§ І. Гендерна рівність як складова загального принципу рівності прав

Одним із найвагоміших загальнолюдських принципів є принцип рівності - визнання того, що всі люди мають бути рівними між собою незалежно від будь- яких особливостей.

Однією з таких особливостей людини є її стать.

Гендер у перекладі з англійської мови означає біологічні, соціальні, куль­турні особливості людини залежно від статі. Гендер стосується не лише чолові­ків та жінок як окремих індивідів, а й характеризує відносини між ними як соціа­льно-демографічними групами. Загалом під гендерними відносинами розумі­ють реалізацію соціальних ролей жінок і чоловіків, дівчаток та хлопчиків, і те, як вони соціально вибудовуються.

Конструювання та зміна гендерних ролей залежить від правової системи суспільства та держави, часу, культури, традицій, справедливого розподілу матеріальних ресурсів, закріплення прав, свобод та обов'язків тощо.

З погляду права гендер - це впорядкована модель соціокультурних від­носин, яка передбачає рівність соціальних та юридичних можливостей, що не залежать від статі особи.

Поняття «гендер» та «стать» слід розрізняти, оскільки, з правової точки зору, вони не є ідентичними та взаємозамінними. На відміну від «гендера», який розглядається як поняття, що виражає психологічні, соціальні, культурні особли­вості, незалежні від тих, що опосередковують біологічну стать, «стать» визначає анатомо-біологічні особливості особи, наявність тих чи інших вроджених (або набутих) анатомічних відмінностей. При цьому біологічна стать має дуже обме­жену варіативність, тоді як варіації гендеру є значними.

Гендер має певну структуру, до якої входять такі поняття, як «маскулін- ність», «фемінність» та «андрогінність». Поняття «маскулінність» (лат. тазсиііпиз - чоловічий; тут - мужність, сила) та «фемінність» (лат. їетіпа - жінка, самка; тут - жіночність) не пов'язані з біологічною статтю. Вони означають

характеристики, історично сформовані особливостями культури певного суспіль­ства. Маскулінність асоціюється з активністю, незалежністю, самовпевненістю, а фемінність - із залежністю, несміливістю, сентиментальністю. Вищий рівень споріднення рис маскулінності та фемінності, досягнутий однією особою, свід­чить про її андрогінність (грец. апбгодупоз - двостатевий). Під андрогінністю розуміють індивідуальну здатність особи залежно від конкретних ситуативних умов діяти водночас і по-жіночому, і по-чоловічому.

Маскулінність, фемінність та андрогінність є передумовами певної моделі соціальної поведінки. Андрогінна особа має більший вибір варіантів моделюван­ня поведінки, є гнучкішою щодо пристосування у сучасному соціумі. Як резуль­тат - така особа здатна максимально реалізувати свої права, гарантовані дер­жавою, незважаючи на належність до тієї чи іншої біологічної статі. Тобто пред­ставник однієї статі може виконувати ролі, які суспільство вважає притаманними іншій статі. Зараз жінка може виконувати роботу та обіймати посади, які навіть 50 років тому вважалися суто чоловічими, наприклад державне управління, служба у воєнізованих формуваннях тощо. Водночас чоловіки отримали право виходу у декретну відпустку по догляду за дитиною, що ще кілька десятиліть тому було неприйнятним, незрозумілим для суспільства та не передбачено законодавством.

Розмежувати поняття «стать» та «гендер» можна на основі нижченаведе- них ознак.

Ознаки статі:

- з'являються природним шляхом (без зовнішнього впливу, від народжен­ня людини);

- є універсальними, не залежать від соціальних факторів, держави, куль­тури, релігії (наприклад, лише жінки народжують дітей);

- у процесі еволюції не змінюються (існували з моменту появи людства);

- властиві лише одній статі.

Ознаки гендеру:

- є культурною традицією (сформовані у процесі розвитку суспільства);

- мають істотні відмінності залежно від держави і, навіть, від місцевості, де людина мешкає, чи соціального прошарку в одній державі;

- можуть змінюватися з часом;

- властиві людям різної статі.

Наприкінці XX - на початку XXI ст. актуальність питань, пов'язаних із ген­дерною рівністю в усіх сферах життя людства, зросла, адже процес формування конституційного законодавства у сучасних державах характеризується деклару­ванням у ньому принципу рівних прав і можливостей. Конституційне закріплення рівності статей є характерним нарівні з такими особливостями, як національна і расова незалежність, мова, віросповідання, соціальне походження, політичні переконання тощо.

Цінність демократичних принципів і фундаментальних прав людини вима­гає забезпечення справедливої гендерної рівності. Рівність чоловіків і жінок

Розділ 8. Гендерна рівність як основа демократичного суспільства належить до основних прав людини, тому закріплення цього принципу є важли­вим для забезпечення прав і свобод людини і громадянина загалом. У концепту­альному плані цей принцип пронизує всі конституційні права і свободи.

Гендерна рівність - рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Конструкція тендерної рівності розкривається через категорію прав людини як універсального стандарту рівності, який є єдиним для обох статей. Гендерна рівність є принципом правового статусу людини, до складу якого входять: рівні права, свободи та обов'язки жінки і чоловіка; врахування особливостей (фізіоло­гічних, психологічних тощо) статей у правовому регулюванні; система засобів гарантування рівності статей у державі.

Рівність прав - це законодавче наділення однаковими правами осіб чо­ловічої та жіночої статей у всіх сферах життя; рівність можливостей - забез­печення (гарантії) на практиці рівних умов щодо рівного розподілу, використання політичних, економічних, соціальних та культурних цінностей, які виключають дискримінацію та обмеження будь-якої статі, що негативно впливають на життє­діяльність і самовираження; забезпечення рівних умов для реалізації прав та можливостей; гендерна симетрія - стан, при якому принцип рівних прав і мож­ливостей для жінок і чоловіків реалізований на практиці.

Структурними елементами тендерної рівності є:

а) формальна рівність (закріплена законодавчо);

б) рівність можливостей (правове врівноваження вихідних умов для усіх людей, незалежно від їх індивідуальних особливостей);

в) рівність результату (цілеспрямоване забезпечення ліквідації для конку­руючих сторін перешкод, які можуть бути зумовлені попередньою дискримінацією).

Безперечно, традиції, звичаї усталеної моралі, політичні норми, норми ре­лігії та інші соціальні норми різних держав суттєво впливають на законодавче закріплення рівних прав і можливостей. Справедлива рівність можлива лише як рівність можливостей у реалізації здібностей, як надання рівних прав для розви­тку тих природжених і набутих якостей, якими люди наділені, як справедливий розподіл прав і обов'язків, тобто як доступність справедливості.

Суттєвою перешкодою на шляху розвитку людства, яка нині притаманна всім суспільствам, незалежно від політичного устрою та рівня соціально-еко­номічного розвитку і виявляється в неоднакових можливостях жінок і чоловіків щодо структур влади, сфери освіти та зайнятості, доходу та власності, є гендер­на нерівність.

Гендерна нерівність - нерівні права жінок і чоловіків, які створюють систему обмежень або привілеїв за ознакою статі. До тендерної нерівності також можна віднести нерівні умови для реалізації рівних прав жінок і чоло­віків.

Крайнім проявом тендерної нерівності є гендерна дискримінація - дові­льне, необґрунтоване, невиправдане обмеження прав і можливостей людей (як

жінок, так і чоловіків) залежно від їх статі, що зменшує для них можливості у різних сферах життєдіяльності суспільства.

В основі тендерної дискримінації за статевою ознакою лежить сексизм - система упереджених поглядів і думок, зневажливе ставлення до представни­ків тієї чи іншої статі (дискримінація при прийнятті на роботу, в оплаті праці, в кар'єрному зростанні).

Історично склалося, що цей прояв дискримінації частіше виникає щодо жі­нок. Але сексизм може мати місце стосовно будь-якої статі.

Ще одним фактором, який впливає на реалізацію принципу тендерної рів­ності у конкретному суспільстві, є гендерні стереотипи. Вони можуть створювати умови як для реалізації тендерної рівності, так і тендерної нерівності. Як приклад можна навести діючі у суспільстві, але законодавчо не закріплені «норми пове­дінки та дій» - переконання, що місце жінки на кухні; жінка повинна займатися вихованням дітей; активність повинен проявляти чоловік; права на дошлюбні стосунки мають лише чоловіки; основні риси характеру жінки - м'якість і слаб­кість; чоловік зобов'язаний забезпечувати сім'ю; при розлученні подружжя діти залишаються з матір'ю.

Варто звернути увагу на те, що однією із соціальних передумов різного роду викривлень та перекосів при реалізації принципу рівності прав жінок і чоло­віків є гендерна асиметрія - непропорційна представленість соціальних і культурних ролей обох статей (а також уявлень про них) у різних сферах життя. Гендерна асиметрія є формою приниження прав як жінок, так і чоловіків.

Асиметрія має значні прояви у багатьох сферах. Найменша кількість жінок представлена у таких галузях, як інформаційні технології, антикризове управлін­ня, будівництво та нерухомість, виробництво та технології, видобуток сировини (7-15 %). Попри встановлені законами рівні можливості для професійного роз­витку, більшість жінок дотримуються усталених стереотипів щодо сфери їх про­фесійної діяльності - управління персоналом, фітнес, творчість та розваги, освіта, туризм, готелі, ресторани тощо.

Звертаючись до положень конституцій деяких зарубіжних країн, можна по­мітити тенденцію до розширення переліку ознак, за якими заборонена дискримі­нація. Так, у Конституції Республіки Сербія 2006 р. зазначено, що усі мають право на рівний захист, без дискримінації. Будь-які форми прямої і непрямої дискримінації за будь-якою ознакою, як-то раса, стать, національне походження, народження, релігія, політична чи інша думка, майновий статус, культура, мова, вік, розумова чи фізична нездатність, - заборонені (ст. 21).

Не вважаються дискримінацією за ознакою статі:

- спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів та грудного вигодо­вування дитини;

- обов'язкова строкова військова служба для чоловіків, передбачена законом;

- різниця в пенсійному віці для жінок і чоловіків, передбачена законом;

- особливі вимоги щодо охорони праці жінок і чоловіків, пов'язані з охоро­ною їх репродуктивного здоров'я;

- позитивні дії, тобто спеціальні тимчасові заходи, що мають правомірну об'єктивно обґрунтовану мету, спрямовану на усунення юридичної чи фактичної нерівності у можливостях жінок і чоловіків щодо реалізації прав і свобод, встано­влених законодавством.