§ 6. Визнання громадянина безвісно відсутнім і оголошення громадянина померлим

У таких випадках на допомогу приходять цивільноправові інститути визнання громадянина безвісно відсутнім і оголошення громадянина померлим.

На думку більшості учених, підставою оголошення громадянина померлим є презумпція смерті громадянина.

Що ж до безвісної відсутності громадянина, то тут ситуація дещо інша. В разі судового визнання громадянина безвісно відсутнім, як справедливо вважав В. Воложанін, суд лише констатує факт відсутності особи, а не виходить із будьякого припущення. Наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім зовсім не такі, щоб припускати щонебудь, скоріше, йдеться про усунення відсутності в достовірній інформації про причини відсутності суб'єкта правовідносин1. 1 Громадянин може бути в судовому порядку визнаний безвісно відсутнім, якщо протягом одного року в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування (ч. 1 ст. 18 ЦК).

Річний строк у цьому разі починається з дня, коли були одержані останні відомості від відсутнього. В разі, коли його неможливо встановити, слід керуватися правилами ч. 2 ст. 18 ЦК: початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, в якому були одержані останні відомості про відсутнього, а при неможливості встановити цей місяць — перше січня наступного року.

Визнання громадянина безвісно відсутнім здійснюється в порядку особливого провадження (глава 35 ЦПК).

' Див.: Вопожанин В. П. К вопросу о юридических предположениях в советском гражданском праве и процессе // Уч. зап. Свердл. юрид. инта. 1955. Т. 3. С. 186201.

75

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Глава 5 ГРОМАДЯНИ ЯК СУБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

громадянина безвісно відсутнім обов'язково повинна бути вказана мета, з якою заявнику необхідно визнати громадянина безвісно відсутнім (наприклад, з метою захисту інтересів особи, яку за законом безвісно відсутній мас утримувати).

Не можна визнати безвісно відсутньою особу, яка переховується від суду і слідства або з інших причин приховує своє місцеперебування, тому що цивільні правовідносини передбачають їх нормальний розвиток і не розраховані на те, що хтонебудь спеціально переховуватиметься.

Правовим наслідком визнання громадянина безвісно відсутнім є встановлення над його майном опіки, що передбачає видачу утримання з цього майна громадянам, яких безвісно відсутній був за законом зобов'язаний утримувати, і погашення заборгованості по інших зобов'язаннях безвісно відсутнього.

За заявою зацікавлених осіб орган опіки і піклування може призначити опікуна для охорони майна відсутнього громадянина, а так само для управління його майном і до закінчення одного року від дня одержання останніх відомостей про місце його перебування (ст. 19 ЦК).

Визнання громадянина безвісно відсутнім дає право його подружжю вимагати розірвання шлюбу в спрощеному порядку в органах реєстрації актів громадянського стану (ст. 42 КпШС).

Утриманці безвісно відсутнього набувають права на пенсію в такому ж порядку, як і у разі втрати годувальника.

Коли визнаний безвісно відсутнім з'явиться або буде встановлено його місцеперебування, суд скасовує рішення про визнання громадянина безвісно відсутнім. Разом з цим припиняється опіка над майном. Шлюб, якщо він був розірваний, може бути поновлений органом реєстрації актів громадянського стану за спільною заявою подружжя, при умові, що один із подружжя визнаного безвісно відсутнім, не вступив у новий шлюб (ст.

Підставою для оголошення громадянина померлим є відсутність відомостей в місці його постійного проживання протягом трьох років, а якщо він пропав безвісті за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку, — протягом шести місяців. Це може бути, наприклад, повінь, загибель судна. Для того щоб винести рішення про оголошення громадянина померлим, суд повинен бути впевнений в імовірності смерті громадянина. У разі відсутності такої впевненості або коли є судження про те, що громадянин живий, суд зобов'язаний, незважа

76

ючи на сплив трирічного строку неодерження про нього відомостей, відмовити в оголошенні цього громадянина померлим1.

Особливі умови передбачені для оголошення померлими військовослужбовців або інших громадян, які пропали безвісті в зв'язку з воєнними діями. Вони можуть бути оголошені померлими не раніше, ніж після спливу двох років з дня закінчення воєнних дій.

За своїми правовими наслідками оголошення громадянина померлим майже прирівнюється до смерті громадянина. На майно такого громадянина відкривається спадщина, шлюб автоматично припиняється.

Днем смерті громадянина, оголошеного померлим, вважається день набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим або день його гаданої загибелі, коли померлим оголошується особа, яка пропала без вісті за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати її загибель від нещасного випадку.

Цивільнопроцесуальний закон знає також такий порядок, як встановлення судом факту смерті громадянина. Він відрізняється від оголошення громадянина померлим тим, що є докази смерті особи в певний час і за певних обставин, але органи реєстрації актів громадянського стану відмовляють заявнику в реєстрації смерті.

Виходячи з того, що оголошення громадянина померлим є юридичним припущенням, закон передбачає наслідки з'явлення такого громадянина. Перш за все, у разі з'явлення або виявлення місцеперебування громадянина, оголошеного померлим, відповідне рішення скасовується судом.

Відповідно до ст. 22 ЦК незалежно від часу свого з'явлення громадянин може зажадати від будьякої особи повернення майна, що збереглося і безоплатно перейшло до цієї особи після оголошення громадянина померлим.

Особи, до яких майно громадянина, оголошеного померлим, перейшло за відплатними угодами, зобов'язані повернути йому це майно, коли буде доведено, що в момент придбання майна вони знали, що громадянин оголошений померлим, є живим.

Якщо майно оголошеного померлим перейшло за правом спадкування до держави і було реалізовано, то після скасування рішення про оголошення громадянина померлим йому повертається сума, виручена від реалізації майна.

1 Див.: ЦК УРСР: Науковопрактичний коментар. К.,1977. С. 28.