін у порядку делегації.
Глава держави - особа, яка формально займає найвищу сходинку в державній ієрархії і здійснює верховне представництво держави у внутрішньо- та зовнішньополітичних відносинах.Юридичною формою глави держави в Україні згідно зі ст. 102 Конституції України є Президент України. Норми Конституції України визначають місце та роль Президента України в системі органів державної влади та його взаємовідносини з іншими органами влади; закріплюють порядок заміщення поста Президента України; передбачають конституційно-правову відповідальність за державну зраду та інші злочини; визначають функції та повноваження Президента України.
Президент України посідає окреме місце в системі органів державної влади. Конституція України 1996 р., на відміну від
попередньої Конституції та Конституційного Договору від 8 червня 1995 р., які визначали його статус як глави держави і глави виконавчої влади, не відносить Президента України до законодавчої, виконавчої чи судової гілок влади.
Таким чином, Президент України, не належачи безпосередньо до жодної з гілок влади, гарантує єдність державної влади в умовах її поділу, погоджене функціонування та взаємодію органів державної влади, що забезпечується наявністю в нього повноважень як у сфері виконавчої, так і стосовно законодавчої та судової гілок влади.
Конституція України передбачає систему гарантій, мета яких - виключити можливість узурпації всієї повноти влади Президентом, перетворення його в авторитарного правителя. До них можна віднести:
1) обмеження терміну повноважень Президента п’ятирічним строком (ч. 1 ст. 103);
2) його обрання шляхом загальних прямих виборів (ч. 1 ст. 103);
3) заборона мати Президенту інший представницький мандат, обіймати посаду в органах державної влади або в об’єднаннях громадян (ч. 4 ст. 103);
4) заборона займати пост Президента однією й тією ж самою особою більш ніж два строки поспіль (ч. 3 ст. 103);
5) можливість усунення Президента з поста в порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину (ст. 111);
6) можливість визнання Конституційним Судом України актів Президента неконституційними, в силу чого вони втрачають чинність зі дня ухвалення Конституційним Судом відповідного рішення.
60.