§ і. Форма держави як інститут конституційного права
Форма держави в найбільш загальному вигляді визначає, на яких принципах побудована і як територіально організована державна влада. Вона визначає структуру, принципи взаємовідносин основних органів держави (парламенту, уряду, глави держави), розподіл держави на складові частини, юридичний статус цих частин, а також методи діяльності держави, характер її прямих і зворотних зв'язків із громадянами.
Вивчення форми держави може розглядатися різнопланово. Науково- пізнавальний (гносеологічний) підхід до вивчення форми держави дозволяє виявити взаємозв'язок між формою держави і її змістом, сутністю. Цим займається, головним чином, теорія держави і права. Інструментальний (практично-політичний) підхід припускає дослідження форми держави щодо забезпечення ефективності державного керівництва, дієвості управління, стабільності уряду, взаємовідносин уряду з народом тощо. Цим займається наука конституційного права.
Форми зарубіжних держав відрізняються великою різноманітністю. Вони складаються під впливом комплексу природно-географічних, історичних, політичних, соціально-економічних і культурно-релігійних чинників. Зокрема, на різноманіття форм держави можуть впливати такі фактори, як: умови утворення держави (федеративна форма територіального устрою держави в США), історичні традиції (монархія у Великій Британії), перипетії внутрішньополітичної боротьби (кількаразові модифікації форми деяких держав Африки), система морально- релігійних цінностей, що панує в суспільстві (теократична республіка в Ірані), внутрішньополітичний фактор, реальне співвідношення сил основних соціальних груп, їх політичних представників; національний фактор (може бути фактором, що впливає на вибір форми територіального устрою); ментальний фактор, тобто рівень і особливості політичної свідомості народу, культури та традиції; географічний фактор (розмір території та кількість населення, специфічність ландшафту, особливості клімату); міжнародний фактор, тобто особливості міжнародно- політичної ситуації на момент державотворення, вплив на вибір форми з боку інших держав та міжнародних організацій; персональний фактор, тобто погляди конкретних впливових осіб (наприклад, погляди Ш.
де Голля обумовили специфіку П'ятої республіки у Франції).Форма держави є об'єктом конституційного регулювання. Окремі елементи, що становлять поняття «форма держави» закріплюються в тексті основного закону (наприклад, в Іспанії, Франції, ФРН), або в окремих конституційних законах (наприклад, у Швеції).
Якщо в конституції відсутня спеціальна глава про форму держави, то відповідні норми звичайно розміщуються в розділі, що закріплює основи конституційного ладу. Як правило, ці норми забезпечуються підвищеним правовим захистом (наприклад, заборона на перегляд республіканської форми правління в Італії). Окремі положення можуть бути включені в розділи, що встановлюють територіальну організацію держави й організацію органів державної влади.
У країнах, де відсутня писана конституція, форма держави визначається не стільки статутом (законом), скільки конвенційними нормами, що складаються в процесі багатовікової еволюції державних інститутів (наприклад, правовий статус глави держави - монарха у Великій Британії і його взаємовідносини з урядом).
Поняття «форма держави», охоплюючи найбільш суттєві аспекти організації державної влади, є достатньо складним за своїм змістом та вказує на те, які органи представляють державну владу, порядок утворення (формування) цих органів, термін їх повноважень, взаємовідносини між органами держави (у тому числі центральних і місцевих), методи, засоби, прийоми здійснення державної влади. Форма держави являє собою порядок організації та здійснення державної влади.
Поняття «форма держави» структурно складається з таких елементів, як: форма правління - характеризує порядок організації вищих органів державної влади та поділ повноважень між ними; форма територіального устрою - характеризує порядок територіальної організації публічної влади, поділ повноважень між центральними та місцевими органами державної влади, органами місцевого самоврядування; політичний режим - характеризує порядок здійснення державної влади.
Сукупність усіх трьох елементів утворює форму держави в широкому розумінні. У більш вузькому розумінні до форми держави відносять лише форму правління й форму територіального устрою.
Відповідно до цих елементів існує така типологія держав:
1) залежно від форми державного правління розрізняють монархічні і республіканські держави;
2) залежно від форми територіального устрою - унітарні, федеративні.
3) залежно від форми політичного режиму - демократичні, недемократичні (авторитарні й тоталітарні).