§3. Визначення і система цивільного права
11
В наведеному визначенні відображено загальні ознаки права як суспільного явища і особливі ознаки цивільного права, обумовлені змістом його предмета і методу.
Цивільне право, як і будьяка інша самостійна галузь права, є сукупністю юридичних норм.
Разом з тим йому властиві особливі ознаки, тісно зв'язані із специфічними рисами предмета і методу.1. Цивільне право як сукупність юридичних норм регулює відносини власності, товарногрошові відносини і особисті немайнові відносини, тобто певне коло суспільних відносин, що становлять предмет цивільноправового регулювання.
2. Регламентація зазначених відносин здійснюється на началах юридичної рівності, яка є характерною рисою методу цивільноправового регулювання суспільних відносин.
3. Сторонами в цивільноправових відносинах є громадяни, організації (орендні і колективні підприємства, кооперативні організації, господарські й акціонерні товариства, господарські асоціації, громадські організації, державні підприємства, державні установи тощо), інші соціальні утворення (суверенні держави, автономні республіки, автономні області, інші автономні й адміністративнотериторіальні утворення), за певних умов релігійні організації.
4. Метою цивільноправового регулювання є більш повне задоволення матеріальних і духовних потреб громадян.
Система сучасного цивільного права — це структура галузі. Структура — невід'ємний атрибут всіх реально існуючих систем. Цивільноправова структура — це будова й внутрішня форма організації системи цивільного права, яка є єдністю взаємозв'язків між її елементами.
Елементами цивільноправової структури є юридичні норми та інститути. Під юридичним інститутом слід розуміти групу цивільноправових норм, що регулюють відповідні однорідні суспільні відносини. Наприклад, цивільноправові норми, які регулюють відносини, що виникають з договору купівліпродажу, складають інститут купівліпродажу.Отже, система сучасного цивільного права — це структура, елементами якої є цивільноправові норми та інститути, розміщені у певній послідовності.
При побудові системи права законодавець користується науковооб'єктивними критеріями. Структура системи конкретної галузі права, якою є цивільне право, визначається особливостями суспільних відносин, які регулюються даною галуззю права. Саме тому система є об'єктивною'закономірністю права.
12
Система сучасного цивільного права має на меті пізнання цивільноправового матеріалу, тобто служить потребам практики.
Цивільноправові норми та інститути поділяються на загальні й спеціальні, або особливі. Загальні становлять загальну частину сучасного цивільного права. Загальною вона називається тому, що стосується всіх суспільних відносин, які регулюються цивільним правом. Наприклад, при розгляді значної кількості цивільних спорів суд з'ясовує, хто є учасниками правовідношення, чи є вони дієздатними особами тощо. Отже, незалежно від того, чи йдеться про договір майнового найму чи про договір довічного утримання, виникає необхідність встановлення суб'єктів правовідношення, їхньої дієздатності. Саме тому норми щодо суб'єктів цивільного права (громадян і юридичних осіб) є загальними і становлять елемент загальної частини цивільного права.
Загальну частину сучасного цивільного права становлять норми про суб'єкти, об'єкти цивільного права, угоди, представництво і довіреність, позовну давність.
Спеціальна, або особлива, частина регулює спеціальні (особливі) суспільні відносини і складається із таких інститутів.
1. Право власності. Інші речові права.
2. Зобов'язальне право (загальні положення про зобов'язання, окремі види зобов'язань, договори й позадоговірні зобов'язання).
3.
Авторське право.4. Право на винахід та інші результати творчості, що використовуються у виробництві.
5. Спадкове право.
6. Правоздатність іноземних громадян та юридичних осіб. Застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів.
Систему сучасного цивільного права слід відрізняти від систематики або систематизації цивільноправових норм.
Закони мають бути доступними і зручними для користування. Це досягається шляхом раціональної систематизації цивільного законодавства, тобто його впорядкуванням на підставі класифікаційної ознаки, що суб'єктивно обирається систематизатором. Вони бувають різними. Наприклад, можна впорядкувати цивільне законодавство, яке регулює господарську діяльність організацій, шляхом створення систематизованих збірників з господарського законодавства.
Формами систематизації є кодифікація та інкорпорація.
13
Кодифікація — форма систематизації, при якій впорядкування нормативного матеріалу забезпечується у процесі правотворчості, шляхом видання зведеного, логічно стрункого, внутрішньо узгодженого нормативного акта, який з максимальною повнотою охоплює дану галузь суспільних відносин. До цивільних кодифікаційних актів слід віднести: цивільні кодекси суверенних держав, Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 р.; Закони України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р. (з наступними змінами і доповненнями), «Про господарські товариства» від 10 вересня 1991 р. (з наступними змінами і доповненнями) та інші акти.
Інкорпорація — форма систематизації, при якій впорядкування цивільного нормативного матеріалу забезпечується шляхом об'єднання за певною класифікаційною ознакою в збірниках або інших виданнях без зміни змісту актів, наприклад збірник законодавчих актів з питань винахідництва, збірник з питань цивільноправового регулювання капітального будівництва.