§2. Види особистих немайнових прав, не пов'язаних з майновими. Особливості захисту цих прав
335
регулювання. Відповідно до цього охорона особистих немайнових прав повинна здійснюватися шляхом визнання за суб'єктами окремих видів особистих немайнових прав з притаманними їм специфічними засобами захисту.
У чинному законодавстві ще немає єдиної системи особистих немайнових прав, хоча у доктрині цивільного права є багато підходів до їхньої класифікації.
Зокрема, різні види особистих немайнових прав можна зібрати у три правових інститути: право на немайнові блага, втілені у самій особистості;право на особисту недоторканість, свободу; охорону життя та здоров'я; право на недоторканість особистого життя.
Інститут права на немайнові блага, втілені у самій особистості, складається із права на ім'я (найменування); на товарний знак (знак обслуговування); на честь та гідність; на власне зображення.
Право на честь і гідність, а також право на товарний знак розглядатимуться окремо у наступних главах.
Право громадянина на їм 'я забезпечує правову індивідуалізацію особи. Право на власне ім'я надає його носієві юридичне забезпечену можливість мати певне ім'я, вимагати від оточуючих, щоб його називали власним іменем. Інші особи не можуть користуватися цим ім'ям або привласнювати його.
Право громадянина на власне зображення означає, що ніхто не вправі зображати громадянина яким би то не було чином без його згоди, за винятком, прямо вказаним у законі. Чинне цивільне законодавство поки що не охоплює у цілому право на власне зображення. Воно лише закріплює право громадянина на власне зображення, якщо воно втілене у творі образотворчого мистецтва. Не дозволяється публікація, відтворення і розповсюдження твору образотворчого мистецтва без згоди зображеної у ньому особи, а після її смерті — без згоди її дітей чи одного з подружжя.
Такої згоди не потрібно, якщо це робиться у державних чи громадських інтересах або зображена особа позувала авторові за плату.Правильно було б розглядати це право (ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), як елемент авторських відносин, що регулюються нормами авторського права. Право ж громадянина на те, щоб його зображення будьяким чином не було виконане без його згоди, ще тільки має бути закріплене в інституті права на немайнові блага, втілені у самій особистості.
Інститут права на особисту недоторканість і свободу, охорону життя і здоров 'я включає такі види особистих немайно
336
вих прав: право на особисту недоторканість, право на охорону життя і здоров'я.
Право громадянина на особисту недоторканість означає юридичне забезпечену можливість громадянина без перешкод розпоряджатися собою на свій власний розсуд і припиняти будьякі протиправні дії, які обмежують особисту свободу. Цьому праву відповідає обов'язок осіб, що оточують громадянина, не зазіхати на його особистість шляхом фізичного, психологічного, юридичного та іншого впливу, якщо можливість такого впливу прямо не передбачена законом. Нормативну основу для цивільноправового регулювання недоторканості особистості становить конституційне законодавство Української держави.
Право громадянина на особисту свободу означає юридичне забезпечену можливість вимагати по суду припинення дій особи, якщо ці дії обмежують особисту свободу громадянина, зокрема, свободу переміщення, свободу обирати рід занять і місце проживання та інші. Обмеження вказаних свобод передбачаються законом, але не повинні зводити нанівець суть права громадянина на особисту свободу. Тому в Україні необхідно відмінити правила про прописку, ліквідувати та скоротити так звані «закриті зони», скасувати інші правила, які вихолощують зміст свободи громадянина на переміщення, на вибір роду занять та місця проживання. Останні дві правомочності закріплені у ст. 10 ЦК України. Нормативною основою права на особисту свободу у цілому є конституційне законодавство суверенної України, яке передбачає, що громадяни республіки мають право на судовий захист від посягань на особисту свободу.
Право громадянина на охорону життя і здоров 'я означає юридичне забезпечену можливість вимагати по суду припинення дій будьяких осіб, якщо вони погрожують здоров'ю або життю громадянина.
Суб'єктивне цивільне право на охорону здоров'я включає також право громадянина на отримання медичної допомоги. Сьогодні діючі норми цивільного права можуть бути застосовані лише після того, як шкоду здоров'ю вже заподіяно. Тому доповнення цивільного законодавства вказаним особистим немайновим правом мало б велике попереджувальне значення. Наприклад, громадяни мали б змогу у позовному порядку охороняти життя і здоров'я у разі розміщення на території їхнього проживання економічно шкідливих підприємств.Інститут права громадянина на недоторканість його особистого життя буде розглянуто окремо у главі 25.
Закріплення особистих немайнових прав ставить питання про "їх захист.
337
У доктрині сучасного цивільного права склалася думка, майнові санкції неспроможні належним чином охороняти с бисті немайнові права. Виходячи з немайнового характеру прав, відповідальність за їх порушення повинна мати, як прая вило, немайновий зміст. Тому основним напрямком удоско| налення охорони особистих немайнових прав є розширення! кола немайнових санкцій за їх порушення. Щодо грошового! штрафу, то він повинен застосовуватись лише у випадках, колв| немайнові санкції не спроможні стимулююче вплинути на поведінку суб'єктів (наприклад, у разі порушення таємниці осо;
бистого спілкування між громадянами). Грошовий штраф щюі понується стягувати у прибуток держави, а не на користь потерпілого, бо штрафні санкції здатні виконувати лише превентивну, а не відновлюючу функцію.
Загальним засобом захисту всіх особистих немайнових прав буде припинення дій, які порушують ці права, а також здійснення правопорушником дій, спрямованих на відновлення порушеного права.
Для окремих видів особистих немайнових прав у майбутньому можна встановити специфічні засоби захисту. Наприклад, право на особисту свободу громадян може захищатися загальними засобами захисту особистих немайнових прав, а також шляхом покладення на правопорушника штрафу.
Сьогодні у зв'язку з неурегульованістю цивільним правом, багатьох особистих немайнових прав, не зв'язаних з майновими, у законодавстві відсутні й санкції, які були б спрямовані як на запобігання правопорушенням, так і на ефективний захист порушених прав. Тому наукова література пропонує закріпити у законі передусім загальне право особи на усунення порушення будьякого її особистого немайнового права в судовому порядку, а також такі форми відповідальності, як громадський осуд та громадська догана, публічне вибачення винного правопорушника, стягнення штрафу, звільнення з посади або заборона займати відповідні посади.