§ 4. Конституційно-правовий статус Президента України

Посада Президента України фактично є однолітком незалежності України, була запроваджена змінами до Конституції УРСР 1978 р. від 5 липня 1991 р. По суті, саме із введення цієї посади розпочалося формування державних інститу­цій нашої держави.

Конституційний статус Президента України визначено розділом V Консти­туції України. За ст. 102 Конституції, Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Президент України є гарантом реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організа­ції Північноатлантичного договору.

Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років. Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом І0 останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Одна й та сама особа не може бути обрана Президентом України більше 2 строків підряд (ст. 103 Конституції).

Вступ Президента України на посаду, тобто набуття ним відповідних пов­новажень, відбувається лише з моменту складення ним присяги народові Украї­ни. Церемонію вступу президента на посаду називають інавгурацією. Відповідно до ст. 104 Конституції України новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України. Приведення Президента України до присяги здійснює Голова Конститу­ційного Суду України. Президент України складає таку присягу: «Я, (ім'я та прі­звище), волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей висо­кий пост, урочисто присягаю на вірність Україні.

Президент України, обраний на позачергових виборах, складає присягу в 5-денний строк після офіційного оголошення результатів виборів.

Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень (ч. 1 ст. 105 Конституції). Відтак його не може бути притягнуто до кримінальної, адміністративної відповідальності за будь-яке правопорушення, поки він перебуває на посаді Президента України. Притягнення його до консти­туційно-правової відповідальності за скоєння державної зради чи іншого злочину відбувається шляхом ініціювання процедури імпічменту.

Повноваження Президента України визначені ст. 106 Конституції. Згідно з нею, Президент України: 1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; 2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; 3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; 4) приймає рішення про визнання іноземних держав; 5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; прий­має вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відпо­відно до статті 156 Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за на­родною ініціативою; 7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені Конституцією; 8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених Конституцією; 9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції; 10) вносить до Верховної Ради України подан­ня про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ Украї­ни; 11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора; 12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України; 13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телеба­чення і радіомовлення; 14) вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України; 15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів їх невідповідності Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності; 16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим; 17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; 18) очолює Раду національної безпеки і оборони України; 19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових фор­мувань; 20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; 21) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України; 22) призначає на посади третину складу Конституційного Суду України; 24) присвоює вищі військові звання, вищі дипло­матичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини; 25) нагороджує дер­жавними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними; 26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні; 27) здійснює помилуван­ня; 28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби; 29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України; 30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України; 31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.

З метою сприяння виконанню в Автономній Республіці Крим повноважень, покладених на Президента України, утворено Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим на чолі з Постійним Представником Президента України.

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які мають підзаконний характери і є обов'язковими до виконання на території Україні. Відмінність між указами й розпорядженнями Президента України полягає у тому, що перші мають нормативний характер, а другі - виконавчо-розпорядчий.

Укази - це нормативно-правові чи індивідуально-владні акти, які прий­маються Президентом України на виконання Конституції та законів України з найважливіших питань державного і суспільного життя.

Нормативні акти Президента України поширюються на невизначене коло суб'єктів правовідносин, а індивідуально-владні акти мають індивідуальне, тобто персоніфіковане спрямування.

Указами Президента України оформляються:

- скасування актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, рішень го­лів місцевих державних адміністрацій;

- нагородження державними нагородами, присвоєння почесних звань;

- присвоєння вищих дипломатичних рангів, вищих військових звань, інших спеціальних звань і класних чинів;

- прийняття до громадянства України та припинення громадянства Украї­ни, надання притулку;

- рішення Президента України щодо призначення та звільнення з посад керівників відповідних державних органів, установ та організацій;

- встановлення президентських відзнак та нагородження ними;

- помилування.

Деякі укази Президента України контрасигнуються.

Розпорядження - це індивідуально-владні внутрішньо-організаційні акти Президента України, що приймаються з питань кадрового та іншого забезпе­чення.

Розпорядженнями Президента України оформляються:

- рішення з кадрових, оперативних та організаційних питань Офісу Прези­дента України;

- призначення уповноважених Президента України для представництва ін­тересів глави держави у відповідних державних органах, установах, організаціях;

- призначення представників від України для участі у роботі міжнародних форумів та переговорів із делегаціями закордонних держав.

Правові акти Президента України не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк після їх підписання оприлюднюються в офіційних друкованих виданнях «Урядо­вий кур'єр», «Офіційний вісник України», «Офіційний вісник Президента Украї­ни». Оприлюднені правові акти набирають чинності через 10 днів або в інший визначений самим правовим актом строк, але не раніше дня опублікування у зазначених офіційних виданнях.

Ненормативні правові акти Президента України оприлюднюються дещо по-іншому - шляхом надсилання певним державним органам, органам місцевого самоврядування, які, у свою чергу, зобов'язані повідомити ті підприємства, уста­нови чи організації, на які поширюється владно-регулюючий вплив правових актів глави держави. Набирають чинності ненормативні правові акти Президента України з моменту їх отримання адресатами або у визначений актом строк. Індивідуально-правові акти про призначення, звільнення з посад набирають чинності з моменту їх підписання Президентом України.

Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новооб­раного Президента України. Але іноді виникають обставини, які викликають дострокове припинення повноважень президента, а саме:

1) відставка (добровільна відмова від займаної посади);

2) неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

3) усунення з поста в порядку імпічменту;

4) смерть.

Відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України.

Неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за ста­ном здоров'я має бути встановлена на засіданні Верховної Ради України і підт­верджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підс­таві письмового подання Верховного Суду - за зверненням Верховної Ради України і медичного висновку.

Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину (ст. 111 Конституції).

Справа про імпічмент Президенту України спрямовується на перевірку до Конституційного Суду України та Верховного Суду. Конституційний Суд зо­бов'язаний дати висновок про те, що конституційна процедура розслідування і розгляду справи про усунення Президента з поста в порядку імпічменту дотри­мана, а Верховний Суд - про те, що в діях Президента містяться ознаки держав­ної зради або іншого злочину.

Після цього Верховною Радою України не менш як трьома чвертями від її конституційного складу приймається рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

У разі дострокового припинення повноважень Президента України вико­нання обов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України. При цьому керівник парламенту не може здійснювати деякі повноваження Президента, передбачені ст. 106 Конституції, наприклад:

1) призначати всеукраїнський референдум щодо внесення змін до Кон­ституції України, проголошувати всеукраїнський референдум за народною ініціа­тивою;

2) припиняти повноваження Верховної Ради України у визначених Кон­ституцією випадках;

3) призначати за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора та звільняти його з посади;

4) призначати половину складу Національного банку України;

5) скасовувати акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Ав­тономної Республіки Крим;

6) призначати третину складу Конституційного Суду України;

7) нагороджувати державними нагородами, встановлювати президентські відзнаки та нагороджувати ними;

8) здійснювати помилування та низку інших повноважень.

Характер завдань, що стоять перед Президентом України, широкий спектр повноважень і висока політична відповідальність глави української держави обумовлюють необхідність створення чіткої системи гарантій президентської діяльності. Система гарантій діяльності Президента України може бути пред­ставлена наступним чином:

1. Юридичні гарантії: а) вказівка у Конституції України вичерпного перелі­ку підстав дострокового припинення повноважень глави держави; б) немож­ливість зміщення Президента Верховною Радою України, за винятком процеду­ри імпічменту; в) отримання президентського мандата безпосередньо від наро­ду; г) регламентація усіх повноважень глави держави виключно на конституцій­ному та законодавчому рівні; ґ) заборона передачі президентських повноважень будь-якій іншій особі; д) право недоторканності на час виконання президентських повноважень; е) загроза відповідальності за посягання на честь і гідність Прези­дента; є) конституційне закріплення загальнообов'язковості його актів; ж) довічне збереження звання Президента; з) право глави держави звертатися до народу з посланнями з метою отримання підтримки політичних ініціатив.

2. Організаційні гарантії - створення Офісу Президента України, Ради національної безпеки та оборони України і мережі консультативних та координа­ційних структур, що здійснюють організаційне, правове, консультативне, інфор­маційне й аналітичне забезпечення діяльності глави держави, детальну підгото­вку президентських рішень, контролюють їх виконання і забезпечують зв'язок Президента з іншими органами державної влади.

Президент України має свій оркестр, який обслуговує державні заходи, що проводяться за участю глави держави або під його особистим патронатом.

3. Матеріально-технічні гарантії - наявність власних бюджетних асигну­вань на представницькі функції, поїздки, утримання апарату тощо; наявність окре­мої резиденції, власних транспортних засобів, охорони. Видатки на утримання Президента України та його Офісу передбачаються у Державному бюджеті ок­ремим рядком.

Деякі матеріально-технічні гарантії зберігаються за Президентом довічно, навіть після виходу його у відставку: а) за ним зберігається розмір посадового окладу; б) йому надається державна дача з необхідним обслуговуванням, охо­роною і транспортним забезпеченням; в) за ним та його дружиною зберігається медичне та санаторно-курортне обслуговування.

4. Символічно-церемоніальні гарантії - «почесні права»: на користування атрибутами президентської влади, на президентське звання, на урочистий прий­ом. Напередодні приведення до присяги новообраного глави держави, 29 листо­пада 1999 р., було видано спеціальний указ, яким встановлено офіційні символи Президента України - прапор (штандарт), знак, гербова печатка і булава, - та закріплено порядок їх використання.

Згідно з ч. 3 ст. 105 Конституції України звання Президента України охоро­няється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту.

Президент України при здійсненні своїх повноважень спирається на консу­льтативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби, склад та структуру яких він визначає самостійно, орієнтуючись при цьому на обсяги коштів, передбачених у Державному бюджеті України, які спрямовуються на діяльність цих структур.

Систему органів, що надають організаційну, матеріальну та іншу допомогу у здійсненні Президентом України своїх конституційних повноважень, становлять:

1) Офіс Президента України;

2) Державне управління справами;

3) Рада національної безпеки і оборони України;

4) Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим;

5) інші органи (ради, комітети, комісії тощо).

Ключове місце з-поміж них посідають Офіс Президента України та Рада національної безпеки і оборони України. Перший забезпечує організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпе­чення здійснення Президентом України конституційних повноважень. Компетен­ція Офісу Президента України визначається Указом Президента України від 25 червня 2019 р. № 436/2019.

Рада національної безпеки і оборони України - координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Відповідно до ст. 107 Конституції України, РНБОу координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Рішення РНБОУ вво­дяться в дію указами Президента України.

Функціями Ради національної безпеки і оборони України є:

1) внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внут­рішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;

2) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час;

3) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзви­чайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Г оловою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.

У разі дострокового припинення повноважень Президента України відпо­відно до ст. 108, 109, 110 і 111 Конституції України виконання обов'язків Голови Ради національної безпеки і оборони України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України.

Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України.

До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою вхо­дять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України.

Членами Ради національної безпеки і оборони України можуть бути керів­ники інших центральних органів виконавчої влади, а також інші особи, визначені Президентом України.

Інші допоміжні органи глави держави охоплюють своєю діяльністю конкре­тний сегмент (різновид) забезпечення реалізації повноважень глави держави з окремих питань.