Конституційно-правові норми: поняття та види
Ключові поняття: конституційно-правові норми; матеріальні та процесуальні норми; структура конституційно-правових норм.
Конституційно-правові норми - це загальнообов’язкові правила поведінки, встановлені або санкціоновані державою з метою охорони та регулювання суспільних відносин, які становлять предмет галузі конституційного права.
Ці норми є особливим різновидом норм національної правової системи. Їм властиві риси, притаманні всім правовим нормам. Разом з тим конституційно-правові норми мають ряд специфічних якостей і ознак, які дають змогу виділити конституційне право в окрему галузь. Від інших видів правових норм вони відрізняються: змістом, оскільки регулюють особливе коло суспільних відносин - відносини народовладдя; установчим характером, оскільки вони встановлюють порядок створення правових норм, обов’язковий для всіх інших галузей права; вищою юридичною силою щодо інших правових норм; особливостями структури (для них, як правило, не є характерною тричленна структура - гіпотеза, диспозиція та санкція).Деякі конституційно-правові норми, а саме норми-принципи, норми-декларації, норми-цілі, взагалі мають лише диспозицію, інші мають і диспозицію, і гіпотезу. Санкція міститься в конституційно- правових нормах лише в окремих випадках.
До характерних ознак конституційно-правових норм необхідно віднести такі: найбільшу стабільність у порівнянні з нормами інших галузей права; підвищений рівень охорони з боку держави; прямий характер їх дії; особливий механізм реалізації.
Конституційно-правовим нормам властивий також політичний характер, оскільки основним предметом цієї галузі права є державно- політичні відносини влади, тобто політичні відносини, що виникають і здійснюються у сфері функціонування держави.
Специфічним є коло суб'єктів, які уповноважені застосовувати конституційно-правові санкції. Це, насамперед, народ, територіальні громади (населення адміністративно-територіальних одиниць), органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Конституційно-правові норми класифікують за різними ознаками. Найпоширенішою є класифікація за їх змістом, який розкривається перш за все через предмет правового регулювання, уявлення про який дає система (зміст) Конституції України. Залежно від змісту конституційно-правові норми поділяють на матеріальні та процесуальні.
Матеріальні норми права виражають зміст діяльності державних органів, визначаючи їх правовий статус, а процесуальні норми закріплюють порядок, способи, методи здійснення цієї діяльності шляхом встановлення конкретних організаційно-правових
(процесуальних) форм реалізації матеріальних норм права. Матеріальні норми відповідають на запитання «що робити?», а процесуальні - «як робити?»; взаємозв'язок між ними - це зв'язок змісту та форми. Конституційне право особливим чином поєднує в собі елементи матеріальних та процесуальних норм, воно є, так би мовити, матеріально-процесуальним. Нині не існує достатніх підстав для виокремлення з конституційного права його конституційно- процесуальної галузі. До того ж у багатьох випадках практично неможливо поділити конституційно-правові норми на матеріальні та процесуальні й зосередити останні в одному процесуальному акті.
Розрізняють також регулятивні та охоронні конституційно-правові норми. Регулятивні норми можуть бути зобов’язальними (які встановлюють обов'язок особи вчинити певні позитивні дії), заборонними (які зобов'язують утримуватися від учинення тих чи інших дій) та уповноважуючими (які дають права на застосування тих чи інших позитивних дій).
За мірою визначеності конституційно-правові норми бувають: абсолютно визначеними, імперативними, які передбачають лише чітко визначений варіант поведінки (приміром, обрання Президента України народом України на основі загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років); відносно визначеними, які передбачають певну свободу вибору.
Відносно визначені норми поділяють на ситуаційні, факультативні, диспозитивні.
Ситуаційні норми дають можливість вирішувати питання залежно від конкретних ситуацій, що складаються у процесі здійснення влади народом України. Факультативні норми, поряд з основним варіантом, передбачають і інший, факультативний варіант. Диспозитивні норми надають право обирати варіант поведінки на власний розсуд, якщо на це в законі немає конкретної заборони.За сферою дії ці норми бувають загальні та локальні. За тривалістю дії - постійні та тимчасові. Їх можна класифікувати також за органами, що видають нормативні акти (норми, видані Верховною Радою України, Президентом України, органами місцевого самоврядування).
За структурою (побудовою) — для них не характерна тричленна структура: найчастіше вони містять лише диспозицію або диспозицію і гіпотезу, досить рідко - санкцію. Частіше у конституційно-правових нормах містяться відсилки до норм поточного законодавства з приводу конкретних санкцій за невиконання тих чи інших конституційних приписів.
Конституційно-правові норми можна поділяти також за їх юридичною силою: норми, що містяться в Конституції та законах України, указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, актах органів місцевого самоврядування тощо.
4.