§ 3. Зміст авторських договорів

Об'єктом договору, як вже зазначалось, є результат творчої праці — твір, втілений у таку об'єктивну форму, що робить його придатним для сприймання іншими особами, відтворення і розповсюдження.

Використання твору допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, яка має авторське право (ст.29 Закону про авторське право). Форма авторського договору письмова, якщо законодавством не передбачено інше. Недодержання простої письмової форми, що вимагається законом, у разі виникнення спору позбавляє сторони посилатися для підтвердження угоди на показання свідків. Проте недодер

407

жання письмової форми не тягне за собою недійсності авторського договору. Більше того, закон допускає можливість в окремих випадках укладати авторський договір в усній формі, наприклад, про опублікування творів у періодичних виданнях та енциклопедіях.

Строки в авторських договорах мають істотне значення. Для різних авторських договорів вони неоднакові. У видавничому договорі слід розрізняти строк його дії, строки випуску твору у світ, строк подання роботи до видавництва за договором замовлення, строки для розгляду і оцінки твору та інші. Відповідно до чинного законодавства видавничий договір діє протягом встановленого строку.

Строк для випуску твору в світ коротший від строку дії видавничого договору. Цей строк конкретизується в Типових видавничих договорах. Так, твір обсягом до 10 авторських аркушів має бути випущений в світ протягом одного року, понад 10 авторських аркушів — протягом двох років.

Типові видавничі договори передбачають також конкретні строки подання твору до видавництва. Строк, протягом якого автор зобов'язаний створити і передати видавництву обумовлений договором твір, визначається тільки угодою сторін, він не підлягає нормуванню.

Строки для розгляду і оцінки твору нормовані і не можуть змінюватися угодою сторін ні в більший, ні в менший бік.

Відповідно до Типового видавничого договору рукопис вважається таким, що надійшов до видавництва, якщо він поданий комплектне, належним чином оформлений і протягом 10 днів після його одержання видавництво не пред'явило авторові претензій щодо оформлення чи комплектності рукопису.

Протягом ЗО днів і додатково ще по 4 дні на кожний авторський аркуш видавництво зобов'язане розглянути поданий у належному вигляді рукопис і повідомити автора або про схвалення твору, або про його відхилення на підставах, передбачених договором, або про внесення до твору необхідних поправок з точним визначенням їх суті. Виправлений автором рукопис видавництво повинно розглянути протягом 15 днів і додатково по 2

408

дні на кожний авторський аркуш. Якщо авторові протягом вказаного строку не буде надіслано повідомлення, твір вважається схваленим Для інших видів авторських договорів відповідними типовими договорами також встановлені конкретні строки для створення і передачі твору організації, для його розгляду і оцінки, але іншої тривалості.

Усі авторські договори двосторонні, тобто кожна із сторін наділена певними правами і обов'язками.

Обов'язки автора твору.

Автор твору зобов'язаний (там, де це передбачено Типовим договором) вносити за вказівкою організації зміни і поправки, якщо вони не виходять за межі умов договору. Інколи виникає необхідність внести відповідні зміни, поправки або доповнення навіть після схвалення твору. У таких випадках автор зобов'язаний доопрацювати твір, внести відповідні зміни, поправки чи доповнення.

Автор зобов'язаний на вимогу видавництва і без додаткової винагороди вичитати коректуру, для чого угодою сторін визначається певний строк.

Обов'язки організації, яка використовує твір. Організація, з якою укладено авторський договір про створення і передачу для використання твору, зобов'язана прийняти обумовлений договором твір, розглянути його в установлені строки і відповідно оцінити його. Власне прийняти твір означає схвалити якість оформлення твору. Якщо твір оформлено належним чином, автору видається розписка (повідомлення) про те, що твір прийнято. В установлені строки видавництво має розглянути твір і прийняти рішення про схвалення твору, його доробку або відхилення. Якщо доробка твору з об'єктивних причин неможлива або після доробки було визнано його непридатність до використання, авторський договір підлягає розірванню.

Основним обов'язком організації, яка прийняла твір для використання, є випуск його у світ в установлені строки. Відповідно до Закону про авторське право твір вважається випущеним у світ (опублікованим), якщо випущено в обіг примірники твору або твір публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню або будьяким іншим способом повідомлений невизначеному колу осіб.

Якщо ж організація протягом визначеного договором строку не здійснила або не почала використання схваленого нею твору,

409

вона зобов'язана на вимогу автора сплатити йому обумовлену винагороду повністю, якщо не доведе, що використати твір не змогла з обставин, які не залежать від автора.

Глава 25 Захист авторських прав і суміжних прав

Захист майнових і особистих немайнових прав авторів здійснюється нормами різних галузей права — кримінального, адміністративного, цивільного.

Проте часто порушення особистих прав автора завдає йому і майнових збитків (наприклад, використання твору без згоди автора і без виплати йому винагороди). Порушення майнових прав тягне за собою обов'язок порушника відшкодувати автору завдані збитки.

Захист інтересів автора та його правонаступників в Україні і за кордоном здійснює Державне агентство України з авторських і суміжних прав, яке наділене широкими повноваженнями. ДААСП України представляє і захищає інтереси літераторів, художників, журналістів, кінематографістів, у тому числі й іноземних. На прохання авторів ДААСП України захищає їхні інтереси у взаємовідносинах з видавництвами, збирає від усіх видовищних підприємств винагороду за публічне виконання творів на території України і за кордоном та виплачує її авторам чи їх правонаступникам, одержує і виплачує українським та іноземним авторам, їхнім правонаступникам потиражну винагороду за видання творів художньої літератури, за кінофільми, телефільми, використання творів образотворчого мистецтва тощо. Представники ДААСП України виступають у суді від імені авторів та їхніх правонаступників у позовах, що випливають з авторського права.

Закон чітко визначає, що є порушенням авторського права і суміжних прав. Зокрема, порушенням авторського права і суміжних прав є:

410

— будьяке відтворення, розповсюдження та інше використання. а також ввезення в Україну без дозволу осіб, які мають авторське право чи суміжні права, примірників творів, фонограм, програм мовлення;

— ввезення на територію України примірників творів і фонограм, які в Україні охороняються, із країн, де ці твори і фонограми не охороняються.

Примірники творів і фонограм, виготовлених і розповсюджених з порушенням авторського права і суміжних прав, є контрафактними, тобто незаконно виготовленими.

У разі порушення авторського права і суміжних прав суд чи арбітражний суд може постановити рішення чи ухвалу про заборону випуску твору, виконання постановки, фонограми, передачі в ефір і по проводах, про припинення їх розповсюдження, про вилучення, конфіскацію всіх примірників твору або фонограм та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення.

Суд чи арбітражний суд може також винести рішення про знищення або відчуження всіх примірників твору або фонограми, визнаних контрафактними.

У разі порушення авторського права і суміжних прав потерпілі мають право вимагати:

— відшкодування збитків, завданих порушенням, у тому числі втраченої вигоди;

— вилучення та спрямування на їх користь прибутків порушника, одержаних ним у результаті порушення авторського права і суміжних прав, замість відшкодування збитків;

— виплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних розмірів заборітної плати замість відшкодування збитків чи стягнення прибутків. Остаточну суму визначає суд.

Крім зазначених санкцій суд чи арбітражний суд за порушення авторського права або суміжних прав стягує з порушника штраф в розмірі 10 відсотків від суми, присудженої судом на користь позивача.

Потерпілі мають також право вимагати відшкодування моральної шкоди в розмірі, що визначається судом.

411

Підрозділ 2 Право промислової власності

Другу групу видів творчості становить науковотехнічна діяльність, результати якої називають промисловою власністю. За Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р., до якої приєдналася Україна, до об'єктів промислової власності відносять винаходи, загальнокорисні зразки, промислові малюнки і моделі, фабричні товарні знаки, знаки обслуговування, фірмене найменування і вказівки про місце походження або найменування місця походження, а також запобігання недобросовісній конкуренції.

У цьому переліку не йдеться про раціоналізаторські пропозиції, секрети виробництва (ноухау), селекційні досягнення. Проте в пункті 3 статті І цієї конвенції уточнюється, що об'єктами промислової власності можуть бути усі продукти як вироблювані, так і природного походження.

Отже, промислову власність можна визначити як результати науковотехнічної творчості, які можуть бути використані на користь людини в будьякій її доцільній діяльності.

Україна поставила собі за мету докорінно оновити суспільство, перебудувати господарський механізм і врештірешт істотно поліпшити добробут народу.

Винахідництво — це одна з об'єктивно необхідних стадій у процесі перетворення науки на безпосередню продуктивну силу. З одного боку, воно стикується з науковою діяльністю, насамперед з її результатами — відкриттями, а з другого — забезпечує суспільне виробництво необхідними засобами, знаряддями, технологіями, матеріалами тощо. Досягнення науки стають фундаментальною базою для технічної творчості, яку постійно стимулює гостра потреба суспільного виробництва у новій техніці, технології, матеріалах та інших знаряддях і засобах. У силу цих факторів значення винахідництва для підвищення суспільного виробництва, розв'язання суспільноекономічних проблем важко переоцінити. Створення і впровадження технічних удосконалень значною мірою залежить від правильного регулювання творчої діяльності, яка полягає у пошуках нових рішень з метою підвищення рівня виробництва. Розробка таких рішень, їх оформлення, використання у народному господарстві породжують ряд

412

правових відносин між авторами пропозицій, їхніми володільцями та особами й організаціями, шо їх використовують. Ці відносини регулюються правом промислової власності або патентним правом, оскільки основним правоохоронним документом, яким захищаються об'єкти промислової власності, є патент (деякі результати науковотехнічної творчості охороняються свідоцтвами).

Патентне законодавство в Україні формується досить активно, оскільки така форма охорони результатів творчої діяльності відповідає вимогам ринкової економіки. Воно має передусім стимулювати широкий розвиток науковотехнічної творчості і використання її досягнень у народному господарстві України.

Основними джерелами законодавства України про промислову власність на сьогодні є: Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р.; Закон України «Про основи державної політики в сфері науки і науковотехнічної діяльності» від 13 грудня 1991 р.;

Закон України «Про науковотехнічну інформацію» від 25 червня 1993 р.; Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р.; Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р.; Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р.; Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21 квітня 1993 р.; Закон України «Про тваринництво» від 15 грудня 1993 р.; Положення про Державне патентне відомство України від 21 липня 1992 р.; Тимчасова методика (основні положення) визначення доходу від використання винаходів та раціоналізаторських пропозицій та ін.

Важливим джерелом патентного права України є міжнародні договори. Кабінет Міністрів України своєю заявою від 26 серпня 1992 р. проголосив про приєднання України до Паризької конвенції про охорону промислової власності, Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, до Договору про патентну кооперацію. Уряд України взяв на себе обов'язки, що випливають із зазначених конвенцій. Угоди і Договору. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про промислову власність, то застосовуються правила міжнародного договору.

Іноземні особи мають рівні з особами України права, передбачені законодавством України про промислову власність, відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності. Іноземні та інші особи, що проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, реалізують свої права через представників — патентних повірених, які мають

413

бути зареєстровані в Державному комітеті України з питань інтелектуальної власності України (Держпатент України).