§ 4. Громадянське суспільство в Україні

Як зазначалося, громадянське суспільство в сучасному його розумінні яв­ляє собою необхідний і раціональний спосіб співіснування людей, який базуєть­ся на свободі, праві і демократії при розумно необхідному втручанні держави.

В Україні, що вже має розвинене і соціально стратифіковане індустріальне суспільство, проблема побудови громадянського суспільства збігається у часі з процесом розбудови держави, оскільки саме її діяльність є серцевиною, ядром, центром, домінантою, концептом організації та трансформації соціуму в грома­дянське суспільство. Треба усвідомити, що громадянське суспільство є не­від'ємною складовою модернізації України, але неможливо просто декларувати побудову громадянського суспільства: воно потребує атмосфери щирої зацікав­леності як з боку громадян, так і з боку держави.

Розбудова громадянського суспільства та соціальної, правової, демокра­тичної держави у третьому десятиріччі незалежної України має отримати вичер­пне соціально-економічне та ідейно-політичне підґрунтя. Створення такого підґ­рунтя є життєво необхідним з огляду на єдність процесів підвищення рівня життя українського народу та досягнення сучасних гуманітарних стандартів розвинених країн Європи.

Як показує практика, проблема формування громадянського суспільства не може вирішуватися вольовим, а тим більше авторитарно-владним методом, оскільки в становленні громадянського суспільства, зокрема в Україні, вирішаль­не значення повинен мати не суб'єктивний фактор, а об'єктивний, природно історичний процес розвитку суспільства, де люди відіграють найважливішу роль, як головна виробнича сила суспільства, основний суб'єкт створення матеріаль­них і духовних цінностей. Отже, громадянське суспільство поєднується з держа­вою завдяки особливому моральному зв'язку. Сутність його полягає в тому, що громадянське суспільство і держава повинні базуватися на однакових мораль­них основах, реалізовувати і дотримуватись у своєму розвитку однакових мора­льних принципів - принципів загальнолюдської моралі. Громадянське суспільст­во органічно взаємопов'язане з державою, воно не існувало до держави і поза державою, і водночас громадянське суспільство має щодо держави верховний суверенітет, сенс якого полягає в тому, що саме інтереси громадянського суспі­льства мають у країні пріоритет щодо державних інтересів, структури державного апарату, форм держави, державно-правового режиму тощо. Це особливо наочно виявляється у сфері захисту прав людини і громадянина, де громадянське сус­пільство може і повинно діяти як сила, що не залежить від держави.

Правовою базою для формування громадянського суспільства в Україні є Конституція України (хоча сам термін «громадянське суспільство» у її тексті не використовується), яка закладає демократичні засади функціонування держави і суспільства. Зокрема, в Основному Законі знайшли своє закріплення положення щодо визнання людини, її життя, здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю (ст. 3), що можливе лише за умови існу­вання дієздатного громадянського суспільства; статусу політичних партій, про­фесійних спілок тощо. Отже, у нашій державі відбувається поступовий процес становлення громадянського суспільства.

Сьогодні в Україні накопичено досвід громадянської самоорганізації та са- мореалізації, що знайшли свій активний вияв через формування громадських організацій та рухів, політичні партій, засоби масової інформації, а також вибори, референдуми, коаліцію, опозицію, лобізм тощо. Тобто маємо досить потужний організаційно-структурний потенціал, спроможний давати можливість громадя­нам реалізовувати власну владну волю - брати участь у процесі прийняття рішень з життєво важливих питань і здійснювати контроль за їх реалізацією. Проте реальний вплив цих структур незначний, а їх можливості обмежені. Не­розвиненість громадянського суспільства в Україні простежується також у низь­кому рівні залученості громадян до організованої громадсько-політичної діяль­ності і в недостатньому рівні політичної ефективності (оцінка суб'єктом можливо­стей свого впливу на політичні події та рішення).

Ураховуючи підвищення ролі громадянського суспільства в різних сферах діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зок­рема щодо впровадження реформ, на підтримку ініціативи громадськості, а також з метою налагодження ефективного діалогу та партнерських відносин органів державної влади, органів місцевого самоврядування з організаціями громадянського суспільства, передусім з питань забезпечення прав і свобод людини та громадянина, керуючись ч. 2 Конституції України та відповідно до п. 28 ч. 1 ст. 106 Конституції України Указом Президента України від 26 лютого 2016 р. № 68/2016 затверджено Національну стратегію сприяння розвитку гро­мадянського суспільства в Україні на 2016-2020 рр., утворено Координаційну раду сприяння розвитку громадянського суспільства як консультативно- дорадчий орган при Президентові України, із залученням до складу представни­ків Кабінету Міністрів України, інших державних органів, органів місцевого само­врядування, наукових установ, а також представників організацій громадянсько­го суспільства, чисельність яких має становити не менше половини складу Ко­ординаційної ради.

Затвердження Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні зумовлене необхідністю створення державою сприятливих умов для розвитку громадянського суспільства, різноманітних форм демократії, участі, налагодження ефективної взаємодії громадськості з органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Як показує досвід демократичних держав, розвиток громадянського суспі­льства за системної державної підтримки дає змогу залучати додаткові людські, організаційні, фінансові та технічні ресурси для надання соціальних та інших суспільно значущих послуг, сприяння процесу децентралізації державного уп­равління і підвищенню його якості, а також скороченню державних видатків і запобіганню корупційних ризиків.

До основних проблем розвитку громадянського суспільства в Україні на­лежать такі:

1) взаємодія органів державної влади, органів місцевого самоврядування з громадськістю залишається малоефективною через недостатню прозорість діяльності цих органів та забюрократизовані процедури такої взаємодії, низький рівень взаємної довіри;

2) негативний вплив на розвиток громадянського суспільства та забезпе­чення прав і свобод людини та громадянина справляють тимчасова окупація Російською Федерацією Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та військова агресія Росії в окремих районах Донецької і Луганської областей, існу­ючі у зв'язку з цим перешкоди в утворенні і діяльності організацій громадянсько­го суспільства на відповідних територіях;

3) недосконалість чинного законодавства створює штучні бар'єри для ре­алізації громадських ініціатив, утворення та діяльності окремих видів організацій громадянського суспільства, розгляду та врахування громадських пропозицій органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

4) рівень гармонізації законодавства України із законодавством Європей­ського Союзу та врахування кращого міжнародного досвіду у сфері розвитку громадянського суспільства є недостатнім;

5) відсутність структурованості українського суспільства, яка б відповіда­ла реаліям сьогодення та моделі його розвитку.

Такий стан справ призвів до відсутності ефективного громадського контро­лю за діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування; недосконалої практики залучення громадськості до формування та реалізації державної політики і вирішення питань місцевого значення; відсутності дієвого механізму захисту від шахрайства та інших зловживань у сфері благодійництва. Більшість організацій громадянського суспільства не має доступу до державної фінансової підтримки через її обмежений обсяг. Має місце незастосування про­зорих конкурсних процедур та надання необґрунтованих переваг окремим видам організацій громадянського суспільства. Не повною мірою використовується органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування потенціал організацій громадянського суспільства для надання соціальних та інших суспі­льно значущих послуг. Спостерігається тенденція надання переваги у цій сфері державним і комунальним підприємствам та установам, що не сприяє підвищен­ню якості послуг та призводить до надмірного зростання бюджетних видатків. Недостатніми є стимули щодо здійснення підприємницької діяльності, спрямо­ваної на вирішення соціальних проблем (соціальне підприємництво), долучення підприємницьких організацій до надання соціальних послуг щодо сприяння у працевлаштуванні та професійній підготовці соціально вразливих верств насе­лення. Також відсутня єдина державна інформаційно-просвітницька політика у сфері сприяння розвитку громадянського суспільства.

Революція Гідності відкрила новий етап в історії розвитку громадянського суспільства, продемонструвала вплив громадськості на суспільно-політичні перетворення, стала поштовхом для оновлення та переформатування влади. Налагодження ефективної взаємодії громадськості з органами державної влади, органами місцевого самоврядування на засадах партнерства, забезпечення додаткових можливостей для реалізації та захисту прав і свобод людини та громадянина, задоволення суспільних інтересів з використанням різноманітних форм демократії, участі у громадських ініціативах та самоорганізації стали пер­шими кроками у побудові громадянського суспільства в Україні.