§ 3. Спосіб, місце і строк виконання зобов'язань

До способу виконання зобов'язання належить питання про його валюту. Відповідно до ст. 169 ЦК валюта грошового зобов'язання повинна бути національною. Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»2 встановлено, що використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави потребує індивідуальну ліцензію Національного банку України. В зовнішньоекономічних договорах (контрактах) використовується валюта угоди, якщо інше не передбачено законодавством України (п. 4 ст. 5).

По грошовому зобов'язанню або зобов'язанню передати цінні папери боржникові надається право в разі відсутності кредитора, а

1 Відомості Верховної Ради України. 1994. № 1. Ст. 1. Там само. 1993. № 17. Ст. 184.

31 1

Розділ IV ЗОБОВ 'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

також в разі ухилення його від прийняття виконання або іншого прострочення з його боку, а так само при відсутності представника недієздатного кредитора, внести на депозит нотаріальної контори належні гроші або цінні папери. В цьому випадку боржник проводить виконання не кредитору, а нотаріальній конторі, яка сама повідомляє кредитора, що для нього наступило виконання, а боржник вважається таким, що повністю виконав зобов'язання. Боржник складає заяву з зазначенням останньої відомої йому адреси кредитора і причин, які не дозволяють йому провести виконання зобов'язання, а нотаріус видає йому квитанцію або вчиняє напис на документі, що посвідчує заборгованість (ст.

Місце виконання зобов'язання визначається законом, актом планування, договором або випливає із сутності зобов'язання. Якщо нічим наведеним місце не визначене, то воно встановлюється за правилами ст. 167 ЦК:

по зобов'язанню передати будівлю — за місцем знаходження будівлі;

по грошових зобов'язаннях між громадянами — за місцем проживання кредитора в момент виникнення зобов'язання, а якщо кредитор в момент виконання зобов'язання змінив місце проживання і повідомив про це боржника, то в новому місці проживання кредитора з віднесенням за рахунок кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання;

по грошових зобов'язаннях між юридичними особами місце виконання визначається за правилами розрахунків через установи банку;

по всіх інших зобов'язаннях — за місцем проживання боржника.а якщо боржником є юридична особа — за місцем її знаходження.

Зобов'язання повинні виконуватися в установлений строк (ст. 161 ЦК). Якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, то зобов'язання повинно бути виконане на вимогу кредитора. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання (ст. 165 ЦК).

В законі може бути встановлений більш тривалий пільговий строк для боржника. Так, відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК кожна з сто

Глава 23 ВИКОНАННЯ ЗОБОВ 'ЯЗАНЬ

рін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будьякий час, попередивши про це в письмовій формі другу сторону за три місяці. Боржник має право виконати зобов'язання до строку, якщо інше не випливає із закону, договору або змісту зобов'язання (ст. 166 ЦК).

Боржник, який не виконав зобов'язання в строк, визнається таким, що прострочив. Наслідки прострочення боржника зазначені в ст. 213 ЦК:

він відшкодовує завдані простроченням збитки (що не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі);

відповідає за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення;

кредитор може відмовитися від прийняття виконання, якщо внаслідок прострочення боржника воно втратило для нього інтерес, і вимагати відшкодування збитків.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів (ч. 1 ст. 214 ЦК). Так, на грошові зобов'язання підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності поширюється Закон України від 22 листопада 1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»1. Згідно з ним платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. У разі затримки зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта банки сплачують на користь одержувачів грошових коштів пеню у розмірі, що передбачається угодою про проведення касоворозрахункових операцій. В обох зазначених випадках розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Прострочення кредитора настає тоді, коли він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не зробив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання

Відомості Верховної Ради України. 1997. № 5. Ст. 28.

313

Відомості Верховної Ради України. 1993. № 39. Ст. 383.

312

Розділ IV ЗОБОВ 'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

(ст. 215 ЦК). Прострочення кредитора дає боржникові право на відшкодування завданих простроченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення не викликано умислом або необережністю його самого або тих осіб, на яких в силу закону або доручення кредитора було покладено прийняття виконання. Після закінчення прострочення кредитора боржник відповідає на загальних підставах. По грошовому зобов'язанню боржник не повинен платити проценти за час прострочення кредитора.