Акти Верховної Ради України
Ключові поняття: закон, постанова, заява, звернення, декларація.
Стаття 91 Конституції України передбачає, що Верховна Рада приймає закони, постанови та інші акти.
Закон - це нормативно-правовий акт, що приймається органом законодавчої влади (Верховною Радою України), або безпосередньо народом України (на всеукраїнському референдумі) з дотриманням вимог законодавчої процедури, який має вищу (відносно всіх інших нормативно- правових актів) юридичну силу та регулює найбільш важливі суспільні відносини переважно загального характеру.
Закон може бути змінений або скасований лише Верховною Радою України. Конституційний Суд України може визнати закон неконституційним повністю або в окремій частині, внаслідок чого він або його окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність, але це не означає скасування або зміни самого закону. Закон має певну структуру, основними елементами якої є: реквізити закону (його назва; найменування органу, який прийняв закон; дата прийняття; підпис особи, уповноваженої підписувати закони); преамбула; статті та рубрики (глави, розділи тощо) закону.Постанова - ненормативний акт, за допомогою якого Верховна Рада оформлює свої дії щодо самоорганізації (обрання керівних посадових осіб Верховної Ради, утворення комітетів та обрання їх голів), обрання, призначення, затвердження відповідних посадових осіб тощо.
З практики Верховної Ради відомі також такі акти, як заяви, звернення та декларації.
Заяви та звернення - це акти ненормативного характеру, які містять заклики до парламентів, інших вищих органів зарубіжних країн здійснити певні дії (або утриматися від здійснення певних дій) з метою підтримання миру, подальшого розвитку дво- та багатосторонніх відносин, усунення джерел ускладнення міжнародного становища в цілому чи двосторонніх відносин.
Декларація - це акт, який в загальній, принциповій формі передає основні властивості конституційно-правового регулювання, виражає наміри та зобов’язання учасників правових відносин. Декларації, прийняті Верховною Радою (зокрема, Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р., Декларація прав
національностей України від 1 листопада 1991 р.), мають нормативний характер, але безпосереднє їх застосування, в силу загального характеру норм декларацій, ускладнено. Декларативні положення реалізуються, як правило, з допомогою більш конкретних приписів.
Постанови та інші акти (резолюції, декларації, звернення, заяви) Верховної Ради приймаються більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу, крім випадків, визначених Конституцією України. Підписані Президентом України закони публікуються в газеті «Голос України» та у Відомостях Верховної Ради України.
53.