Державна мова в Україні

Ключові поняття: державна мова; мови національних меншин.

Державною мовою вважається визнана конституцією або чинним законодавством основна мова держави. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади державної мовної політики», державна мова - це закріплена законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, установах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова. Це покладає на державу обов’язок забезпечувати всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Держава гарантує вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов

БонякВ.О., ЗавгороднійВ.А., СамотугаА.В., ФілянінаЛ.А. національних меншин України.

Питання мовної політики в Україні регулюються також іншими конституційними нормами. Так, у ст. 24 Основного Закону закріплено недопустимість привілеїв чи обмежень за мовними ознаками. Окремі статті Конституції України містять вимоги про обов’язкове володіння державною мовою Президентом України, професійними суддями, суддями Конституційного Суду. У законодавстві України передбачено також вимогу володіння українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування, особами, які вступають до громадянства України. У ст. 92 Конституції підкреслено, що порядок застосування мов в Україні визначається винятково законами.

Частково мовне питання регулюється також Законом України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 р.

Також, вищезгадуваним Законом України «Про засади державної мовної політики» надано визначення:

- регіональної мови або мови меншини як мови, яка традиційно використовується в межах певної території держави громадянами цієї держави, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави, та/або відрізняється від офіційної мови (мов) цієї держави;

- мови національних меншин - мова меншини, що об’єднана спільним етнічним походженням.

Держава визначила своїм завданням регулювання суспільних відносин у сфері всебічного розвитку і вживання української як державної, регіональних мов або мов меншин та інших мов, якими користується населення країни в державному, економічному, політичному і громадському житті, міжособовому та міжнародному спілкуванні, охорону конституційних прав громадян у цій сфері, виховання шанобливого ставлення до національної гідності людини, її мови і культури, зміцнення єдності українського суспільства.

Державна мовна політика України базується на визнанні і всебічному розвитку української мови як державної і гарантуванні вільного розвитку регіональних мов або мов меншин, інших мов, а також права мовного самовизначення і мовних уподобань кожної людини. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про засади державної мовної політики», цілями та принципами державної мовної політики є:

1) визнання всіх мов, які традиційно використовуються в межах держави чи її певної території, національним надбанням, недопущення привілеїв чи обмежень за мовними ознаками;

2) забезпечення всебічного розвитку і функціонування української

мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території держави із створенням можливості паралельного використання регіональних мов або мов меншин на тих територіях і в тих випадках, де це є виправданим;

3) сприяння використанню регіональних мов або мов меншин в усній і письмовій формі у сфері освіти, в засобах масової інформації і створення можливості для їх використання у діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, в судочинстві, в економічній і соціальній діяльності, при проведенні культурних заходів та в інших сферах суспільного життя в межах територій, на яких такі мови використовуються, та з урахуванням стану кожної мови;

4) підтримання і розвиток культурних взаємин між різними мовними групами;

5) забезпечення умов для вивчення української мови як державної, регіональних мов або мов меншин, інших мов і викладання цими мовами з урахуванням стану кожної мови на відповідних рівнях освіти у державних і комунальних навчальних закладах;

6) сприяння здійсненню наукових досліджень у сфері мовної політики;

7) розвиток міжнародного обміну з питань, що охоплюються цим Законом, стосовно мов, які використовуються у двох або декількох державах;

8) поважання меж ареалу розповсюдження регіональних мов або мов меншин з метою забезпечення того, щоб існуючий або новий адміністративно-територіальний устрій не створював перешкод для їх розвитку;

9) застосування принципу плюрилінгвізму, за якого кожна особа в суспільстві вільно володіє кількома мовами, на відміну від ситуації, коли окремі мовні групи володіють тільки своїми мовами.

Важливою є також вказівка на те, що держава сприяє розвитку багатомовності, вивченню мов міжнародного спілкування, насамперед тих, які є офіційними мовами Організації Об’єднаних Націй, ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій.

Ст. 8 Закону України «Про засади державної мовної політики» регламентує, що публічне приниження чи зневажання, навмисне спотворення державної, регіональних мов або мов меншин в офіційних документах і текстах, що веде до створення перешкод і обмежень у користуванні ними, порушення прав людини, а також розпалювання ворожнечі на мовному ґрунті тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 161 Кримінального кодексу України. Також визначено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої мовні права і свободи від порушень і протиправних посягань; кожному гарантується право на захист у відповідних державних органах і суді своїх мовних прав і законних інтересів, мовних прав і законних інтересів своїх дітей, на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, юридичних і фізичних осіб, якими порушуються мовні права і свободи людини і громадянина. Теж законодавчо встановлено право кожного звертатися за захистом своїх мовних прав і свобод до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та після використання всіх національних форм і засобів правового захисту звертатися за захистом своїх мовних прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Отже, основи державної мовної політики визначаються Конституцією України, а порядок застосування мов в Україні - виключно Законом України «Про засади державної мовної політики», з норм якого мають виходити інші правові акти, що визначають особливості використання мов у різних сферах суспільного життя.

Українська мова є рідною для 67,5 % населення України, тобто для 33 млн. осіб (перепис населення 2001 р.) і має до 50 млн. носіїв (рідна та друга мова) в Україні та за її межами.

24.